- •Передмова
- •Техніка виконання лабораторних робіт і техніка безпеки
- •Розділ 1 методи вивчення фізичних і фізико-механічних властивостей грунту Підготовка ґрунту до аналізу
- •Підготовка зразка ґрунту до лабораторного аналізу
- •Фізичні властивості грунтів
- •Структура та структурність грунту
- •Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова
- •Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу
- •Лабораторна робота № 2 Метод «мокрого» агрегатного аналізу
- •1.2 Гранулометричний склад ґрунту. Гранулометричний аналіз
- •1.2.1 Визначення гранулометричного складу польовими методами
- •Лабораторна робота № 3 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані ("сухим методом")
- •Лабораторна робота № 4 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані ("мокрим методом")
- •1.2.2 Гранулометричний аналіз ґрунту лабораторними методами
- •Лабораторна робота № 5 Визначення гранулометричного складу ґрунту за методом м. М. Філатова
- •Загальні фізичні властивості грунтів
- •Щільність ґрунту
- •Лабораторна робота № 6 Визначення питомої маси ґрунту (щільності твердої фази ґрунту)
- •Лабораторна робота № 7 Визначення об’ємної маси ґрунту (щільності ґрунту з розсипного зразка)
- •Пористість ґрунту
- •Лабораторна робота № 8 Пористість аерації (пори аерації)
- •1.5 Визначення вмісту вологи в грунті
- •Лабораторна робота № 9 Визначення польової і гігроскопічної вологи
- •Лабораторна робота № 10 Визначення максимальної гігроскопічної вологості за методом а. В. Ніколаєва
- •Лабораторна робота № 11 Визначення граничної польової вологоємності
- •Лабораторна робота № 12 Визначення капілярної вологоємності ґрунту
- •Визначення повної вологоємності ґрунту
- •Лабораторна робота № 14 Визначення запасів корисної вологи у різних ґрунтах
- •Лабораторна робота № 15 Визначення водно-фізичних властивостей ґрунтів
- •Розділ 2. Хімічні та фізико-хімічні властивості грунту
- •2.1 Гумус грунту
- •Лабораторна робота № 16 Визначення кількості гумусу за методом і.В.Тюріна
- •Лабораторна робота № 17 Розрахунок балансу гумусу в сівозміні
- •2.2 Визначення ємності поглинання ґрунту
- •Лабораторна робота № 18 Визначення ємності поглинання ґрунту за методом Бобко і Аскіназі
- •Лабораторна робота № 19 Визначення обмінної кислотності й рухомого алюмінію за методом Соколова
- •Лабораторна робота № 20 Визначення суми обмінних основ методом Каппена – Гільковіца
- •Лабораторна робота № 21 Обчислення ступеня насиченості ґрунтів основами
- •Лабораторна робота № 22 Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні та обчислення доз вапна
- •2.3 Кислотність ґрунту
- •Лабораторна робота № 23
- •2.4 Засоленість грунтів
- •Лабораторна робота № 24 Визначення загальної кількості солей у ґрунту
- •Визначення загальної суми воднорозчинних речовин (сухий залишок)
- •Визначення загальної суми мінеральних водорозчинних речовин (прожарений залишок)
- •2.5 Лужність водної витяжки
- •Лабораторна робота № 25 Лужність від нормальних карбонатів
- •Лабораторна робота № 26 Визначення загальної лужності
- •Визначення хлор-іонів у ґрунті
- •Лабораторна робота № 28 Визначення сульфат-іонів у ґрунті
- •Визначення іонів кальцію і магнію трилонометричним методом
- •Визначення вмісту іонів кальцію
- •Визначення вмісту іонів магнію
- •Лабораторна робота № 30 Ступінь солонцюватості ґрунту і розрахунок норми гіпсу
Визначення повної вологоємності ґрунту
Обладнання та реактиви: металевий циліндр з кришками та сіткою, бюкси, технічні терези та різноважки, сушильна шафа, тигельні щипці, кристалізатор висотою 15 см, фільтрувальний папір, дистильована вода
Лабораторний метод.
1. Після визначення капілярної вологоємкості циліндр з ґрунтом потрібно поставити у кристалізатор висотою 15 см. Води налити стільки, щоб вона знаходилась на одному рівні з ґрунтом. Циліндр накрити зверху кришкою і залишити у кристалізаторі доти, поки вода виступить на поверхню ґрунту. Це означає, що вона заповнила всі некапілярні проміжки.
2. Циліндр вийняти з води, поставити на фільтрувальний папір на 2-3 хвилини для видалення води, яка не утримується ґрунтом, обтерти і зважити на технічних терезах з точністю до 0,01 г. Насичення ґрунту водою та зважування повторюють до одержання постійної маси.
