1. Урок засвоєння нових знань і набуття нових вмінь.

Головна мета – вивчення нового матеріалу. Методи проведення уроку – розповідь, пояснення, бесіда, шкільна лекція. Урок може починатися з опитування, далі повторення, щоб актуалізувати знання, опорні для даної теми, здійснювати стимулювання і мотивацію навчальної діяльності. Пояснення здійснює сам вчитель, самостійна робота учнів з підручником. Стимулювання і мотивація навчальної діяльності – проводиться вчителем(загадки, вірші).Виклад нового матеріалу – у вигляді схеми.

2. Урок узагальнення і систематизації знань.

Поєднує кілька ланок навчального процесу: може бути формулювання мети уроку, створення стимулу до роботи, повторення вивченого матеріалу, виконання вправ на узагальнення навчального матеріалу.

3. Урок перевірки знань і вмінь.

Структура уроку різна і визначається конкретними методами, прийомами і формами організації роботи учнів, що застосовують для досягнення поставленої мети.

4. Відкритий урок.

Зразково проведений урок досвідченого вчителя-методиста, одна із форм передачі передового педагогічного досвіду.

4. Генетичний зв 'язок між класами неорганічних сполук

В результаті хімічних перетворень речовини одного класу перетворюються на речовини іншого: із простої речовини утворюється оксид, з оксиду – кислота, з кислоти – сіль. Ми можемо встановити цілу низку переходів одних сполук в інші, тобто генетичний зв'язок між ними. Розглянемо його на прикладі металу (кальцію) і неметалу (вуглецю). Кальцій при згорянні на повітрі утворює оксид СаО, що приєднує воду, перетворюючись в основу - кальцій гідроксид Са(0Н)₂. Послідовність цих реакцій можна представити у вигляді схеми:

Са → СаО → Са(ОН)_2.

При горінні вуглецю утворюється оксид С0₂, що реагує з водою з утворенням карбонатної кислоти Н₂С0₃:

С → С0₂ → Н₂С0₃.

При взаємодії кислоти і основи утворюється сіль:

Са(0Н)₂ + Н₂С0₃ → СаСО₂ + 2Н₂О

Таким чином, ці дві схеми можна об'єднати:

Са → СаО → Са(0Н)₂ → СаС0₃

С → С0₂ → Н₂С0₃

Сіль також може бути добута при взаємодіях:

— металу з кислотою;

— основного оксиду з кислотою;

— лугу з кислотним оксидом;

— основного оксиду з кислотним.

Знання генетичного зв'язку між різними класами неорганічних речовин дозволяє підбирати зручні та економічні методи синтезу речовин з доступних реагентів, наприклад сіль безоксигенової кислоти можна добути як реакцією обміну:

FeS0₄ + Na₂S → FeS + Na₂S0₄,

так і з простих речовин — металу і неметалу: Fe + S = FeS.

Білет №14

1. Структура комбінованого уроку. Запропонувати тему.

Метою комбінованого уроку є перевірка раніше вивченого й ознайомлення з новим матеріалом.

Комбінований урок включає такі етапи:

11. Організаційний момент;

12. Перевірка знань вмінь і навичок;

13. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду;

14. Мотивація навчальної діяльності;

15. Оголошення теми і мети уроку;

16. Етап засвоєння учнями нових знань;

17. Закріплення навчального матеріалу;

18. Узагальнення і систематизація знань;

19. Підведення підсумків уроку;

20. Повідомлення домашнього матеріалу.

Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна забирати багато часу. Початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги.

Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами: 1) більш відповідальним ставленням учнів до підготовки до уроку, бо їхні знання

обов'язково перевіряються;

2) актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу;

3) спрямованістю повторення і перевірки знань на розвиток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бути творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас.

З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поурочним оцінюванням.

Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяльності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви – це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Повідомлення теми, цілі й завдань уроку. Тему кожного Уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти.

Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати таким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по класу; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спиратися на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; використовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал.

Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань – це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірностей цих явищ. Основними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моделювання, класифікація тощо.

Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу.

Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання.

Прикладом комбінованого уроку може бути тема уроку: «Зорова сенсорна система», яка вивчається у дев’ятому класі у загальній темі: «Сенсорні системи».

Структура уроку така:

8. Організаційниий момент;

9. Перевірка вмінь і навичок:

Учені мають пригадати основні поняття теми сенсорні системи, дати відповіді учитиля стосовно теми.

10. Актуалізація опорних знань:

Учитель зацікавлює учнів до вивчення нової теми. Може подати девіз у року наприклад: «Очі – це зеркало нашої душі», який реалізується протягом уроку. І можна подати порівняльну табличку про основні ланки сенсорних систем( види чутів, орган сприйняття, аналізатор).

11. Мотивація навчальної діяльності:

Доприкладу можна провести експеримент з учнями: дати одному з учнів закритими очима вгадати предмет. Таким чином доказується важливість даної сенсорної системи.

12. Оголошення теми і мети уроку:

Мета уроку:

навчальна - сформувати знання про зорову сенсорну систему; встановити взаємозв'язок між будовою та функціями органа зору;

розвиваюча – розвивати інтерес до вивчення навчального матеріалу про зорову сенсорну систему; формування в учнів наукового світогляду; показати взаємозв'язок навчального матеріалу з життям.

виховна – розкрити важливе значення зору та необхідність бережливого ставлення до органів зору.

13. Етап засвоєння учнями нових знань:

Вчитель розкриває конструктивно усі аспекти нової теми, для кращого засвоєння учнями нового матеріалу, використовуючи наочні посібники.

14. Закріплення нового матеріалу

Учитель може подати заповнити таблицю: Будова ока.

15. Узагальнення і систематизація знань.

Вчитель може провести фронтальне опитування по даній темі.

9.Підведення підсумків уроку

Вчитель разом з учнями тезисно пригадують, що вивчили протягом уроку, і виставляє і обґрунтовує оцінки.

10.Домашнє завдання.