14. Кабінет української мови у школі.

Кабінет української мови – це спеціально обладнане приміщення (класна кімната) загальноосвітнього навчального закладу зі створеним навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання, шкільним обладнанням згідно з санітарно-гігієнічними нормами і правилами облаштування.

Основна мета створення навчального кабінету української мови полягає у забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Завданням функціонування навчального кабінету з української мови є створення передумов для:

• організації колективного, індивідуального та диференційованого навчання;

• реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;

• забезпечення в основній школі допрофільної підготовки учнів, у старшій школі – профільного і поглибленого навчання;

• організації роботи гуртків та факультативів;

• проведення засідань шкільних методичних об’єднань учителів української мови та літератури;

• індивідуальної підготовки вчителя-словесника до занять, що сприяють підвищенню його науково-методичного рівня.

Кабінет української мови як навчально-методичний центр повинен забезпечувати такі рівні викладання філологічних предметів: науковий, естетичний, навчальний, методичний, виховний. Його навчально-методичне забезпечення, облаштування та оформлення визначаємо за рубриками:

• нормативні документи

• державна символіка;

• словесно-образна наочність;

• планшети-заголовки із висловами про мову

• критичні та літературознавчі матеріали

• науково-методичні періодичні видання;

• методична література;

• довідкова література: словники різноманітних типів (тлумачний, словник літературознавчих термінів, літературний, енциклопедичний, орфографічний, іншомовних слів, фразеологічний, синонімів, антонімів, діалектизмів, російсько-український, українсько-російський тощо), різного роду енциклопедії (біблійна, літературознавча тощо);

• художньо-зображувальна наочність і ТЗН.

14. Мовленнєвий розвиток учнів як науково-методична проблема. Зміст поняття «мовленнєвий розвиток».

Важливість мовленнєвого розвитку для становлення духовно багатої мовної особистості завжди усвідомлювалася методистами.Протягом тривалого часу в методиці та шкільній практиці широко використовувався термін «розв. зв’язного мовл», ним послуговуються й тепер.Під цим терміном розумілося навчання писати перекази і твори,що суттєво звужувало зміст завдань з мовленнєвого розв. Нині в лінгв. науці фундаментально напрацьована лінгвістика мовлення,в якій мовлення розглядається як мовленнєва діяльність, рез якої є текст. Поняття тексту існувало в лінгв і раніше, але сприймалося як матеріал для спостережень над формою та вик різних мовних одиниць. Осн озн тексту є :членованість, зв’язність, цілісність ,інформативність. У навч пос методисти частіше вик поняття розв мовлення,розуміючи під ним формування в уч умінь і навичок усного і писемного мовлення, але зауважується,що розв мовл учнів відбувається у процесі мовл ді-ті і складає слухання,говоріння, читання і письмо. Але останнім часом в метод працях дедалі частіше почали вик термін мовленнєвий розвиток.

Мовленнєвий розвиток передбачає : а) форм мовленнєвої компетенції уч, опанування ними поняттєвого апарату роботи з мовленнєвого розв; б)розв здатності до повноцінного спілкування за доп мовних зас, засвоєння уч особл функт мовних од у текстах різних стилів, типів і жанрів мовлення; в) вироблення в уч осн видів мовленнєвих умінь(слухати, читати,говорити і писати) г) засвоєння уч властивостей гарного мовлення і його форм. Базою мовленнєвого розвитку є забезпечення мовленнєвої компетенції школярів. Результатом мовленнєвого розвитку має стати сформованість в уч усіх видів мовленнєвої ді-ті,вироблення навичок користування усним і писемним мовленням. Показником мовленнєвого розв є комунікативність. Мовленнєвий розвиток передбачає наявність у мовній свідомості людини мовних об’єднань, які дають змогу правильно, точно і логічно побудувати висловлювання.

Мовленнєвий розв- це формуваня в уч умінь і навичок вправно і правильно,відповідно до норм літ мови користуватися мовою як засобом спілкування й пізнання.

14. Проблема мовленнєвого розвитку учнів в історії методичної науки і в сучасній методиці навчання української мови. Складові та основні умови мовленнєвого розвитку.

Важливість мовленнєвого розвитку для становлення духовно багатої мовної особистості завжди усвідомлювалася методистами. Протягом тривалого часу в методиці та шкільній практиці широко використовувався термін «розвиток зв’язного мовлення»,ним послуговуються і тепер. Під цим терміном до 60-х років розумілося навчання писати перекази і твори, що суттєво звужувало зміст завдань з мовленнєвого розвитку. Причому це навчання відбувалося на рівні «практики мови» без засвоєння учнями правил аналізу(сприймання) чужих і побудови власних текстів.

Нині в лінгвістичній науці фундаментально напрацьована лінгвістика мовлення, в якій мовлення розглядається як мовленнєва діяльність, результатом якої є текст. Поступово з лінгвістики мовлення як самостійна наука виокремилася лінгвістика тексту.

Мовленнєвий розвиток передбачає : а) форм мовленнєвої компетенції уч, опанування ними поняттєвого апарату роботи з мовленнєвого розв;б)розв здатності до повноцінного спілкування за доп мовних зас, засвоєння уч особл функт мовних од у текстах різних стилів, типів і жанрів мовлення; в) вироблення в уч осн видів мовленнєвих умінь(слухати, читати,говорити і писати) г) засвоєння уч властивостей гарного мовлення і його форм. Базою мовленнєвого розвитку є забезпечення мовленнєвої компетенції школярів.

Умовою успішної реалізації комунікативних стратегій у процесі вивчення укр. мови є взаємозв’язок формування мовленнєвих умінь з вивченням мовних одиниць різних рівнів мовної системи, розробка для кожного уроку завдань для засвоєння учнями поняттєвої основи мовленнєвої ді-ті і перетворення знань на способи дії для активного мовлення й удосконалення важливих мовленнєвих умінь і їх єдності. Щоб учні оволоділи умінням слухати, читати, говорити і писати, вільно користуючись мовними засобами відповідно до мети , змісту й умов спілкування, вони мають збагатити свій мовний запас,опанувати мовні норми, набути властивостей логічного, правильного, точного, виразного мовлення.