3. Повну вологоємкість обчислити в процентах до сухого ґрунту у такий спосіб, як і при визначенні капілярної вологоємкості.
Результати розрахунків капілярної та повної вологоємності записують у таблицю 1.20.
Розрахунковий метод. Повна вологоємність - це найбільша кількість вологи, що міститься в ґрунті при повному насиченні всіх пор. Повну вологоємність обчислюють за загальною пористістю:
об’єму
ґрунту, (1.14)
маси
сухого ґрунту, (1.15)
де ПВ – повна вологоємність;
d – щільність твердої фази;
dV – щільність ґрунту.
Однак насичення ґрунту до повної вологоємності спостерігається не завжди, тому що в ґрунті залишається деяка кількість затисненого повітря (5—8% обсягу ґрунту). Тому фактична величина повної вологоємності часто буває менша обчисленої за загальною пористістю.
Лабораторна робота № 14 Визначення запасів корисної вологи у різних ґрунтах
Мета роботи: за даними про щільність ґрунтів, найменшу вологоємність та вологість в’янення розрахувати корисний запас вологи (завдання 1-5).
Хід роботи
Вода – це один з найважливіших факторів у житті рослин. На воду, яка потрапляє до ґрунту, впливають різні сили природи, від яких залежить її пересування та акумуляція, міра доступності для рослин.
Особливе велике значення для рослин має корисна (продуктивна) волога, тобто волога, яка легко споживається рослинами із ґрунту.
Щоб розрахувати корисний запас вологи (КЗВ) у ґрунті необхідно від загального запасу вологи (ЗЗВ) відняти запас важкодоступної вологи (ЗВВ).
КЗВ = ЗЗВ – ЗВВ (1.16)
В агрометеорологічній практиці запас вологи у ґрунті розраховують у міліметрах водного шару, чи в кубічних метрах (тонах) на один гектар.
Вміст вологи розраховують окремо для кожного генетичного горизонту, тому, що їх щільність та вологість змінюється залежно від шару ґрунтового профілю.
Щільність ґрунту також значною мірою залежить від його механічного складу та вмісту органічної речовини (гумусу), які впливають в свою чергу на структуру ґрунту та його здібність утримувати певну кількість води (вологоємність).
Запаси води за окремими генетичними горизонтами визначають за формулою:
В = а dv H, (1.17)
де В – запаси води для шару ґрунту Н, м3/га,
а – вагова вологість ґрунту, %,
dv – щільність ґрунту, г/см3,
H – товщина шару ґрунту, см.
Для цього, щоб визначити запас води в міліметрах водяного стовпа, необхідно розраховану кількість води (м3 або тони) поділити на 10, тому що шар води товщиною 1 мм на площі 1 га буде складати за об'ємом 10 м3, тобто 10 тон.
Використовуючи формулу (1.13) можна визначити загальні запаси вологи на глибині ґрунту, яка нас цікавить:
ОЗВ = (а1 dv1 H1) + (а2 dv2 H2) + … + (аn dvn Hn), (м3/га) (1.18)
де а1 dv1 H1 – вагова волога, щільність та товща першого шару ґрунту відповідно;
а2 dv2 H2 – теж саме для другого шару і т.п.
Запаси важкодоступної вологи (ЗВВ) розраховують аналогічно загальним запасам, але замість корисної вологи у тих самих горизонтах ґрунту беруть вологість стійкого в'янення рослин (ВВ).
ЗВВ = (ВВ1dv1 H1) + (ВВ2 dv2 H2) + … + (ВВn dvn Hn), (1.19)
Різниця між ЗЗВ та ЗВВ дає кількість корисної вологи у ґрунті (див. вираз 1.12).
Таблиця 1.20 - Розрахунок повної та капілярної вологоємкості
№зразка грунту |
№ циліндра |
Вага, г |
Кількість води у наважці, г |
Загальна кількість води у наважці після насичення водою, |
Кількість ґрунту в циліндрі, г |
Вологоємність (%) |
|||||||||||
Циліндра |
Циліндра з грунтом |
Циліндра з грунтом при насичені |
До насиченяводою |
Після насичення водою |
|||||||||||||
капілярному |
повному |
капілярного |
повного |
капілярного |
повного |
сирого |
сухого |
капілярна |
повна |
||||||||
18 |
45 |
50.20 |
208.40 |
242.70 |
247.50 |
20.70 |
34.30 |
39.10 |
55.0 |
59.8 |
158.2 |
137.5 |
40.0 |
43.48 |
|||
Для визначення діапазону корисних запасів вологи (КЗВ) у ґрунті (можливі максимальні запаси, які здібні довгий період утримуватися у ґрунті) замість польової вологості ґрунту використовують дані про найменшу вологомісткість.
