Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення НГК України.

2. Дайте поняття економічного простору.

3. Які показники використовуються для характеристики економіки країн?

4. Дайте визначення структури економіки.

5. Які галузеві види діяльності відносяться до виробничої сфери?

6. Назвіть міжгалузеві комплекси Україна.

7. Дайте характеристику господарського комплексу України.

8. Охарактеризуйте структуру економіки України.

9. Назвіть регіональні особливості галузевої структури економіки.

10. Основні групи факторів, що впливають на необхідність реструктуризації економіки.

Тема «Природний та трудоресурсний потенціал України».

Мета: з’ясувати роль природно-ресурсного потенціалу в економіці регіонів та показники його оцінки.

1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.

2. Роль населення у розвитку народного господарства України.

3. Державна політика зайнятості в Україні.

Основні поняття: Природні ресурси, не відновлювані ресурси, економічна оцінка природних ресурсів, бонітування грунтів, населення, постійне населення, процес старіння, відтворення людського потенціалу, міграція, розселення, урбанізація, трудові ресурси, повна та ефективна зайнятість, активна політика зайнятості, пасивна політика зайнятості.

Література:

1 – 9 (с. 41-63), 10 (с. 182-231)

2 – 9 (67-86), 10 (с. 239-259)

3 – 10 (с. 259-265)

1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.

Важливим чинником розміщення продуктивних сил є природно ресурсний потенціал який включає природні ресурси і природні умови. За своєю матеріальною сутністю природні ресурси є частиною географічного середовища.

Природні ресурси – природні компоненти, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва, предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства,підвищення рівня життя.

Природні умови – сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства,але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.

Природні ресурси не можуть існувати поза природними умовами, тому що останні є їх природно-історичною базою.

За своєю економічною сутністю природні ресурси – це споживчі вартості, масштаби та способи використання яких визначаються суспільними закономірностями.

Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі, а відтак для забезпечення безпосереднього суспільного відтворення, процес праці, пов’язаний з підготовкою природних елементів для включення у господарський оборот, має бути безперервним і проводитись у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

На базі цього забезпечується зв’язок між суспільством і природою та між окремими підрозділами сфери природокористування.

Природні ресурси є категорією історичною. У процесі суспільного відтворення збільшуються масштаби оволодіння людиною силами природи, розширяється сфера застосування,відбувається зміна пріоритетів у використанні їх та їхнього впливу на економіку.

Категорія «природні ресурси» вказує на безпосередній зв’язок природи з господарською діяльністю людини, що нерідко призводить до негативних суспільних явищ, завдаючи велику шкоду природі.

А відтак процес взаємодії людини з природою по суті є двоєдиним: з одного боку – природоспоживання, а з іншого – природоохоронний.

Важливе завдання економістів – визначення балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс використовуючи безвідходні технології можна зняти протиріччя між суспільством і природою.

Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів. Оскільки природні ресурси – це компоненти географічної оболонки Землі, вони мають природну класифікацію. Тому, виходячи з належністю їх до природних систем, а також їх розміщення, природні ресурси класифікують:

1. За ознакою належності до природних систем: космічні( проміння, метеорити ), планетарні ( геліоенергія, гравітаційна енергія ), ресурси Землі (атмосфера, гідросфера та її елементи).

2. За відношенням до природних систем: елементи природних систем (мінерали, ґрунти, види рослин і тварин тощо) та результати їх функціонування (поліпшення родючості ґрунтів, приріст біологічної маси,зростання поголів’я тварин). Але останні не є чисто природними чинниками, оскільки вони показують результати взаємодії природи з суспільством.

3. За видом і тривалістю кругообігу: у довготривалому кругообігу (космічні, геологічні), у короткотривалому ( біологічний кругообіг води).

4. За характером розміщення на поверхні Землі: приблизно рівномірно розподілені ( атмосфера, біосфера) та зосереджені ( гідросфера, літосфера).

5. За можливістю переміщення по території: природні, що переміщуються (вітер, вода, тварини), що не переміщуються (рослини).

Також природні ресурси класифікуються за такими ознаками:

1. Залежно від ролі в процесі матеріального виробництва природні ресурси діляться на два види:

• Ресурси, які безпосередньо служать як засоби існування людей (природна родючість ґрунтів, риба в морях, річках, звірі в лісах і степах, харчові ресурси рослинного світу – плоди, коріння і т.д.);

• Ресурси, які є джерелом засобів праці (метали, паливо, дерево, будівельний камінь, енергія води, сонця і т.д.).

2. За принципом вичерпності і призначенням. Вичерпні, в свою чергу, діляться на відновлювані та невідновлювані. До відновлюваних ресурсів належать: ґрунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад солі, що осідають в озерах і морських лагунах. Вони можуть відтворюватися в природних процесах і підтримуватися у деякій постійній кількості,визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання.

Невичерпні – природні ресурси, існування яких необмежене часом. До них відносяться кліматичні і гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і морського прибою, потенційна енергія рік і морських припливів, вода як речовина і засіб транспортування. Забудь-якого інтенсивного споживання їх кількість не зменшується , чи зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується.

Невідновлювані – корисні копальні: їх поповнення відбувається дуже повільно або неможливе взагалі.

3. За народно-господарським значенням корисні копалини країни діляться на дві групи:

• а) балансові, використання яких економічно доцільно і які відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничотехнічних умов експлуатації;

• б) позабалансові, використання яких економічно недоцільно з різних причин (мала потужність, низький вміст компонентів, складність експлуатації і т.д.).

4. Всі природні ресурси з господарського застосування діляться на чотири групи: паливно-енергетичні, металорудні ресурси, хімічні і нерудні.

5. За економічним призначенням природні ресурси поділяються на: виробничі і невиробничі; промислові та сільськогосподарські; галузеві та міжгалузеві; одноцільові і багатоцільові.

6. За якістю: кожний вид природних ресурсів поділяється на класи,групи, типи та інші одиниці.

7. За впливом виробництва: ті, що зазнають шкідливого впливу (біологічні), зазнають невеликого впливу ( гідросфера, атмосфера ), не зазнають впливу (глибинна частина атмосфери).

За можливістю до господарського обігу природні ресурси можна поділити на придатні для експлуатації (дійсні) та потенційні. До придатних належать ресурси верхньої оболонки Землі та енергії Сонця,а до потенційних – ресурси космосу та морських глибин. Ці ресурси хоча й наявні, але не використовуються внаслідок недостатнього рівня розвитку техніки, не розробленості технології або економічної неефективності.

До них відносяться:

• елементи природи,що знаходяться на стадії вивчення та підготовки до промислової експлуатації ( освоєння );

• природні ресурси, що не можуть використовуватись у господарстві через неможливість вивезення їх з місця видобутку.

Для того, щоб включити ці ресурси у суспільне споживання необхідні додаткові затрати праці.

За цільовим призначенням природні ресурси поділяються на : матеріальні, пізнавальні, естетичні, рекреаційні тощо.

За рівнем потреби для життя людини: вкрай потрібні (повітря, вода,їжа), відносно байдужі.

У зв’язку з інтенсивним використанням природних ресурсів необхідним є варіантний підхід до їх використання.