Тема 2. Психологічні закономірності творчої діяльності людини

План

1. Методи досліджень у психології творчості.

2. Характеристика процесу творчості.

3. Механізм творчості.

4. Бар'єри творчості.

Основні поняття:

• методи отримання вихідних даних, експериментальні методи, нетрадиційні методи;

• процес творчості, трьох-, чотирьох-, п'яти-, семи- етапні теорії про­цесу творчості;

• еманація, мімезис, інтуїція, інсайт, наявність передбачуваного і непсредбачуваного компоненту у результаті діяльності, асоціація,

бісоціація, трансдукція, потреба у самоактуалізації, висування і перевірка гіпотез, спроби і помилки, переструктурування образу ситуації як механізми творчості; • історичні (стан науки і техніки), гносеологічні (пізнавальні можли­вості суспільства), семантичні (інформаційні моделі), соціальні (образ життя, система відносин), психологічні бар'єри творчості.

Методи психології творчості утворюють дві групи:

а) отримання вихідних даних;

б) реєстрації та попередньої обробки (Я.О.Пономарьов).

Методи одержання вихідних даних поділяються на дві підгрупи:

19. Методи традиційної психології, що базуються на безпосередньому досвіді.

20. Нетрадиційні, призначені для вивчення безпосередньо не відображуваних явищ.

До першої підгрупи належать: самоспостереження вчених, митців за процесом власної творчості; вивчення їхньої біографії (біографічний метод); анкетування; бесіда; інтерв'ю. Згадані методи - універсальні і можуть використовуватися для вивчення будь-яких проблем психології творчості.

На початковому етапі досліджень у психології творчості провідна роль надавалась довільному самоспостереженню творців. Мимовільне самоспостереження фіксується у біографіях, автобіографіях, мемуарах. Самоспостереження слід доповнювати спостереженням.

З метою активізації самоспостереження творців П.МЛкобсон використав "методи творчої" та "методично побудованої бесіди",

В.О.Моляко аналізував матеріали преси, що містили бесіди з артистами Л.Зикіною, О.Леоновим, М.Есембаєвим, вченим М.Толстим, авіаконструктором О.Антоновим та іншими.

Експериментальними методами вивчають переважно процес творчості. Наприклад, використовувалося створення ситуацій розв'язання нових для суб'єкта завдань. Вони були поширені у XIX - на початку XX ст. і сьогодні значно вичерпали свою можливість з'ясування нових фактів і закономірностей. Використання експерименту є дієвим та інформативним методом, проте у вивченні творчості як оригінального та унікального процесу важко забезпечити вимогу повторюваності експерименту.

Творчі здібності та якості особистості творця вивчаються також за допомогою тестів. Метод тестів використали І.Н.Дьяков, Н.В.Петровський та ІІ.А.Рудик у дослідженні видатних шахістів - учасників Міжнародного турніру в Москві (1926). Визначалися властивості пізнавальних процесів шахістів, але їхню специфіку не вдалося виявити.

А.П.Нечаєв за допомогою тестів розумового розвитку дослід­жував винахідників.

Нетрадиційні методи - спрямовані на об'єктивну фіксацію неусвідомлених ланок мислення. Зокрема, аналіз результату предметної дії шляхом розмежування прямого і побічного продукту, метод кінореєстрації рухів очей.

Використовується ефективний, але складний метод моделювання ситуації творчого завдання. Головне при цьому дослідити умови не самого творчого завдання, а творчої діяльності.

Вивчення процесу творчості перебуває у центрі досліджень психології творчості. Це питання цікавить всіх, хто займається проблемами психології творчості. У результаті накопичився досить об'ємний матеріал стосовно поглядів різних дослідників на зміст процесу творчості, його механізми, етапи, мотивацію. Одним із перших описав процес художньої творчості Б. А Лезін, виділивши у ньому такі стадії: 1) праці; 2) безсвідомої роботи; 3) натхнення.

П.К. Енгельмейер поділив процес роботи винахідника на акти: бажання, знання, вміння. Перший починається з інтуїтивного проблиску ідеї і закінчується її усвідомленням. У науці це - гіпотеза, у мистецтві - задум.

Другий забезпечує план, схему з необхідним і достатнім, здійснення дослідів, спроб. Винахід отримує логічне підтвердження.

Третій не вимагає творчості, має виконавський характер.

Аналогічні стадії щодо технічної та наукової творчості описав М.А.Блох: 1) виникнення ідеї, 2) її доведення; 3) реалізація.

Ф.Ю. Левінсон-Лессінг процес наукової творчості розглядав як трьохелементний: 1) накопичення фактів шляхом спостереження, експериментів; 2) виникнення ідеї; 3) перевірка та розвиток ідеї.

