20. Український народний вертеп. Характеристика

З давніх-давен в Україні шанували та відзначали різдвяні свята. Особливою популярністю під час різдвяних свят користувалась вертепна драма (вертеп) за мотивами євангельських оповідань про народження Ісуса Христа. Широке визнання вертеп здобув через простоту та доступність сюжету, природність мови, соціальні й побутові мотиви, комедійні ситуації та народні персонажі. І дотепер у містах та селах України можна побачити ватаги, які розігрують вертепні драми біля церков.

Під час різдвяних свят бурсаки ходили містом з колядками, щедрівками, вітальними промовами, кантами, вертепами. Студенти самі були і авторами, і акторами, і режисерами, і музикантами, розучували канти й пісні, виготовляли все необхідне для вертепу. Багато хто із студентів отримував “пашпорт” і йшов “миркувати”(декламувати вірші та співати пісні, щоб заробити гроші) у різні кінці України. Виступали на ярмарках, у селах біля церков, на майданах, розігрували вертепні драми й комедії. Мандрівних студентів називали – мандрівними дяками, бурсаками, спудеями та ін. Таким чином, через мандрівних дяків – вихованців Київської академії – відбувався процес засвоєння книжної версифікації та естетики. Київська освіченість поширювалася по Україні. Мандрівні дяки стали посередниками між академічною культурою та освітою і життям українських селян таміщан. Саме завдяки їм постановка вертепної драми була загальновідомим і поширеним по всій Україні звичаєм з XVII століття.

Тексти вертепної драми, які дійшли до нашого часу, належать до другої половини XVIII століття. Найповніший текст - це так званий “галаганівський” список, що був записаний у селі Сокиренцях у 1770 році від київських бурсаків. Текст вертепної драми - це цікаве поєднання книжних елементів з елементами народними. Вертепна драма складається з двох частин: різдвяної драми за мотивами євангельських оповідань про народження Ісуса Христа та сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу більш-менш стійка і в народі називалась “святою”, а друга, “народна”, змінювалася залежно від місцевих умов та історичних періодів.

Підтримуючи традицію братської школи, щороку в гімназії “Києво-Могилянський колегіум” колегіанти відтворюють “святу” частину вертепної драми. Сценарій вертепної драми, який ми використовуємо, складений на основі матеріалів етнографічних експедицій в різні регіони України, а також текстів вертепів, які були надруковані раніше. Постановка вертепної драми допомогає розкрити в колегіантах талант театрального перевтілення, вчить працювати в групі та виступати перед великою аудиторією. Вивчаючи сценарій вертепної драми, його походження, значення окремих сцен колегіанти глибше розуміють етнографію рідного краю та біблійну історію про народження Ісуса Христа.

21. Українські народні думи як жанр фольклору

Думи - це самобутні епічні та ліро-епічні твори про боротьбу українського народу проти поневолювачів, суспільно-політичне і побутове життя людей, які виконувались у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

Думи, виникнувши в конкретних умовах свого часу, відповідали реальним запитам доби та характеру розвитку цілого фольклорного процесу. Більшість збирачів дум (від М.Цертелєва до П.Куліша) намагались забезпечити "історичну точність" текстів. Застосовуваний підхід (виправляти і редагувати думи, „пригладжувати" грубуватість лексики) призвів до деформації і часткового знищення текстів, записаних у першій половині ХІХ ст.

Думи відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків персонажів. Віршована форма дум відрізняється від віршованого ладу інших фольклорних жанрів. На відміну від звичайних пісень для думи характерні нерівноскладові рядки, неоднаковий ритм.

Композицію думи складають: заспів - пролог, експозиція, де вказується місце, час, обставини дії, називаються головні герої; сюжет - розповідь з ліричними відступами; кінцівка - прославляння героїв, побажання слухачам.

Виконуються думи в супроводі бандури чи ліри своєрідним індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації - речитативом.