2.4 Засоленість грунтів

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Засолені – це такі ґрунти, що містять у всьому профілі або в його частині легкорозчинні солі в кількостях, шкідливих для рослин.

Шкідливість водорозчинних солей полягає в тому, що вони підвищують осмотичний потенціал ґрунтового розчину, чим погіршують постачання рослин водою через недостатню всмоктувальну силу кореневих систем. При цьому знижується транспірація, уповільнюється фотосинтез, погіршується мінеральне живлення. Деякі солі (сода) погіршують властивості ґрунту: він набухає, зменшується здатність колоїдів до коагуляції, збільшується їх рухомість, в результаті чого руйнується структурність ґрунту, росте його щільність тощо.

Найбільш шкідливі солі: Na₂СО₃, NaHСО₃, NaCl; шкідливі: СаСl₂, MgCl₂, Na₂SО₄; менш шкідливі: MgSО₄, CaSО₄.

Природні й антропогенні джерела накопичення солей у грунтах діють на всій земній кулі, але засолені ґрунти займають порівняно незначну частину суші. Для їх утворення потрібне специфічне сполучення навколишніх умов: засушливий аридний клімат, при якому випаровуваність перевищує кількість опадів, тому солі не вимиваються з ґрунту; негативні форми рельєфу, де забезпечується накопичувальний баланс речовин. У таких ландшафтно-геохімічних умовах у ґрунтах можуть накопичуватись різні солі. При дещо вологішому кліматі акумулюються менш розчинні солі, а легкорозчинні вимиваються. З посиленням сухості клімату в ґрунті зберігаються більш розчинні солі, наприклад, хлориди.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Лабораторна робота № 24 Визначення загальної кількості солей у ґрунту

Результати визначення засоленості дають уявлення про необхідність застосування меліоративних заходів щодо попередження і ліквідації засоленості ґрунтів, застосування певних органічних і мінеральних добрив, запровадження сівозмін, розміщення певних культур тощо.

Суть методу полягає в тому, що готується водна витяжка ґрунту при відношенні ґрунту до води як 1:5, після висушування якої визначають загальну кількість, а після прожарювання — мінеральну частину розчинних сполук.

Обладнання і реактиви: сушильна шафа, аналітичні ваги, колби ємністю 750 і 500 мл, фільтри, лійки, піпетки ємністю 50 і 25 мл, сито, водяна баня, ексикатор, дистильована вода, муфельна піч.

Приготування водної витяжки

Хід роботи

1. Зважити на технохімічних вагах 100 г повітряно-сухого розтертого і просіяного крізь сито з отворами в 1- 2 мм ґрунту і перенести в колбу з притертою пробкою ємністю на 750 мл.

2. В колбу з ґрунтом налити 500 мл прокип'яченої протягом 30 хв і охолодженої дистильованої води.

3. Колбу закрити пробкою, збовтати 3 хв і витяжку профільтрувати крізь сухий складчастий щільний фільтр (з синьою стрічкою). На фільтр перенести якомога більше ґрунту, перші порції витяжки перефільтрувати. Фільтрат повинен бути прозорим.

4. Після закінчення фільтрування колбу з фільтратом закрити пробкою для попередження випаровування витяжки і зменшення її забруднення різними газами (NН₃, випари НС1 тощо).

Аналіз витяжки необхідно проводити зразу ж після закінчення фільтрування, оскільки через 1- 2 дні вона легко загниває.