4. Регіони Західної та Південної України.

Економіка Столичного регіону.

Спеціалізація Столичного економічного району: машинобудування, хімічна, легка, лісова і харчова промисловості.

Основні центри: легка, лляна, трикотажна, шкарпетково-панчішне виробництво (Київ, Чернігів, Житомир); лісопромисловий комплекс –лісозаготівля, лісопиляння, фанерне, меблеве (Київ, Житомир, Фастів, Прилуки, Коростень). Суднобудування, авіабудування, приладобудування (Київ).

Проблеми та перспективи розвитку Столичного економічного району:

• Нерівномірний територіальний розвиток продуктивних сил;

• Економічна, соціальна та екологічна;

• Модернізація застарілого обладнання.

Економіка Центрального регіону.

Регіон займає території Кіровоградської і Черкаської областей, які розташовані на півночі Україні; межує з Білорусією і Росією.

Середня щільність населення становить 82 особи на 1 км2.

Провідними галузями господарства є харчова промисловість, машинобудування і металообробка. Машинобудування виробляє четверту частину валової промислової продукції.

В регіоні знаходиться найпотужніший комплекс скляної і фарфоро-фаянсової промисловості в Україні.

Легка промисловість працює переважно на привізній сировині. Тут розвинена швейна, трикотажна, шкіряна і взуттєва промисловість. Виробляють шовкові тканини, гігроскопічну вату, художні вироби. У регіоні виробляється понад 80% вовняних тканин у країні.

Близько 60% залізничних перевезень становлять транзитні вантажі. Ввезення переважає над вивезенням продукції.

Досить високий розвиток отримав АПК. Він базується на багатогалузевому сільському господарстві. Досить розвиненими є овочівництво та садівництво. Провідними галузями тваринництва стали скотарство і свинарство. Харчова промисловість працює на місцевій сировині. Особливо виділяється цукрова промисловість. Багато підприємств молочної, маслосироробної, м'ясної, борошномельної, круп'яної, спиртової, є також підприємства ефіроолійної та кондитерської промисловості.

У розвитку району велике значення мають міжрайонні економічні зв'язки. Ввезення значно переважає над вивезенням. З району вивозять обладнання для легкої та харчової промисловості, телеграфну апаратуру, хімічне волокно, азотні добрива, сільськогосподарські машини, овочі, фрукти, борошно, цукор.

Проблеми та перспективи розвитку Центрального району:

• Складна демографічна ситуація;

• Скорочення сільського населення;

• Проблема збереження культурних цінностей, особливо древніх;

• Низький рівень промислового розвитку;

• Конверсія військово-промислового комплексу;

• Необхідність модернізації енергетичного господарства;

• Слабкий розвиток переробної промисловості.

Економіка Причорноморського регіону.

Регіон займає території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, які розташовані в південній та південно-західній частинах Україні; межує з Молдовою, Румунією і омивається водами Чорного і Азовського морів.

Середня щільність населення становить 70 осіб на 1 км². За площею регіон займає 1 місце в країні, а за кількістю населення 2-е. Рівень урбанізації становить 65%. В районі 1 місце за посівної площі займає озима пшениця (30%), 2-е – кукурудза. В регіоні зосереджено 30% посівів соняшнику по країні.

Важливе значення в розвитку району має курортне господарство.

Ввезення переважає над вивезенням.

Регіон не має значних природних ресурсів. З паливних ресурсів виділяються запаси нафти і газу, невеликі родовища бурого вугілля і торфу. Руду добувають в Керченському залізорудному басейні. Нерудні ресурси представлені запасами солей Сиваша і солоних озер, флюсових вапняків, черепашника та будівельного вапняку, цементної сировини, мармурових вапняків, лікувальними грязями, мінеральними водами.

Поєднання всіх факторів продуктивних сил в Причорноморському економічному районі, а також їх просторова диференціація зумовили наступну спеціалізацію: машинобудування, суднобудування, судноремонт (Миколаїв, Херсон, Керч, Севастополь, Одеса); військові судна, танкери, суховантажі, плавдокі (Феодосія , Керч, Севастополь); хімічна промисловість представлена ​​переважно основною хімією: виробництво соди, лугів, добрив, виробництво лаків, фарб, пластмас (Красноперекопськ, Армянськ, Саки, Одеса, Сімферополь); харчова промисловість: рибна, плодоовочеконсервна, м'ясо і молочно-переробна , вино-горілчана («Новий Світ», «Массандра», «Золота балка», «Коктебель»); рекреаційне господарство на території району на 2011 р. складає більше 200 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням; 190 будинків відпочинку і пансіонатів (відповідно 36 і 60% загальної їх кількості в Україні).

