2. Державна програма охорони нпс.

Сучасне екологічне становище в Україні характеризується незадовільно. Нераціональна структура народного господарства, низький рівень технологій очищення викладів та інші фактори призвели до зниження продуктивності господарства країнами, погіршення стану здоров’я людей. Ы як наслідок, до зменшення чисельності населення.

Нераціональне використання природних ресурсів погіршило стан довкілля і нині створюється загроза завдання непоправної шкоди біологічному і ландшафтному різноманіттю.

З метою подання зазначених недоліків у 1998 р. ВР України прийнята постанова «Про основні напрями державної політики в галузі охорони НПС, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Ця постанова розглядається як Державна програма охорони довкілля і в неї сформульовані основні пріоритети та завдання охорони НПС і раціонального використання природних ресурсів, а саме:

• формування збалансованої системи природокористування і адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки;

• екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільського господарства, на транспорті;

• поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню річок, Чорного і Азовського морів;

• будівництво нових та реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;

• забезпечення населення якісною питною водою;

• стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського та інших регіонів.

• гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на ЧАС;

• збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідного права.

Таким чином ця програма охоплює всі аспекти діяльності народного господарства. Для здійснення цієї програми передбачається вирішення таких завдань:

• створення в країні ефективної системи екологічної освіти, виховання та інформування;

• структуризація економіки із суттєвим зменшення частки енерго- і матеріалоємних виробництв;

• запровадження дієвих економічних складових впливу на систему природокористування;

• створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення в сфері охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів.

3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно – ресурсного потенціалу.

Стратегію на найбільшу перспективу розвитку галузей народного господарства є недопущення збільшення рівня забруднення природних та природно-антропогенних систем.

Програма дій передбачає заходи щодо найбільш економного і ефективного використання природно-ресурсного потенціалу в галузях народного господарства, застосовуючи новітні технології з організації безвихідного і маловигідного виробництва.

У теплотехнічній галузі у зв’язку зі збільшенням використання твердого палива та з метою докорінного оздоровлення екологічного стану пропонується використання нових технологій спалювання низькоякісного вугілля застосування високоефективних парогазових установок тощо.

У металургійної промисловості потрібно визначитись з необхідними перспективними обсягами виробництва та здійснити комплексну структурну перебудову галузі із застосуванням екологічно безпечних технологій з переробленням та утилізацію твердих відходів. Особлива увага має бути звернена на асортимент і якісні показники продукції металургійної галузі.

У хімічній і нафтохімічній промисловості передбачається впровадження безвідходних та маловідходних технологій, що спрямовані на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільових продуктів очищення газових викидів і стічних вод здійснюватиметься одночасно з утилізацією продуктів очищення та їх подальшої переробки. Вводяться в дію новітні ефективні технології з одночасним виведенням з експлуатації застарілих і недосконалих технологій.

У нафтогазовій та нафтопереробній промисловості впроваджуються у виробництво високоефективні екологічно безпечні технології з переробленням відходів та утилізацією відпрацьованих нафтопродуктів, раціональні технології видобутку нафтопродуктів з місць їх накопичення. Будуть застосовуватись комплексні технології очищення води та землі від забруднення нафтопродуктами тощо.

У машинобудівній промисловості вирішуються питання утилізації знешкодження відходів гальванічного виробництва, зниження матеріалоємності машин і успадкування зменшення енергоспоживання.

Певні зміни передбачені в інших сферах у машинобудівній промисловості, гірничо – видобувної галузі, у будівельній індустрії, у сільському господарстві, на транспорті, у житлово – комунальному господарстві, ВПК.

Метою створення єдиної державної системи попередження і регулювання надзвичайних ситуацій є систематичний контроль за екологічно небезпечними об’єктами й процесами техногенного середовища для регулювання стану безпеки та розвитку техногенних навантажень їх прогнозування та мінімізація наслідків.

Основною метою заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів є підтримання оптимального стану малих річок, будівництво обладнаних майданчиків, причалів та під’їздних шляхів для навантажувально-розвантажувальних робіт, ліквідація осередків забруднених підземних вод тощо.

Обґрунтування та оцінка природоохоронних заходів є основою економічного методу управління охороною НПС. Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними та еколого-економічними результатами.

Соціальні результати природоохоронних заходів полягає у:

• поліпшенні фізичного розвитку населення;

• скороченні захворювання людей;

• зростання тривалості життя і періоду активної діяльності;

• поліпшенні умов праці і відпочинку;

• підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;

• збереження естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам’яток природи, заповідних зон і інших охоронних територій.

Економічні результати природоохоронних заходів передбачають:

• скорочення збитків, що завдаються природі;

• економію витрат природних ресурсів;

• зниження забруднення НПС;

• зростання продуктивності фауни;

• підвищення працездатності людей і їх рівні життя;

• Еколого-економічні результати передбачають:

• зниження негативних впливів на природу та покращення стану флори і фауни;

• зниження витрачення природних ресурсів;

• зменшення збитків, що завдаються навколишнього середовища забрудненнями.