Тема 6. Ринок товарів та послуг.

Тему присвячено розгляду основних складових ринку, його механізму та структури. Студентам слід запам’ятати, що ринок є однією з базових категорій сучасної економічної науки. У найбільшому розумінні з ринком пов’язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару, тобто-це місце для зустрічі і здіснення обміну продавців і покупців.(рис. 22).

З поняттям обмін звично ототожнюють акт отримання будь якого бажаного об’єкту з пропонуванням будь чого натомісць. Тобто ринок це система економічних відносин, зв’язків господарських суб’єктів, які приймають рішення самостійно.Це означає, що ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного вибору в споживанні, свободи обрання фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціювання такої економіки потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури.

РИНОК

Рис.21 Ринковий цикл.

Термін інфраструктура має походження від двох латинських слів “infra”( той,що нижче, під) та “structure” (побудова, розташування). Виходячи із семантики цього терміну інфраструктуру можна визначити як фундамент економіки. У більш широкому розумінні інфраструктура-це сукупність організаційно-правових форм, які опосередковують та гармонічно поєднують в завершену цілістність рух матеріальних ресурсів і ділових відносин. Інфраструктура ринкової економіки складається із ринків: товарів та послуг; засобів виробництва; фінансового ринку.

Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій, тобто інфраструктура ринку товарів та послуг– це організаційнні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, накопичуються, зберігаються та продаються. Це також певні схеми й структури товаропросування, матеріально–технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно–технологічне обладнання, засоби організації і обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг (табл..34).

Таблиця 34. Розгорнута класифікація елементів та складових інфрастукткри товарного ринку.

Елементи інфраструктури	Складові та напрямки діяльності
1.Торгові підприємства та організації	1.1 Підприємства гуртової торгівлі. 1.2 Гуртові і дрібно гуртові крамниці 1.3 Підприємства роздрібної торгівлі 1.4 Товарні біржі 1.5 Будинки торгівлі 1.6 Підприємства комісійної та консигнаційної торгівлі 1.7 Ярмарки 1.8 Аукціони
2.Комерційно-посередницькі організації	2.1Дистриб’юторські фірми 2.2.Брокерські організації. 2.3.Торгово-промислові палати. 2.4.Ділерські фірми
3.Організації по наданню послуг	3.1Організації з прокату 3.2 Лізінгові організації 3.3. Інжинірінгові організації 3.4.Консалтингові фірми.
4. Інформаційні організації	4.1 Маркетингові та інформаційно- комерційні центри. 4.2.Виставки 4.3. Рекламні організації
5.Фінансові організації.	5.1.Банківська система 5.2.Фондові та валютні біржі. 5.3. Організації зі страхування.
	5.4 Інвестиційні організації.
6.Контролюючі органи	6.1. Рахункова палата. 6.2.Органи податкової системи 6.3.Організації захисту прав споживачів 6.4. Митна служба 6.5Аудиторські оранізації.
7.Юридичні організації	7.1.Нотаріальні контори 7.2.Система адвокатури 7.3.Судова система 7.4 Нотаріальна система
8.Організації працевлаштування та кадрового забезпечення	8.1.Служби зайнятості 8.2.Кадрові служби підриємств, організацій, відомств. 8.3.Учбові заклади професійної підготовки. 8.4Служби перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.
9.Транспортна система	9.1Залізничний транспорт. 9.2.Автомобільний транспорт. 9.3Водний транспорт. 9.4. Повітряний транспорт. 9.5.Трубопровідний транспорт.
10.Система зв’язку	10.1Поштовий зв’язок 10.2 Електричнй зв’язок 10.3 Теле і радіозв’язок 10.4 Космічний зв’язок
11.Складське господарство	11.1 Склади 11.2 Обладнання 11.3 Вантажно-транспортні системи 11.4 Тара
12.Паливно-енергетичний комплекс	12.1 Нафтовий підкомплекс 12.2 Газовий підкомплекс 12.3 Вугільний підкомплекс 12.4Електроенеггетичний підкомплекс