Проблеми та перспективи розвитку Причорноморського району:

• Національна проблема;

• Недостатньо раціональне використання природних умов і ресурсів;

• Слабке забезпечення водою Кримського півострова;

• Видобуток гальки і вапняку на пляжах негативно впливає на природні особливості курортів Криму;

• Суперечності в розміщенні та розвитку підприємств важкої промисловості, в освіті великого портового господарства з одного боку, та використання рекреаційних ресурсів – з іншого;

• Забруднення заходу Криму призводить до ослаблення лікувальних властивостей Сакської грязі;

• Загрозливе екологічний стан Чорного і Азовського морів і озера-затоки Сиваш;

• - Реалізація програми охорони пам'яток культури Кримського півострова.

Економіка Подільського регіону.

Регіон займає території Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей, які розташовані в правобережній частині України; межує з Республікою Молдова.

Природні ресурси вивчені недостатньо. Паливні ресурси представлені торфом, незначними запасами горючих сланців і бурого вугілля. Більш багаті нерудні ресурси. Особливо значні запаси гранітів і гнейсів, мармуру, вапняку, крейди, піщанику, гіпсу, мергелю та каоліну, цегельно-черепичних і гончарних глин.

Основними факторами розвитку району є:

• Сприятливі агрокліматичні умови;

• Середня щільність населення становить 75 осіб на 1 км²;

• В районі один з найнижчих рівнів урбанізації;

• Високий уд. вага сільського населення і типів поселень (складає 54%);

• Різноманітні нерудні корисні копалини;

• Історичний фактор (найстаріший землеробський район);

• Пізня індустріалізація;

• Транзитна транспортне положення;

• Основна частина працездатного населення працює в сільському господарстві;

• Регіон посідає перше місце по валовому збору цукрових буряків;

• В районі працюють 60 цукрових заводів, які виробляють 1/3 цукру в Україну;

• В регіоні працюють більше 30 спиртових заводів.

Поєднання і реалізація перерахованих умов і факторів зумовили спеціалізацію продуктивних сил на виробництві товарної сільськогосподарської продукції та її промислової переробки, неметаллоемного машинобудуванні, продукції хімічної та легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів. Отже, фундаментом розвитку господарства району є потужний АПК, який базується на інтенсивному багатогалузевому сільському господарстві.

Проблеми та перспективи розвитку Подільського району:

- Модернізація підприємств харчової галузі, їх екологізація;

- Раціональне використання трудових ресурсів;

- Відтік населення з районів бурякового виробництва через важку фізичну працю;

- Зростання рівня безробіття (особливо у Вінницькій області);

- Рекультивація та охорона ґрунтів (значна ерозія ґрунтів в межах Подільської та Придніпровської височин);

- Низький рівень промислового розвитку.

Економіка Карпатського регіону.

Регіон займає території Львівської, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областей, розташованих на заході України; межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою.

Середня щільність населення становить 115 осіб на 1 км². Міське населення переважає лише в Львівській області – понад 60%, в інших областях більшість складає сільське. В регіоні працює 19 вугільних шахт. В регіоні найбільша лісистість по Україні – близько 50%. В лісовій промисловості працює 70 підприємств.

Головними умовами і факторами розвитку району є:

• Географічне положення і наявність Карпатських гір з різноманітними природними умовами та ресурсами;

• Історичний фактор (входження до складу Польщі, Австро-Угорщини, Угорщини);

• Позитивний природний приріст і велика кількість трудових ресурсів;

• Концентрація транзитних комунікацій (газо- і нафтопроводів, ліній електропередач, доріг);

• Різноманітні багаті агрокліматичні ресурси та рекреаційні ресурси.

Вищеперелічені та інші чинники розвитку відтворювальних процесів в регіоні зумовили спеціалізацію виробничих сил на наступних галузях промисловості:

1. Неметалломістке трудомістке машинобудування, що орієнтується на висококваліфіковані кадри. Провідними галузями є автомобільна (виробництво автобусів, автомобільних кранів), приладобудівна, електротехнічна, радіотехнічна галузі, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин.

2. Паливна промисловість: газова, нафтова, вугільна, торф'яна. Великими електростанціями району є Бурштинська та Добротвірська ГРЕС.

3. Лісопромисловий комплекс, що включає всі галузі лісової промисловості: виробництво меблів, фанери, тари, будівельних деталей (Ужгород, Чернівці, Мукачево, Львів, Івано-Франківськ та ін); лісохімія (Свалява, Перечин, Вигода, Великий Бичків); виробництво картону та паперу (Жидачів, Рахів, Львів).

4. Будівельна індустрія: виробництво будівельної кераміки, фаянсу, скла (Берегово, Жовкла, Самбір, Стрий, Борислав, Львів), а також цементу, гіпсу, покрівельних і стінових матеріалів.

5. Легка промисловість: випуск тканин, трикотажу, швейних і хутряних виробів, взуття (Мукачеве, Хуст, Стрий та ін.)

