Тема 9. Синоніми. Пароніми. Омоніми. Багатозначність слова. Питання, що розглядаються:

1. Однозначність і багатозначність.

2. Омоніми.

3. Синоніми.

4. Пароніми

1. Однозначність і багатозначність

У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки, явища дійсності. Наприклад, с т е п – великий, безлісий, вкритий трав’янистою рослинністю рівнинний простір у зоні сухого клімату; п р и б у д о в у в а т и – будувати щось, приєднуючи вже до наявної споруди. Отже, слова, що мають лише одне лексичне значення, називаються однозначними.

Здатність мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією ( від гр. poly- багато, sema – знак). Слово, первісно однозначне, поступово може набувати нових значень. Основне, вихідне номінативне значення називається прямим, рещта значень того самого слова – переносні. Явище полісемії відбувається тому, що два і більше предмети чи явища можуть мати спільні ознаки й отримати однакову назву. Так, спадщиною називають «майно, і т.ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи». При перенесенні назви в інтелектуальну, культурну, матеріально-побутову сфери людської діяльності слово набуває значення «явища культури, науки, побуту, що залишилися від попередніх часів, попередніх діячів». Між наведеними значеннями відчувається тісний смисловий зв’язок. Їх об’єднує уявлення про реалію, яка перейшла у користування до наступників. Отже, всі значення багатозначного слова пов’язані між собою спільною семантикою, тобто мають спільний значеннєвий елемент. Суть полісемії полягає в перенесенні назви одного предмета на інший предмет. Залежно від того, на якій підставі відбувається перенесення назви, розрізняють такі типи багатозначності: метафора ( в її основі лежить подібність за формою: дзвоник – прилад для подання звукових сигналів і ботанічна назва рослини); метонімія ( відбувається перенесення на підставі суміжності, тобто тісного зв’язку понять: випив кухоль – посудина та вміст; читаю Павличка – автор та його твори; захист добре грав – люди і дія); синекдоха ( передбачає заміну частиною цілого, вживання однини замість множини: риба (а не риби) не може жити без води).

2. Омоніми

Омоніми – це слова, які мають однакове звучання та написання (переважно), але мають різні значення. Значення слів-омонімів не пов’язані між собою. Лексичні омоніми – це слова однієї частини мови, які збігають в написанні та звучанні (лисичка – гриб і зменшувальне від лисиця; початок – антонім до кінець і початок кукурудзи; корінь як ботанічне, лінгвістичне, стоматологічне, математичне поняття) . Повні омоніми збігаються в усіх своїх формах. У неповних омонімах збігається лише частина форм. Розрізняють морфологічні омоніми (омоформи): мати (ім) – мати (дієсл.); три (числ.) – три (дієсл.), фонетичні (омофони): мене – мине; надія – Надія; гріфічні (омографи): брати – брати.

Існують також міжмовні омоніми: брак, місяць, час, луна.

3. Синоніми

Синонім – слово грецького походження і дослівно означає «однойменний». Це слова, різні за написанням та звучанням, але близькі за своїм основним значенням. Вони виражають переважно те саме поняття. Але відрізняються чи сферою вживання, чи відтінками значень, чи стилістичним забарвленням. Явище синонімії тісно пов’язане з багатством словникового складу мови, з питаннями культури мови та стилістики. Знання значень синонімів сприяє найточнішому вибору слова.

Залежно від характеру додаткових значень поділяють синоніми на:

- абсолютні (дублетні) – вони однакові за значенням та вживанням (мовознавець – лінгвіст, абетка – алфавіт, майдан – площа, відсоток – процент); лексичні (понятійні, ідеографічні) – значення слів відрізняються додатковими відтінками ( просити-благати-молити, відношення – стосунки –взаємини, спільний –загальний, об’єм – обсяг, громадський -суспільний); стилістичні – відрізняються емоційним забарвленням, емоційно-експресивними відтінками ( живіт – пузо – утроба, померти – дати дуба, іти – чвалати, шкандибати, плентатися; говорити – базікати, патякати, бубоніти).