Результати функціонування інфраструктури ринку товарів та послуг виступають переважно не в матеріально- речовій формі, а у вигляді корисного ефекту, тобто продукцію інфраструктури не можна нагромаджувати. Характерною особливістю елементів інфраструктури ринку товарів та послуг є їхня просторова невзаємозамінність. Велика концентрація складових інфраструктури в одному місці не може компенсувати їхнього браку в іншому. Крім того, елементи інфраструктури є різними за техіко-економічних характеристиками. Одні з них створюють розгалуженої мережі, інші- мають одиничний характер. До перших належать транспотрні комунікації,мережі зв’язку, енерго- і водопостачання. Вони мають напрямок, протяжність, пропускну здатність. Одиничними елементами інфраструктури ринку товарів та послуг є складські місткості, залізничні станції, місця виконання навантажувально-розвантажувальних та перевалочних робіт, електричні підстанції тощо. Уже навіть із цього можна висновувати, що економічний зміст інфраструктурної діяльності позначений великою складністю та багатогранністю.

Усі ринки знаходяться в тісному зв’язку і взаємозалежності і підрозділяються на різні субринки і ринкові сегменти з допомогою спеціальних уточнючих термінів (національний ринок, міжнародний ринок іт.і.). Будь-який ринок характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями:

1) залежно від економічного призначення об’єктів ринкових відносин ­­- ринок споживчих товарів і послуг,ринок промислових товарів,ринок ноу– хау, сировинний ринок,ринок цінних паперів і т. і.

2)залежно від географічного положення-місцевий,національний,світовий;

3) за ступенем обмеження конкуренції-монополістичний,олігополістичний,монопсонічний,вільний,змішаний;

4) за галузями виробництва:-автомобільний,нафтовий ,комп’ютерний і т. і.

5)за характером продаж:- оптовий,роздрібний.

Слід зазначити, що за головними концепціями маркетинг продукції промислового призначення та товарів широкого ужитку базується на однакових засадних принципах. Однак, практичне вирішення багатьох питань здійснюється за різних підходів.(табл..35)

Таблиця 35.Особливості ринків товарів промислового призначення та товарів широкого ужитку.

Елементи структури(вид діяльності)	Ринки промислових товарів	Ринки товарів широкого споживання
Вибір ринку	Особлива увага розробці ринку на етапі упровадження товару	Сегментування та вибір цільового ринку мають вирішальне значення.
Сегментування споживачів	Переважають змінні демографічні чинники сегментування ринку( наприклад,місце знаходження та розмір фірми)	Переважають змінні чинники сегментування пов’язані зі стилем життя та психологією.
Маркетингова політика щодо окремих видів товару.	Ринкове позиціювання товару бвзується на перевагах характеристик та функцій	Ринкове позиціювання товару бвзується на психологічних чинник-імідж фірми та торгової марки.
Ціноутворення	Ціни залежать від дій конкурентів і орієнтуються на задоволення конкретних потреб.	Стандартні ціни з великим набором рекламних знижок.
Канали збуту	Переважне використання служби збуту та торгових агентів для контактів із споживача ми	Переважає спілкування зі споживачами через гуртові та роздрібні торговельні організації
Просування толвару	Реклама епізодично використовується задля заохочення безпосереднього попиту.	Широке використання реклами задля заохочення попиту та диференціювання торгової марки.

Якщо попит значно перевищує пропонування товару – це ознака так званого ринку продавця, на котрому має місце стійкий дефіцит товарів та послуг. Переважання пропонування над попитом є характерною ознакою ринку покупця. Ринок покупця є найбільш поширеним у розвинених країнах.

Рис. 22.Типи ринків за характером та об'єктами сфери обміну.

Координація незалежних рішень у ринковій економіці здійснюється з допомогою ринкового механізму. Організуючою силою цього механізму є ціни, які виконують функцію сигналів–інформаторів про умови на ринку для виготовачів і споживачів товарів. Тобто саме ціни стають генеральним координатором ринкової економіки. Через них утілюються в життя незліченні індивідуальні економічні рішення. Головною регулюючою та контролюючою силою ринкової економіки виступає конкуренція. ЇЇ форми та методи залежать від кількісного співвідношення продавців та покупців. Визначальні варіанти таких співвідношень наведені в табл. 36..

