- •Передмова
- •Техніка виконання лабораторних робіт і техніка безпеки
- •Розділ 1 методи вивчення фізичних і фізико-механічних властивостей грунту Підготовка ґрунту до аналізу
- •Підготовка зразка ґрунту до лабораторного аналізу
- •Фізичні властивості грунтів
- •Структура та структурність грунту
- •Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова
- •Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу
- •Лабораторна робота № 2 Метод «мокрого» агрегатного аналізу
- •1.2 Гранулометричний склад ґрунту. Гранулометричний аналіз
- •1.2.1 Визначення гранулометричного складу польовими методами
- •Лабораторна робота № 3 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані ("сухим методом")
- •Лабораторна робота № 4 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані ("мокрим методом")
- •1.2.2 Гранулометричний аналіз ґрунту лабораторними методами
- •Лабораторна робота № 5 Визначення гранулометричного складу ґрунту за методом м. М. Філатова
- •Загальні фізичні властивості грунтів
- •Щільність ґрунту
- •Лабораторна робота № 6 Визначення питомої маси ґрунту (щільності твердої фази ґрунту)
- •Лабораторна робота № 7 Визначення об’ємної маси ґрунту (щільності ґрунту з розсипного зразка)
- •Пористість ґрунту
- •Лабораторна робота № 8 Пористість аерації (пори аерації)
- •1.5 Визначення вмісту вологи в грунті
- •Лабораторна робота № 9 Визначення польової і гігроскопічної вологи
- •Лабораторна робота № 10 Визначення максимальної гігроскопічної вологості за методом а. В. Ніколаєва
- •Лабораторна робота № 11 Визначення граничної польової вологоємності
- •Лабораторна робота № 12 Визначення капілярної вологоємності ґрунту
- •Визначення повної вологоємності ґрунту
- •Лабораторна робота № 14 Визначення запасів корисної вологи у різних ґрунтах
- •Лабораторна робота № 15 Визначення водно-фізичних властивостей ґрунтів
- •Розділ 2. Хімічні та фізико-хімічні властивості грунту
- •2.1 Гумус грунту
- •Лабораторна робота № 16 Визначення кількості гумусу за методом і.В.Тюріна
- •Лабораторна робота № 17 Розрахунок балансу гумусу в сівозміні
- •2.2 Визначення ємності поглинання ґрунту
- •Лабораторна робота № 18 Визначення ємності поглинання ґрунту за методом Бобко і Аскіназі
- •Лабораторна робота № 19 Визначення обмінної кислотності й рухомого алюмінію за методом Соколова
- •Лабораторна робота № 20 Визначення суми обмінних основ методом Каппена – Гільковіца
- •Лабораторна робота № 21 Обчислення ступеня насиченості ґрунтів основами
- •Лабораторна робота № 22 Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні та обчислення доз вапна
- •2.3 Кислотність ґрунту
- •Лабораторна робота № 23
- •2.4 Засоленість грунтів
- •Лабораторна робота № 24 Визначення загальної кількості солей у ґрунту
- •Визначення загальної суми воднорозчинних речовин (сухий залишок)
- •Визначення загальної суми мінеральних водорозчинних речовин (прожарений залишок)
- •2.5 Лужність водної витяжки
- •Лабораторна робота № 25 Лужність від нормальних карбонатів
- •Лабораторна робота № 26 Визначення загальної лужності
- •Визначення хлор-іонів у ґрунті
- •Лабораторна робота № 28 Визначення сульфат-іонів у ґрунті
- •Визначення іонів кальцію і магнію трилонометричним методом
- •Визначення вмісту іонів кальцію
- •Визначення вмісту іонів магнію
- •Лабораторна робота № 30 Ступінь солонцюватості ґрунту і розрахунок норми гіпсу
Лабораторна робота № 28 Визначення сульфат-іонів у ґрунті
Суть
методу визначення
іона
у водній витяжці полягає в здатності
його утворювати з іоном Ва2+
нерозчинний осад ВаSО4
(сульфат
барию). За його масою визначають кількість
сульфат-іонів.
Обладнання і реактиви: сушильна шафа, водяна баня, муфельна піч, електроплитка, склянки, пробірки, піпетки ємністю 4-25 мл, фільтри, лійки, колби, ексикатор, 10 %-й HСІ, 10%-й Н2SО4.
Хід роботи
Об'єм витяжки для аналізу встановлюють попереднім випробуванням її на сульфат-іон. Для цього в пробірку беруть 10 мл витяжки, підкислюють її 1 - 2 краплями 10 %-го НС1, додають 1 мл 10 %-го розчину ВаС12 і нагрівають до кипіння.
