Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Filosofiya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
370 Кб
Скачать
☆

35 Сучасні філософські уявлення про простір і час

Поняття "простір" і "час" належать до тих фундаментальних категорій філософії та природознавства,

що відтворюють універсальні властивості матеріального світу та основні форми буття дійсності. Водночас

простір і час розглядаються як своєрідні форми пізнання об’єктивної реальності, що формуються на основі

суспільно-історичного досвіду і змінюють свій зміст відповідно до глибини наукового розуміння світу.

Сучасна наукова і філософська думка широко вживають категорії простору і часу. Вчення про ці

феномени лежать в основі теоретико-методологічного і понятійно-термінологічного апаратів кожної

конкретної системи філософських та природничих знань і охоплюють різносторонні аспекти системи

пізнання. Існує багато визначень і тлумачень понять простору і часу, безліч галузевих дисциплін по різному

сприймає ці категорії та дає їм різноманітні трактування. Але базисними вважаються ті з них, які пропонує

нам філософія. Саме тому об’єктом цього дослідження є особливості формування концепції простору і часу

в природничих науках, які є передумовою становлення їх теоретико-методологічних засад. Питанням

простору і часу приділялось багато уваги з боку різних вчених, починаючи від філософів античності

(Демокрит, Платон, Епіку, Аристотель) і закінчуючи сучасними дослідниками (Гуссерль, Енгельс,

Ейнштейн). Однак комплексний синтез їх робіт і ретроспективний аналіз становлення концепції простру і

часу детально ще не проводився.

Згідно із традиційними уявленнями, час і простір виступають основними формами існування матерії.

Причому, простір розглядається як форма співіснування матеріальних об’єктів і процесів (він характеризує

структурність і протяжність матеріальних систем), а час − як форма і послідовні зміни станів об’єктів і

процесів (характеризує тривалість їх буття, існування). Простір і час мають об’єктивний характер, вони

нерозривно пов’язані один з одним та нескінченні. Вони наділені універсальними властивостями: це

тривалість, неповторюваність, незворотність (для часу) та протяжність, єдність переривчастості і

безперервності (для простору).

Філософію, насамперед, цікавить, чи реальні час і простір, чи вони виступають як чисті абстракції, що

існують тільки у свідомості людини. Філософи-ідеалісти ігнорують об’єктивний характер часу і простору,

ставлять їх у залежність від змісту індивідуальної свідомості (Берклі, Юм, Мах), розглядають їх як апріорні

форми чуттєвого споглядання (Кант) або як категорії абсолютного духу (Гегель). В нашій країні протягом

тривалого часу склалось уявлення, яке підкреслює об’єктивний характер часу і простору, заперечує

позачасову і позапросторову реальність .

Отже, категорії простору і часу є одними з найважливіших аспектів дослідження філософської

думки. Тому широкомасштабне розкриття цих понять в царині філософії створює об’єктивні передумови

для їх застосування в інших природничих та суспільних науках. Зокрема, теоретичні і методологічні засади

природничих наук тісно пов’язані з категоріями простору і часу, які взагалі є базовими для всіх галузей

природознавства. Тому розробка цієї проблематики досить актуальна і вкрай необхідна проблема не тільки в

загальнонауковому аспекті, але й в практичному житті.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]