Таблиця 36. Види конкуренції.

Форми ринку
	Покупець
Продавець	Один	Декілька	Багато
Один	Обопільна монополія	Обмежена монополія	Монополія
Декілька	Обмежена монопсонія	Обопільна олігополія	Олігополія
Багато	Монопсонія	Олігопсонія	Обопільна поліполія

Конкуренція примушує продуцента виробляти саме ті вироби, які бажає придбати споживач та ще й за низькими цінами. Для окремого товару конкуренція набирає вигляду конкурентності ринку. Для кожної фірми конкурентність ринку – це міра її можливостей впливати на умови реалізації власної продукції. Що менше окремі фірми впливають на ринок своєї продукції, то конкурентнішим він є. Для оцінки ступеня монополізації ринку застосовується коефіціент Герфіндаля-Гіршмана

IXX= SUM (Aj)²

де IXX- індекс концентрації ринку;

Aj- частка фірми на ринку, при цьому SUM(Aj)=1.

Крім цього, для оцінювання концентрації ринку застосовується ще один індекс. Він розраховується способом піднесення в квадрат відсоткової частки ринку кожної із фірм та підсумовуванням одержаних результатів. Для галузі, в якій діє n- конкуруючих фірм застосовується така формула розрахунку:

H = P²₁+ P₂ ² + …… Pn²_,

Із зростанням концентрації ринку цей індекс збільшується. Його максимальний розмір 10000 буде тоді, коли на ринку діятиме лише одна фірма.

Ринкова економіка має і переваги і вади. До найсуттєвіших переваг відомі сучасні економісти відносять:

- ефективність розподілу ресурсів;

- можливість плідної діяльності за умов обмеженого інформаційного забезпечення;

- гнучкість і високу адаптивність до мінливості ринкових умов;

- оптимальне використання результатів науково– технічної революції;

- свободу вибору і дій споживачів і підприємців;

- здатність до задовільнення різноманітних потреб, постійного підвищення якості товарів та послуг.

Водночас найбільш очевидними негативними явищами, що притаманні сучасному ринку, можна вважати:

1) брак внутрішніх стимулів до збереження непоновлюваних ресурсів;

2) малоефективний механізм охорони довкілля;

3) ігнорування потенційно негативних наслідків окремих господарських рішень;

4) брак юридичних гарантій щодо прав на працю та дохід, а також щодо обов’язкового перерозподілу прибутків. За словами відомого американського єкономіста П. Самуельсона, ринкова система постійно відтворює значну майнову нерівність;

5) нестабільність розвитку , наявність рецесійних та інфляційних процесів.

Характерні особливості сучасної ринкової в значній мірі є похідними від своєрідної “споживацької” спрямованності цього етапу науково–технічної революції. Саме остання стала запорукою того, що сучасний ринок товарів та послуг характеризується :

- насиченністю товарами масового виробництва, орієнтуванням на задоволення потреб певних груп покупців;

- гнучким і високоадаптивним виробництвом, здатним задовольняти найрізноманітніші та складні потреби споживачів. Наприкад, щороку на ринок радіоапаратури надходить понад 700 нових моделей та модифікацій;

- постійною підтримкою конкурентоспроможності товару внаслідок його модифікування, підвищення якості та зменшення собівартості.

На сучасному ринку добре помітна тенденція до зміни форм підриємницької діяльності. Крім великих корпорацій у ринковій економіці Заходу багато важить малий бізнес.Це пояснюється тим, великі підприємства з комерційних та інших причин часто нездатні задовольнити безмежно широку гамму мінливих людських потреб. Виникають так звані “економічні ніші” тобто ділянки суспільного виробництва, які не цікавлять великі підприємства. Натомісць малі підриємства гнучко та мобільно мобільно реагують на швидку зміну запитів споживачів, необхідність запровадження нових технологій, забезпечують більш ефективне використання творчого потенціалу окремої особистості. Саме тому в економіці промислово розвинутих країн 50-60% внутрішнього валового продукту складають на малі та середні підприємства. У світовій господарській системі, за даними ООН, малі і середні підприємства створюють робочі місця майже для 50% працездатного населення.Кількість малих підприємств, яка припадає на 1000 жителів у Франції,Німеччині, Великій Британії, Японії коливається від 35 до 50, а в США- більше 74. Досягнутий вагомий внесок в економіку та вирішення соціальних проблем промислово розвинутих країн забезпечується сукупністю різноманітних заходів державної політики підтримки підприємництва. Головними і обов’язковими заходами державної підтримки малого підприємництва в розвинутих країнах вважаються:законодавча база; сукупність спеціальних державних інституціональних структур; розвинута мережа організацій забезпечуючої інфраструктури; фінансово-кредитна політика. Розвинуте мале підприємництво на сучасному етапі вважається унікальним і єфективним інструментом у створенні прогресуючої економіки, яка здатна забезпечити високий рівень та якість життя людей.

Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва.” до суб’єктів малого підприємництва віднесені:

фізичні особи, що зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності;

юридичні особи- суб’єкти підприємницької діяльності будь якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньо облікова чисельність працюючих на протязі календарного року не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро. В Україні, як в усіх розвинутих країнах, державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямками:

• формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва;

• встановлення системи пільг;

• запровадження спрощеної системи оподаткування,бухгалтерського обліку та звітності;

• фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

• залучення малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт,послуг) для державних та регіональних потреб.

Значного розповсюдження в сформованому та розвинутому ринку набув ефективний спосіб ведення бізнесу під загальною назвою- франчайзинг.Цей термін походить від старовинного французького franchir - звільняти (першопочатково-“звільняти від рабства”). Франчайзинг один із найефективніших способів розвитку фірм, котрі досягли успіху в бізнесі та бажають його подальшого розвитку. Одночасно, франчайзинг- найліпша можливість щодо організації надійного власного бізнесу дрібним підприємником. Міжнародна франшизна організація (International Franchise Association) визначає франчайзинг як” ...безперервні взаємовідносини між франшизером і франчайзі, за яких усі знання, образ, успіх, виробничі і маркетингові методи надаються франчайзі за зустрічне задоволення інтересів” За правилами франчайзингу, головна, найчастіше велика або відома фірма, укладає договір з невеликими підприємствами або приватною особою про надання права реалізації продукції або послуг з відповідною торгівельною маркою. Договір надає право головній фірмі (франчайзеру) постійно контролювати діяльність своїх операторів (франчайзі) щодо якості продукції та надання послуг (наприклад, кожну декаду). Франчайзер може припинити дію контракту, якщо виявить факти порушення вимог стандартів фірми та загрозу своїй репутації.Тобто, в обмін за переваги використання перевіреної концепції та методики ведення великого та сталого бізнесу суб’єкт малого підприємництва відшкодовує частину свого прибутку і втрачає частину своєї економічної самостійності та свободи. Комбінація “великого” та “малого” бізнесу на транзитивному ринку є найбільш швидким способом навчання підприємців практичним стандартам успішного господарювання (табл37.)

Таблиця 37. Переваги та недоліки франчайзингових систем.

Елементи взаємовідносин	Франчайзер	Франчайзі
Переваги	1.Швидке розширення бізнесу на нових ринках з мінімальними витратами фінансових та трудових ресурсів. 2.Зменшення господарського ризику. 3.Економія витрат часу на оперативне керівництво. 4.Отримання додаткових прибутків від франчайзі.	1.Можливість швидко розпочати власний бізнес. 2.Наявність цільового ринку (“економічної ніші”) 3.Переваги використання відомої торгової марки, фірм енного знаку та стилю. 4.Ефективність реклами. 5.Технологічна.допомога в здійсненні підприємницької діяльності. 6.Полегшений доступ до кредитних ресурсів під гарантією франчайзера.
Недоліки	1.Трудомісткість селективної діяльності з ринком потенційних франчайзі. 2.Складність завершення відносин із франчайзі у випадках порушень правил системи взаємовідносин. 3.Негативні наслідки неефективно діючих франчайзі. 4.Складності у збереженні конфедеційності комерційної таємниці. 5.Достроковий вихід із системи успішно працюючих франчайзі	1Обмеження. кономічної самостійності та господарської ініціативи. 2.Неможливість швидкого виходу з бізнесу позаяк угода франчайза переважно довгострокова. 3.Необхідність співпраці з усіма учасниками франчайзингової системи. 4.Залежність від фінансової стабільності франчайзера.
Обов’язки.	1. Трансфер ділової та технічної інформації.	1.Регулярна сплата внесків. 2.Дотримання стандартів та вимог програм франчайзера.
	2.Розробка уніфікованої документації. 3.Контроль якості. 4.Забезпечення постійної підтримки франчайзі. 5.Укладання і дотримання ексклюзивних угод щодо поставок. 6.Надання захищеної території.
Перспективні напрямки	1.Підприємства громадського харчування. 2.Автотранспортні підприємства. 3.Побутові послуги. 4.Обслуговування бізнесу. 5.Медичні послуги. 6.Розваги,туризм,спорт. 7.Будівельні послуги. 8.Навчальні центри. 9.Роздрібна торгівля.

