2.3 Кислотність ґрунту

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Кислотність розчину обумовлена іонами водню, що находяться в ньому. Кількісно вона може бути виражена в м-екв. водню на 100 г ґрунту і величиною рН. Кислотність ґрунту зумовлюється наявністю в ньому вільних і увібраних іонів водню і алюмінію. При підвищеній кислотності пригнічується більшість сільськогосподарських культур та життєдіяльність мікроорганізмів, зокрема нітрифікаторів й амоніфікаторів.

При нейтральній реакції розчину рН = 7, при кислій < 7, при лужній > 7.

Залежно від того, у якому стані знаходяться в ґрунті іони водню, розрізняють такі види кислотності: актуальну (активну) і потенційну (сховану) з підрозділом останньої на обмінну і гідролітичну. Для судження про кислотність ґрунту визначають рН водного і сольового розчинів. Величина рН водного розчину характеризує актуальну, а рН сольового – потенційно обмінну кислотність ґрунту.

За рахунок обмінної кислотності може відбуватися збільшення актуальної кислотності.

Звичайно рН сольової витяжки нижче рН водної витяжки.

Значення рН сольової витяжки (обмінної кислотності) має важливе значення для вирішення питання про необхідність вапнування ґрунтів. При застосуванні добрив також треба враховувати величину обмінної кислотності.

Величину рН можна визначити колориметричним і потенціометричним методами. Колориметричний метод дає можливість визначати рН тільки в безбарвних і прозорих розчинах. Електрометричними методами можна визначати рН у прозорих і мутних розчинах і безпосередньо в ґрунтових суспензіях. В даний час в основному користаються потенціометричним методом.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Лабораторна робота № 23

Визначення гідролітичної кислотності методом Каппена

Суть методу полягає в обробленні ґрунту 1,0 н. розчином оцтовокислого натрію з утворенням оцтової кислоти, яка відтитровується 0,1 н. розчином NаОН. За кількістю мілілітрів витраченого для титрування лугу визначають гідролітичну кислотність.

Обладнання і реактиви: ваги, колби ємністю 500 і 250 мл, піпетки ємністю 50 мл, лійки, фільтри, бюретки, 1 н. розчин СН₃СООНа, 0,1 н. розчин NаОН, фенолфталеїн.

Хід аналізу

1. На технохімічних терезах відважують 20 г повітряно-сухого ґрунту, просіяного крізь сито в 1 мм, і висипають у колбу на 200 мл.

2. Доливають до ґрунту 50 мл 1,0 н розчину СН₃СООNа, збовтують вміст колби на приладі для збовтування протягом 1 години.

Годинне збовтування можна замінити п'ятихвилинним збовтуванням рукою з наступним відстоюванням суспензії протягом доби.

3. Суспензію відфільтровують через сухий складчастий фільтр. Перед фільтруванням рідину добре збовтують, на фільтр переносять і ґрунт.

Якщо фільтрат виявиться мутним, його варто знову профільтрувати через той же фільтр.

4. Відбирають піпеткою 25 мл прозорого фільтрату і переносять у конічну колбу на 100 мл.

5. Додають 1—2 краплі фенолфталеіна й відтитровують фільтрат без підігрівання 0,1 н розчином NаОН до слабо-рожевого кольору, який не зникає протягом 1 хвилини.

Гідролітичну кислотність обчислюють за формулою:

(2.9)

де Н – гідролітична кислотність ( м.-екв. , на 100 г ґрунту);

а – кількість мілілітрів 0,1 н. NаОН, яка пішла на титрування взятого об’єму фільтрату;

K_NaOH – поправка до титру NаОН ;

100 – коефіцієнт перерахування на 100 г ґрунту;

0,1 – коефіцієнт перерахування в мілі-еквіваленти;

1,75 – поправка на повноту витіснення іонів водню;

С – наважка ґрунту, що відповідає взятому для титрування об’єму фільтрату.

Питання для самоперевірки:

1. Які іони ґрунту викликають підкислення ґрунтового розчину?

2. Охарактеризуйте активну та пасивну кислотність.

3. Як відносяться сільськогосподарські культури до кислої реакції ґрунту?

4. В чому полягає суть методу Каппена?

5. В яких одиницях вимірюється гідролітична кислотність?