- •4. Історичний розвиток філософії права
- •5. Поняття та предмет філософії права
- •6. Філософське трактування суті та поняття права
- •7. Логічне та історичне у праві
- •8. Завдання та функції філософії права
- •14. Діалектика як методологія пізнання права
- •15. Екзестенціалізм як методологія пізнання права
- •16. Феноменологія права
- •19. Постмодернізм і право
- •20. Філософсько-правові дослідження у хх ст.
- •22. Позитивістьські та природно-правові концепції в сучасній філософії права
- •24. Традиції та новизна у процесі розвитку філософії права в Росії
- •1. Общая характеристика
- •2. Б. Н. Чичерин
- •3. П.И. Новгородцев
- •4. В.С. Соловьев
- •5. Н. А. Бердяев
- •27.Питання походже ння права
- •32. Історична школа права (Савіньї)
- •34. Легістська онтологія:право як закон
- •36. Лібертарно-юридична онтологія: реальне, наявне буття правового закону (в.С. Нерсесянц)
- •40. Специфіка процесу правового пізнання.
- •41. Межі і можливості пізнання правової реальності.
- •42. Взаємозв'язок гносеології права з онтологією права.
- •43. Методологічні принципи, методи і прийоми дослідження правових явищ.
- •44. Гносеологія права (як пізнається право?).
- •45. Природно-правова гносеологія.
- •46. Легістська гносеологія.
- •47. Лібертарно-юридична гносеологія.
- •48. Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •49. Право як форма буття і здійснення свободи людини
- •50. Права людини і права громадянина: їх відмінність і співвідношення.
- •51. Суб'єктивні і об'єктивні права.
- •52. Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •53. Особа і право.
- •54. Ідеї природних, природжених, невідчужуваних прав і свобод людини
- •55.Механізми формування правової особи
- •56. Право на життя і право на смерть.
- •57. Проблема евтаназії в сучасній юриспруденції
- •58.Аксиологія права у структурі філософсько-правового знання
- •59. Соціальні цінності і право
- •60. Основні моменти права: рівність, свобода, справедливість
- •61. Пізнання свободи та її реалізація правом
- •62. Формальна рівність як принцип права
- •63. Ідея єдності рівності, свободи і справедливості у праві
- •64. Справедливість як правове вираження свободи і рівності
- •65. Правова рівність як вираження свободи і справедливості
- •66. Право, рівність і зрівнялівка
- •67. Воля у праві: проблема розумності і свободи волі
- •68. Право як загальна і необхідна форма і рівна міра свободи
- •69. Зміст і значення правового принципу формальної рівності
- •70. Формальна рівність і фактична рівність
- •71. Право як благо
- •72. Право і справедливість
- •73. Право і свобода
67. Воля у праві: проблема розумності і свободи волі
68. Право як загальна і необхідна форма і рівна міра свободи
Загальна рівна міра - один з необхідних складових компонентів принципу формальної рівності і одне з сутнісних властивостей права. В якості такого компонента рівна міра припускає й інші компоненти правового принципу формальної рівності - свободу і справедливість. Тому рівна міра - це рівна міра свободи і справедливості.
При цьому під рівною мірою мається на увазі не тільки загальний масштаб і єдина для всіх норма правового регулювання, але також і дотримання еквівалента пропорційності та рівномірності у відносинах між самими суб'єктами права. Правова рівність - це рівність вільних і незалежних один від одного суб'єктів права за загальним для всіх масштабом, єдиною нормою, рівною мірою.
Правова рівність - це рівність вільних і рівність у свободі, загальний масштаб і рівна міра свободи індивідів. Там же, де люди діляться на вільних і невільних, останні відносяться не до суб'єктів, а до об'єктів права, і на них принцип правової рівності не поширюється.
Право говорить і діє мовою і заходами рівності і завдяки цьому виступає як загальна і необхідна форма буття, вираження і здійснення свободи в спільному житті людей. У цьому сенсі можна сказати, що право - математика свободи. Причому можна, мабуть, припустити, що математичне рівність як логічно більш абстрактне освіта є історично більш пізнім і похідним від ідеї правової рівності. Подальше, більш інтенсивне (ніж у праві) розвиток і наукова розробка почав рівності в математиці породили невірне уявлення, ніби ідея рівності прийшла в право з математики.
У соціальній сфері рівність - це завжди правова рівність, формально-правова міра рівності. Адже правова рівність, як і всяке рівність, абстраговано (за власним основи і критерію) від фактичних розходжень і тому з необхідністю і за визначенням носить формальний характер. З приводу рівності існує безліч непорозумінь, оман, помилкових і хибних уявлень. В їх основі в кінцевому рахунку лежить нерозуміння того, що рівність має раціональний сенс, логічно і практично можливо в соціальному світі саме і тільки як однакова для всіх міра правового (формально-правового, формального) рівності. Так, нерідко (у минулому і тепер) правова рівність змішується з різного роду егалітарістскіе (фактично зрівняльними) вимогами, із зрівнялівкою і т.д. або, навпаки, йому протиставляють так зване "фактична рівність". Подібна плутанина завжди так чи інакше носить правоотріцающій, антиправовий характер. "Фактичне рівність" - це змішання понять "фактичне" і "нефактіческое" (формальне) і протиріччя в самому понятті "рівність". Адже "рівність", "рівна міра" мають сенс (як поняття, як засіб регуляції і т.д.) лише в контексті розрізнення "фактичного" і "формального" і лише як щось "формальне", відокремлене (абстраговане) від "фактичного "- подібно до того, як слова відокремлені від позначуваних речей, цифри і рахунок - від вважати предметів, ваги - від зважують маси і т.д. Саме завдяки своїй формальності (абстрагування від "фактичного") рівність може стати і реально стає загальною формою і рівною мірою регуляції "фактичного", своєрідним формальним і формалізованим "мовою", "рахунком", "вагами", вимірником всій "внеформальной" (т . е. "фактичної") дійсності. Так йде справа і з формально-правової рівною мірою. Вихідні фактичні розходження між людьми, розглянуті (і врегульовані) з точки зору абстрактно-загальної рівної міри, постають у підсумку у вигляді нерівності у вже набутих правах (нерівних за їх структурі, змісту і обсягу прав різних індивідів-суб'єктів права). Правова рівність і правова нерівність (рівність і нерівність у праві) - однопорядкові (припускають і доповнюють один одного) правові визначення, характеристики і поняття, в однаковому ступені конфронтуючі фактичним розходженням і відмінні від них. Рівна міра регуляції відносин різних суб'єктів припускає, що здобуваються ними реальні суб'єктивні права будуть нерівні. Завдяки праву хаос розходжень перетворюється в правовий порядок рівностей і нерівностей, узгоджених за єдиним масштабом і рівною мірою.