На розвиток АПК впливають природні умови. У лісостеповій зоні займаються молочно-м'ясним скотарством і свинарством, вирощують зерно, льон, цукровий буряк. У гірських районах переважають вівчарство, молочно-м'ясне скотарство, льонарство і картоплярство.

У Закарпатті займаються садівництвом, тютюнництво, виноградарством, молочно-м'ясним скотарством і вівчарством.

У районі добре розвинені всі види транспорту. У районі знаходяться кращі автодороги з твердим покриттям. Великими транспортними вузлами є Чоп, Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, Дрогобич, Самбір, Стрий. Львівський аеропорт має статус міжнародного. Інтенсивно розвивається трубопровідний транспорт, який отримав державне визнання.

З району вивозять: обладнання для газової і нафтової промисловості, технологічне обладнання для легкої промисловості, автобуси, автокрани, інструменти, телевізори, конвеєрні лінії, прилади, хутряні вироби, вина, калійні добрива, сірку, ліс, меблі, фруктові та овочеві консерви і т . д. У свою чергу в район завозять: метал, комплектуючі деталі, бавовняні і шовкові тканини, сільськогосподарські машини, технологічне обладнання для харчової промисловості, рослинне масло і т.д.

Проблеми та перспективи розвитку Карпатського району:

• Низький рівень розвитку промисловості (за винятком Львівської області);

• Модернізація енергетичного господарства і насамперед - кам'яновугільної галузі;

• Соціальні та економічні проблеми малих міст;

• Слабкий розвиток Закарпатської вільної економічної зони;

• Складна екологічна ситуація Передкарпаття внаслідок великої концентрації хімічних підприємств і військової техніки;

• Розвиток курортного господарства територіально збігається з промисловими розробками, а це погіршує екологічне становище і обмежує можливості розвитку цих виробництв.

Економіка Північно-Західного регіону.

Регіон займає території Волинської, Рівненської областей, межує з Білорусією, Росією та Польщею.

Основними факторами розвитку і спеціалізації продуктивних сил в районі є:

• Низька щільність населення і розріджена мережа поселень, невисокий рівень урбанізації: середня щільність населення становить 57 осіб на 1 км²;

• 40% всієї площі зайнято лісами (за цим показником поступається тільки Карпатському району);

• Орні землі займають близько 70% сільськогосподарських угідь;

• Транспортно-географічне положення (віддаленість від металургійних і промислових баз, розташування в заболоченій Поліської низовини);

• Відсутність базових корисних копалин, несприятливі в природному стані агрокліматичні умови і т.п.;

• Багатство водних і лісових ресурсів;

• Історичний фактор (відірваність від решти України і входження до складу Польщі);

• Пізня індустріалізація.

І, тим не менш, поєднання цих факторів і взаємозалежне розвиток в складі єдиного народногосподарського комплексу України зумовило спеціалізацію Північно-Західного району на виробництві лляних тканин, дерев'яних будівельних матеріалів, паперу, картону, цементу, азотних добрив, сільськогосподарського та транспортного машинобудування, сільськогосподарської продукції.

Харчова промисловість працює на власній сировині. Розвиваються: цукрова і спиртова промисловість; плодоовочева; м'ясна; маслосироробна; борошномельна; хлібопекарська.

Високий рівень розвитку лісової і деревообробної промисловості. Працюють деревообробні комбінати і меблеві фабрики в Ковелі, Луцьку, Сарнах. У Костополі знаходиться найбільший в країні комбінат з виробництва житлових будиночків.

Машинобудівні підприємства району спеціалізуються на виробництві сільськогосподарських машин (Ковель, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), автомобілів (Луцьк), будівельних інструментів (Костопіль), обладнання для тваринництва і кормовиробництва.

Хімічна промисловість випускає добрива, товари побутової хімії і пластмасові вироби.

З району вивозять: сільськогосподарські машини, прилади, підшипники, автомобілі, будівельні матеріали, бурштин, хімічні добрива, лісоматеріали, паркет, тару, лляні тканини, стандартні дерев'яні житлові будиночки. З інших районів завозять обладнання та машини, вантажні і легкові автомобілі, автобуси, метал, виноград, кавуни, вина і т.д.

Проблеми та перспективи розвитку Північно-Західного району:

• Радіоактивне забруднення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС (особливо на півночі і північному сході району);

• Слабке зміцнення карстових порід, на яких побудована Рівненська АЕС;

• Слабкий розвиток транспортної мережі;

• Соціально-економічні проблеми (безробіття, невисокий природний приріст населення, недостатня ефективність заходів щодо захисту здоров'я матері та дитини і т. д.);

• Низькі темпи економічного зростання господарства регіону.

Таким чином, економічний потенціал економічних районів України залежить від модернізації виробництва, позитивного інвестиційного клімату всередині районів, розвитку сфери послуг і впровадження її в виробничу сферу для стабілізації міжгалузевих комплексів.