За кількістю осаду і ступенем помутніння розчину визначають об'єм витяжки для аналізу на вміст іона
Враховують такі показники: якщо помутніння нема, в розчині відсутній; при помутнінні розчину, що свідчить про незначний вміст , для аналізу беруть 50 мл витяжки; при випаданні осаду для кількісного визначення беруть від 5 до 20 мл витяжки; якщо осаду багато, витяжки беруть 5 - 10 мл і розводять дистильованою водою до 50 мл.
Встановлений об'єм витяжки підкислюють 1 - 2 краплями 10 %-ї НС1 і нагрівають до кипіння. Потім в цю ж склянку доливають 5 мл кип'ячого (в пробірці) розчину хлористого барію і кип'ятять ще протягом 3-5 хв. Реакція осадження сульфат-іонів відбувається за рівнянням:
Na2SO4 + BaC12 = BaSO4 + 2NaC1
Для запобігання випадання в осад інших солей барію осадження сульфат-іонів необхідно проводити в кислому середовищі.
Для зразка після кип'ятіння склянку накривають склом і ставлять на 4 години в теплу сушильну шафу чи на водяну баню. Після цього в прозору рідину над осадом приливають по краплях розчин хлористого барію. При появі каламуті (що свідчить про неповне осадження) в склянку додають кілька мілілітрів розчину хлористого барію і знову залишають на кілька годин в теплому місці. Після цього вміст склянки фільтрують крізь щільний беззольний фільтр (синя стрічка); осад переносять на фільтр і промивають кип'ячою водою (дистильованою), підкисленою соляною кислотою, до зникнення реакції на барій (проба з 10%-ю сірчаною кислотою). Фільтр з осадом переносять в попередньо прожарений і зважений фарфоровий тигель, висушують в сушильній шафі, прожарюють і спалюють в муфельній печі при температурі не вище 7 50 °С. Тигель з осадом охолоджують в ексикаторі та зважують на аналітичних вагах.
Вміст сульфат-іонів в ґрунті ( , %) обчислюють за формулою:
(2.14)
де а – маса тигля з осадом після прожарювання, г;
б – маса пустого тигля, г;
в – маса золи фільтра (вказана на обкладинці пачки фільтра);
0.4114 – кількість SO4
2– в 1 г ВаSO4, г;
100 – коефіцієнт для переведення у відсотки;
mг – наважка ґрунту, що відповідає об'єму розчину, взятого для аналізу,г.
Лабораторна робота № 29
Визначення іонів кальцію і магнію трилонометричним методом
Трилон Б – це двозаміщена натрієва сіль з етілендіа-мінотетраоцтової кислоти. Ця сполука з іонами двовалентних металів, у тому числі з кальцієм і магнієм, утворює стійкі комплекси. Якщо до водної витяжки, що містить іони кальцію і магнію, додати індикатор, що дає кольорові сполуки з цими іонами, а потім титрувати трилоном Б, то при зв'язуванні цих іонів зміниться забарвлення. За кількістю трилону Б, що пішов на титрування, розраховують загальний вміст іонів Са++ і Мg++.
Визначення вмісту суми іонів Са2+ і Мg2+
Суть методу полягає в титруванні іонів кальцію трилоном Б в сильно лужному середовищі при наявності індикатора мурексиду.
Обладнання і реактиви: ваги, 1%-й розчин солянокислого гідроксиламіну (NH2ОН-НС1), 1%-й розчин сульфіду натрію (Nа2S·9Н2О), хлоридно-аміачний буфер, 10%-й розчин КОН, NаОН, хромоген чорний, мурексид, 0,05 н. розчин трилону Б (9,3 г трилону Б розчиняють в мірній колбі на 1 л і доводять водою до позначки).
Хід роботи
1. В дві конічні колби ємністю 250 мл налити по 25 мл водної витяжки і 75 мл дистильованої води.
2. У колби послідовно додати такі реактиви: 5 - 10 крапель 1%-го розчину солянокислого гідроксиламіну NН2ОН-НС1 (для ліквідації впливу марганцю на хід аналізу), 2-3 краплі 1%-го розчину сульфіду натрію Nа2S·9Н2О (для ліквідації впливу міді на хід аналізу), 5 мл хлоридно-аміачного буферу, 10-15 крапель індикатора хромогену чорного (для забарвлення розчину до вишнево-червоного кольору при наявності іонів кальцію і магнію).
3. Вміст однієї колби відтитрувати 0,05 н. розчином трилону Б. Друга колба є "порівняльним зразком", тобто використовується для порівняння забарвлення.
Титрування проводять повільно, постійно збовтуючи вміст колби, до появи синього забарвлення із зеленуватим відтінком (синьо-голубого).
4. Вміст Са2++Мg2+ в ґрунті (мг-екв./100 ґрунту) обчислити за формулою:
(2.15)
де а – кількість трилону Б, що пішла на титрування, мл;
0,05 – нормальність трилону;
mг – наважка ґрунту, що відповідає кількості витяжки, взятої для титрування, г;
100 – коефіцієнт переведення на 100 г ґрунту.