Аналогічні погляди зустрічаємо у Рібо, Уоллеса, у роботі В.Гордона "Синектика. Розвиток творчих здібностей" (Нью-Йорк, 1961). ГІ.М.Якобсон розрізняє сім стадій процесу творчості:

21. Період і інтелектуальної 5. підготовки;

22. З'ясування проблеми; 6.

23. Зародження ідеї — формулювання завдання; 7.

24. Пошук розв'язання;

В.І.Бєлозерцев виділив п'ять технічного об'єкту:

1. формування проблемної ситуації і завдання;

2. поява нових технічних ідей;

3. розробка ідеальної моделі;

4. конструювання у проектах, кресленнях, моделях;

5. предметне втілення винаходу у новому технічному об'єкті.

   1. М.Матюшкін розрізняє чотири етапи:

      1. "засвоєння" завдання;

      2. пошук нового принципу дії, розуміння схеми розв'язання;

      3. розуміння схеми розв'язання;

      4. реалізація знайденого принципу;

      5. перевірка правильності розв'язання (27).

Узагальнивши класифікації процесу творчості різних авторів, Я.О.Пономарьов розрізняє три етапи.

2. Усвідомлення проблеми. Виникнення проблемної ситуації пов'язується з появою питання із характерними емоціями здивування, занепокоєння, перешкоди. Ці емоції спонукають проаналізувати ситуацію і вирізнити те, що їх викликає, тобто наявні дані. Ставиться питання, в якому задається певний напрям майбутнього розв'язання, його мета.

3. Розв'язання проблеми. Починається з вироблення гіпотези, становить вирішальний перехід до того, що відсутнє і визначене метою. Знання, досвід використовуються як засіб розв'язання. Одна з гіпотез перетворюється на принцип розв'язання.

4. Перевірка розв'язання. Полягає у логічному доведенні і перевірці практикою. Гіпотеза перетворюється на теорію.

В.А.Роменець пропонує узагальнити погляди на етапи процесу творчості так:

перша фаза (свідома робота) - особливий дійовий стан, що є передумовою інтуїтивного проблиску нової ідеї.

друга фаза (несвідома робота) - визрівання, інкубація ідеї.

третя фаза (перехід неусвідомлюваного у'свідоме) - поява ідеї розв'язання у вигляді принципу, задуму.

четверта фаза (свідома робота) - розвиток ідеї, її остаточне оформлення і перевірка.

Кожну фазу пронизують принципи вираження (матеріалізації ідеї), інтеріоризації та оригінальності.

Питання про механізм творчості є одним із ключових. У різні епохи його визначали як: еманацію (давньоіндійська філософія); мімезис, тобто наслідування (піфагорійці, ГІлатон, Аристотель вважали його основою мистецтва), інтуїцію (Б.Спіноза, А.Бергсон та ін.), інсайт (М.Вертгеймср та ін.), асоціацію (Дж.Ст.Мілль та ін.), потребу творчої самореалізації (А.Маслоу), бісоціацію (А.Кестлер), наявність передбачуваного і непередбачуваного у продукті діяльності (Я.О.Пономарьов).

Зупинимось на окремих підходах до питання про механізми творчості.

ВА.Роменець пропонує філософсько-психологічне трактування механізму творчості, позначаючи його як трансдукція, тобто перехід від ідеї, задуму (суб'єктивної форми) до його предметного втілення (об'єктивної форми), що конкретизується у взаємному переході теоретичного і практичного елементів діяльності. Людина завжди прагне поєднати ці аспекти, але вони неодмінно чинять опір такому пориванню. Зазвичай людина живе одночасно у рамках теоретичної (проекти, плани, сподівання) та практичної (моральні норми, звичні технології, правила, зразки) аспектів поведінки, які не перетинаються. Тут легко здійснювати перетворення (мріяти, або діяти за зразком), вони не викликають протидії. Перехід між ідеальним та матеріальним наштовхується на протидію, пов'язану з протилежністю згаданих сторін, тому він вимагає зусиль, наполегливості, волі до здійснення і набуває ознак вчинку.

На думку Шуміліна А.Т., центральний механізм творчості полягає у висуванні, побудові та перевірці гіпотез.

На етапі генерування гіпотез провідну роль відіграють уява, фантазія та інтуїція. Сформульовану гіпотезу спочатку перевіряють методом уявного експерименту, логічного обгрунтування, завдяки якому гіпотеза перетворюється на конструкторську або технологічну розробку. Вона має місце не тільки у технічній, але і будь-якій іншій творчості. Проте найбільш чітко зміст конструювання визначено у технічній творчості, він охоплює підетапи: 1) технічне завдання;

25. складність вибору та переносу знань;

26. функціонування мислення в межах існуючих спеціальних термінів та понять.