За сучасних умов найбільшого поширення набули три види франчайзінгу: товарний; виробничий; діловий. Його бурхливий розвиток пояснюється органічним поєднанням інтересів малого підприємництва та великого бізнесу. Сполучення стимулу до володіння приватним підприємством з управлінською майстерністю великого бізнесу спонукає дрібних власників до напруженої та ефективної праці.

Франчайзингові системи можуть мати різні форми. Вони не обмежуються мережами типу кафе “Швидко” або ресторанами швидкої їжі ”Макдональс”. Франчайзингові системи можуть також об’єднувати :

• виробника з виробником;

• виробника з гуртовим торговцем;

• виробника з роздрібним торговцем;

• гуртового торговця з гуртовим торговцем;

• гуртового торговця з роздрібним торговцем;

• роздрібного торговця з роздрібним торговцем;

• підприємство обслуговування з підприємством обслуговування.

Однією із характерних тенденцій розвитку сучасного ринку товарів та послуг є всебічний правовий захист інтересів споживачів та посилення відповідальності виробників за якість продукції. Систему договірної, а також система позадоговірної відповідальності та страхування побудовано так, щоб потерпіла сторона мала повну гарантію відшкодування збитків. Змінився принцип визначення суб’єкта відповідальності за недоброякісний товар. Таким нині вважають не продавця, а безпосередньго виробника дефектної продукції. Новий підхід до проблеми якості продукції спрчинився до подальшого посилення державного втручання у сферу виробництва.

В Україні розпочато широкомасштабну роботу по створенню законодавчих і нормативних актів щодо захисту прав споживачів, підвищенню якості. Активно застосовується Закон Украіни “ Про захист прав споживачів”(додаток 1), нормативні акти з питань стандартизації та сертифікаціюї.

Завершувати самостійне вивчення теми рекомендується розглядом класифікаційних ознак та сутності вияву потреб, попиту і пропонування на ринку товарів і послуг . Як правило, під потребою розуміють знадобу будь у чому необхідну для підтримання нормальних вимог життя і функціювання людини (групи людей, суспільства) . Цей специфічний стан виникає внаслідок існування людини як біологічної особи, що одночасно є елементом суспільної системи і взаємодіє із зовнішнім оточенням (суспільством і природою). Зрозуміло, що таке існування неможливе без використання предметів і умов оточуючого середовища. Ф.Котлер визначає потребу, як стан відчутного базового незадоволення, що пов’язане з умовами існування. Множинний і невизначений характер потреб є передумовою значного інтересу до них не тільки суспільних, а й природознавчих наук (біології, психології, медицини). Спільним для всієї різноманітності потреб є їх прямий і опосередкований зв’язок з економічним розвитком суспільства.

Беручи загалом, усю сукупність потреб можнпа розподіляти на дві групи: потреби суспільства і особисті потреби. Потреби суспільства визначаються необхідністю забезпечення його функціювання та розвитку. До них належать: виробничі потреби; потреби в державному управлінні; потреби забезпечення конституційних гарантій для кожного члена суспільства; потреби в обороні країни та охороні довкілля. Особисті потреби виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Усі потреби в процесі існування проходять чотири етапи: зародження, зростання, стабілізацію, згасання.

