51. Особливості формування статутного фонду підприємст

Формування статутного фонду акціонерного товариства. Акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівля-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повного товариства. Вони формують статутні фонди з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному фонді, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов’язанням товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний фонд, а якщо сума статутного фонду недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще її майном, що належить кожному учаснику.

Командитне товариство включає учасників, які формують статутний фонд на засадах повного товариства, а також вкладників, які відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного фонду.

52. Робочий час, режими праці та відпочинку

Згідно з Кодексом законів про працю нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перепитувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років {учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.

Розрізняють режими праці та відпочинку: змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку,

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та чистоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

Місячний режим визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.

53. Сутність нормування праці

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробництвом, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці і результатів, контролем за мірою праці.

Нормування праці - складова організації праці і виробництва. Воно с важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин.

Мета процесу нормування праці полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва та праці, поліпшення її умов, скоротити витрати на випуск готової продукції, підвищити продуктивність праці, що в свою чергу вплине на збільшення доходів підприємства так і його працівників.