13 Особливості світоглядних парадигм Сходу і Заходу

Архаїчна схильність людського розуму мислити бінарними опозиціями створила сприятливі світоглядні передумови для первинного поділу цілісного масиву світової філософії на два ціннісно-смислових полюси (топоси): Схід і Захід. Парадигматика «Схід Ї Захід», будучи умовно мисленнєвою конструкцією, виробленою людством, сприяє розгортанню безперервного процесу порівняння західного і східного світосприйняття, типів філософування.

Згідно усталених визначень, Заходом у вузькому значенні цього слова називають Західну Європу у її історичних межах (романо-германський світ), а в широкому Ї ту частину планети, де панівними є античні та християнські цінності. Відповідно Схід у вузькому значенні Ї це Далекий Схід (індійська, китайська та історико-споріднені з ними філософії), а в широкому Ї Азія. Іноді терміном «Схід» умовно позначають світ східного християнства, візантійських культурно-історичних традицій, які протистоять традиціям романо-германським. Надалі, розглядаючи історію філософської думки Заходу, ми будемо мати на увазі поняття у його вузькому значенні, бо саме Західна Європа породила найбільш значні філософські вчення про людину в західному світі. Поняття «Схід» будемо аналізувати у вузькому значенні Ї як Далекий Схід Ї метакультуру, що об'єднує культури Індії та Китаю, а також культури, які історично пов'язані з ними і несуть у собі риси їхньої ментальності Ї японську, тибетську, індокитайську та ін. Саме на Далекому Сході сформувався спосіб буття, що протистоїть західному.

Загальноприйнятими опозиціями цінностей Заходу і Сходу, які виявляються у результаті застосування бінарного поділу до конкретно-історичного матеріалу, є: ідея свободи особистості на Заході та фаталізм на Сході; технологічне оволодіння природою на Заході і «природність» (пристосування і збереження) на Сході; лінійна модель історії на Заході і циклічна (віддяка, Карма) на Сході; демократія як форма політичної культури на Заході і деспотія на Сході, раціоналізм як модель пізнання на Заході та інтуїція на Сході і т.д. Звичайно, що ці відмінності є певною мірою умовними і несуть в собі момент наукової систематичності та абстрагування.

Між європейською філософією, з одного боку, та східною Ї з іншого, існують відмінності.

Перша відмінність полягає у нечіткому розмежуванні між міфологією та філософією, релігією та філософією на Сході. Індійська філософія тривалий час перебувала в лоні міфології, пізніше тісно перепліталася з релігійними течіями. Зокрема, важко сказати, наприклад, чим є буддизм Ї філософією чи релігією. Даосизм і конфуціанство в Китаї, виникнувши як філософські системи, трансформувалися в релігійні течії. У Європі, ж , попри те, що в певні періоди (наприклад у середньовіччі) філософія була тісно пов'язана з релігією, а протягом усієї історії існують релігійні філософські течії, філософія не розчинялась в релігії, а в Давній Греції була відокремлена від міфології. Європейська філософська традиція тісно пов'язана з наукою.

Друга відмінність Ї домінування етичної (Індія) і соціально-етичної (Китай) проблематики, а в європейській філософії Ї вчення про світ (онтологія) і пізнання (гносеологія). Етичну і соціальну проблематику європейські мислителі також досліджували, але домінувала вона лише на окремих етапах розвитку і не в усіх системах.

Третьою є відмінність суб'єктів філософування. В Китаї та Індії в силу різних обставин особа не посідала того місця в суспільстві, як у Греції чи Римі. Тому в китайській та індійській філософії панують не особи (погляди окремих мислителів), а школи. В Європі школи є скоріше винятком, ніж правилом. Крім того, школа в європейській традиції Ї це не просто коментування поглядів учителя, а розвиток, зміна ідей. На відміну від західноєвропейської, «китайська філософія не відзначається потягом до вироблення точних понять та завершених концепцій. Це пояснюється наявністю різних філософських шкіл, кожна з яких знаходила своє місце в системі цілісної китайської культури» 

Дослідники культури дещо умовно називають західну культуру, а отже і філософію, екстравертнонаціленою на оволодіння зовнішнім світом. Звідси зв'язок: філософіяЇ наука Ї техніка. Остання і є практичним втіленням світоглядних ідей, спрямованих на оволодіння внутрішнім світом. Східні культури (особливо індійську) вважають інтравертними Ї спрямованими на оволодіння внутрішнім світом. Звідси вчення про медитації, практики морального самовдосконалення тощо.