Стосовно індивідуума потреби можна підрозділити: на первинні та вторинні; позитивні та негативні; відкриті та латентні (скриті, потайні); усвідомлені та неусвідомлені.

Первинні потреби визначаються біологічною природою людини і тому межі їх задоволення можуть бути точно окреслені. Вторинні потреби є похідними і пов’язані із соціальним, культурним і духовним розвитком особистості. Так, наприклад, на думку американського науковця А. Маслоу усі потреби поділяються на п’ять груп, які створюють так звану піраміду. Першу з них складають фізіологічні потреби– голод, спрага, секс. Ці потреби пов’язуються із самою можливістю виживання людини і тому вони вважаються базисними. До другої відносять потреби в безпеці та впевненності в майбутньому. Такі потреби реалізуються через страхування, колективні договори, наявність житла, роботи, забезпеченнія в разі хвороби. До третього ступеня належать соціальні (громадські) потреби, що здебільшого задовольняються членством у клубах, асоціаціях, громадських об’єднаннях. З четвертим рівнем зв’язують потреби в шані та повазі, які отожнюються із почесними званнями та відзнаками, успіхами в просуванні на службі, блискучою кар’єрою. На вехівці умовної піраміди опинилися потреби у саиовиражені особистості через мистецтво, індивідуальний розвиток, ідеали, культуру тощо.

У прцесі маркетингової діяльності треба завжди пам’ятати, що в потребах людини сполучуються об’єктивні і суб’єктивні сторони. Так, об’єктивна фізіологічна потреба людини в калоріях, вітамінах, мінеральних солях реалізується через споживання конкретного набору харчових продуктів, асортимент яких залежить від смаків і звичок покупця.

Поряд із потребами маркетологи повинні в своїй практичній діяльності зважати також і на цінності людини, котрі тісно пов’язані з першими, але існують на більш реалістичному рівні. До людських цінностей належать: повага до себе; безпека; нормальні взаємовідносини з оточенням; почуття важливості досягнутого; задоволення собою; повага до себе з боку інших; почуття приналежності до авторитетної соціальної групи (наприклад бути студентом); позитивний емоційний стан- радість (задоволенність), приємне схвильовання. На думку професора А.Ф. Павленка цінності визначаються культурою суспільства, організації, а також окремої людини.Вони завжди існують у вигляді відповідних систем.

Зовнішнім проявом потреби є попит. Здебільшого з ним ототожнюють потребу в товарах і послугах, забезпечену необхідними грошовими та іншими платіжними засобами. У маркетинговій політиці під кількістю товарів, на яку є попит, розуміють обсяг товарної маси, що її споживачі бажають придбати. Зрозуміло, що ця величина не збігається з кількісью товару, яку фактично придбано покупцем. Ця розбіжність пояснюються тим, що дуже часто споживачі бажають мати якогось товару більше, ніж можуть купити. Реальність чи безпідставність бажань покупця визначається наявністю відповідної суми грошей.

Кількість товарів, на які є попит, залежить від :1)ціни товару чи послуги;2) смаків покупців;3) прибутків споживачів;4) розподілу доходу між сім’ями та домашніми господарствами;5) цін на товари– замінники;6) загальної кількості покупців товару чи послуги;7) інфляційних очікувань.

Найбільший вплив на попит справляє ціна товару (послуги). Залежність між цінами і кількістю продукції, на яку є попит, має обернений характер. Цю залежність найчастіше називають законом попиту.

Цікаво, що ціна є важливим чинником також і на обсяг пропонування товару. Обсяг пропонувння залежить іще й від технології виробництва товару, цін на економічні ресурси, кількості товаровиробників, величини податків і субсидій. Наприклад, якщо запроваджується більш досконала технологія або знижується ціна на економічні ресурси, то скорочуються витрати на виробництво і виготовляється більше продукції; підвищення податків зменшує пропонування товару, а субсидії – навпаки, сприяють збільшенню виробництва.

План семінарського заняття.

1.Сучасна ринкова економіка та її інфраструктура.

2. Класифікаційні ознаки й різновиди ринку товарів та послуг.

3.Особливості розвитку сучасного ринку товарів промислово розвинутих країн.

4.Класифікація потреб і чинників, що їх формують.

5.Спонукальні імпульси попиту та пропонування товару.

Рекомендована література.

1(с.462-471);8(глава2); 16(розділ4);17(глава5);18(стр.27-37); 22(глава3).

Термінологічний словник ключових понять теми.

ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ ТОВАРІВ- організаційні,матеріальні й технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються і продаються.

НУЖДА- відчуття людиною браку чогось необхідного.

ПОТРЕБА- нужда, яка прийняла специфічну форму залежно від культурного рівня та особистих якостей (характеру) людини.

РИНОК- система економічних відносин, звя’зків господарських суб’єктів, які приймають рішення самостійно.

ЦІННОСТІ- інтелектуальне втілення глибинних особистих, суспільних та інстуціональних потреб людини.

Питання для підсумкового контролю знань.

1.Визначення та склад інфраструктури ринку товарів та послуг.

2.Класифікаційні ознаки ринків товарів та послуг.

3.Основні складові механізму функціонування ринку.

4.Переваги та вади сучасної ринкової економіки.

5.Характерні особливості сучасного ринку товарів та послуг.

6.Головні тенденції змін форм підприємницької діяльності сучасного ринку.

7.Потреби та цінності людини, їх класифікація.

8.Чинники товарного попиту та пропонування.

Навчальні завдання.

Завдання 1. На регіональному ринку в звітному періоді реалізацію цукру здійснювало 10 підприємств з часткою в сукупному годовому обсягу продаж , що приводиться нижче:

Підприємство А- 11%

Підприємство Б- 9%

Підприємство В-7%

Підприємство Д- 14%

Підприємство Є- 6%

Підприємство З- 13%

Підприємство І - 15%

Підприємство К- 17%

Підприємство Л –2,3%

Підприємство Р- 5,7%

Через чотири роки регіональний ринок цукру за кількістю підприємств та часткою продаж характеризувався такими даними:

Підприємство А- 25%

Підприємтво В- 14%

Підприємство Д- 16%

Підприємство Є- 5%

Підприємство З- 9,9%

Підприємство І- 27,7%

Підприємство К- 2,4%

Користуючись коефіціентом Герфіндаля-Гіршмана обчисліть коефіціент концентрації регіонального ринку цукру в звітному і поточному роках.

-Дайте письмову вмотивовану відповідь, яке, на Ваш погляд, підприємство може вважатися ринковим лідером за весь період спостережень?

Завдання 2. Який рівень концентрації та вид конкуренції мав місце на ринку цукерок України? Вихідні дані для розрахунку індексу Герфіндаля та аналітичних письмових висновків приведені в таблиці 38.

Таблиця 38. Стан ринку цукерок України у звітному періоді.

№ п/п	Підприємства	Часка ринку,%
1	Львівська к/ф “Світоч”	18,61
2	АТ “Одеса”	9,14
3	Харківська бісквітна фабрика	7,65
4	Київська к/ф ім.К. Маркса	7,17
5	Дніпропетровська к/ф	6,88
6	Крафт Якобс Сушард Україна	5,07
7	Донецька к/ф ”АВК”	4,79
8	Харківська к/ф	4,54
9	Вінницька к/ф	4,25
10	Запорізька к/ф	4,10
11	АТ “Житомирські лакомки”	3,71
12	Хмельницька к/ф	3,40
13	АТ “Буковина”	3,31
14	АТ ”Полтава-кондитер”	2,48
15	Маріупольська к/ф	2,30
16	Кременчугська к/ф	2,27
17	АТ”Луцьк-кондитер”	1,96
18	Херсонська к/ф	1,73
19	Луганська к/ф “АВК”	1,70
20	Івано-Франківська к/ф	1,55
21	Рівенська к/ф	0,85
22	Чернігівська к/ф “Стрела”	0,79
23	Мукачевська к/ф “АВК”	0,56
24	Чортківська к/ф	0,51
25	Тернопільська к/ф	0,45
26	АТ “Смак”, Кіровоград	0,21
Всього		100,00