Березка 75700

Л-243 СУЛ-12070

Бура, 15 травня 1986 р. в СТОВ «Відродження» Лебединського району Сумської області. Належить тому ж господарству. Записана до ДКПТ 25 червня 1993 р.

Л Чуткого 4281 (ІІІ). Л,ч/п

1 отел – 129-67-50-52-156-185-20-502-9-В-1,5-79-елр

1989 – 1 -274-3045-3045-3,8-116

1990 – 2 -285-4089-4089-3,8-155

1991 – 3 -240-3452-3452-3,81-132

1992 – 4 -238-2690-2690-3,79-102

М Буйна 2762БМарс 11749 СУЛ-2204 (9 т.)

Л,ч/пелр Л, ч/п

7-9 -3864-3,76-145 16 - 1-2776-3,8-105

9-305-3941-3,8-150 ел Д: +88+0,00+3

ММ Бірюза 7578 МБ Мазурка 6675 СУЛ-2095 (8 т.)

Л,ч/п Л, ч/п

4-305-2325-3,8-88 ІІ 4-305-6060-3,9-236 елр

БМ Натрій 6215 СУЛ-1980 (7 т.) ББ Маяк 3906

елр А3 ЛЕБ, ч/пелр Л, ч/п

14 --2700-3,81-103

Д: +260-0,05+9

Л Розкішного 825 (ІІІ)

Контрольні запитання

1. Дати визначення терміну «племінна цінність».

2. За якими методами визначають племінну цінність тварин?

3. Як визначити племінну цінність за фенотипом?

4. Як визначити племінну цінність за комплексом ознак?

5. ЯК визначають племінну цінність за походженням тварин?

6. Навести класифікацію родоводів.

7. Охарактеризувати принцип побудови індивідуальних та групових родоводів.

Лабораторна робота 6. Відбір та підбір тварин

Мета заняття: засвоїти знання щодо основних методів добору і підбору тварин, визначення ефекту селекції та інтенсивності добору.

Методичне забезпечення: підручники, посібники, таблиці.

Розгляд питань:

1. Методи відбору у тваринництві

2. Селекційний диференціал та ефект селекції

3. Методи підбору тварин

Література

1.Розведення сільськогосподарських тварин / Басовський М.З., Буркат В.П., Вінничук Д.Т. та ін..- Біла Церква, 2001.- 400с.

2. Разведение сельскохозяйственных животных / В. Ф. Красота, В. Т. Лобанов, Т. Г. Джапаридзе .-М. : Агропромиздат, 1990 .- 324 с

3.Засуха Т. В. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії / Т. В. Засуха, M.B. Зубець, Й.З. Сірацький та ін. - К..: Аграрна наука, 1999. - 512с.

Методичні рекомендації

Відбір − це збереження більш пристосованих до відповідних умов проживання та технології виробництва особин, або цілеспрямований метод генетичного поліпшення тварин шляхом одержання потомства від найбільш господарсько цінних особин. До головних ознак відбору відносять основну продуктивність у залежності від напряму продуктивності, конституція та форми тіло будови. Для визначення племінної цінності тварин проводять оцінку за якістю потомства. Крім головних ознак є другорядні – масть, форма і розмір рогів, гребеня, хвоста і т.д., але відбір за ними не повинен впливати на основні ознаки.

Відбір за фенотипом називають масовим, а за генотипом –індивідуальним. Генотип тварин визначають за трьома методами: за власним фенотипом тварини, за фенотипом предків та сибсів чи напівсибсів і за фенотипом потомства.

Різниця між середньою продуктивністю стада і кращою її частиною, відібраною в селекційне ядро, називається селекційним диференціалом. Селекційний диференціал визначається за формулою S_d= (M_g − M₀).

Для визначення ефекту відбору за певними ознаками селекційний диференціал множать на коефіцієнт успадковуваності (S_d h²) і чим вищий S_d і h² в стаді, тим вищий здвиг продуктивності в потомстві.

Для прогнозування ефективності племінної роботи розраховують показник ефекту селекції. Ефект селекції − це зумовлена відбором і підбором генотипова зміна середньої величини ознаки в популяції або стаді за покоління.

Ефект селекції розраховується за формулою:

S_E = S_d × h² ,

де S_E − ефект селекції;

S_d − селекційний диференціал;

h² − коефіцієнт успадковуваності ознаки.

Значення реалізованого коефіцієнта успадковуваності буде становити:

h² = S_E ÷ S_d.

Для визначення темпу селекції (ефект селекції за рік) у формулу обчислення ефекту селекції вводиться показник інтервалу між поколіннями (І):

S_EJ = ( S_d × h² ) : І

Інтервал між поколіннями − це проміжок часу між народженням батьків та їх потомків, який обчислюють за формулою:

I = t₁ + (100 / Б (1 – Б₁))

де І − інтервал між поколіннями, роки;

t₁ − вік першого отелення, роки;

Б − загальний показник вибракування корів у стаді, % ;

Б₁ − показник вибракування серед первісток (у частках одиниці).

Племінний підбір − це вибір батьківських пар з метою отримання потомків бажаного типу і рівня продуктивності. З генетичної точки зору племінний підбір у тваринництві можна розглядати як комбінацію генів, в результаті чого створюються нові зиготи і нові генотипи. Тобто, в племінній роботі підбір є продовженням відбору і базується на збереженні та підсиленні тих особливостей, за якими ведеться відбір.

За формою практичного використання підбір може бути індивідуальним і груповим, а за типом – однорідний і різнорідний.

У племінних стадах виділяють селекційну, або провідну групу самок, від якої відбирають молодняк для відтворення стада.

Чисельність тварин племінної групи визначається інтенсивністю відбору серед маточного поголів'я.

У молочному скотарстві частка корів, виділених у племінну групу (норма ремонту) визначається за формулою:

Р = (Б + У)/ Р_n,

де P − норма ремонту, %;

Б − вибракування маточного поголів'я, %;

У − збільшення маточного поголів'я, %;

Р_n − загальна вірогідність одержання первістки (в част­ках одиниці), яка складається з ряду окремих вірогідностей, у т. ч.:

Р₁ − вірогідність одержання живого теляти в стаді від корів і нетелей з розрахунку на корову;

Р₂ − вірогідність народження телички;

Р₃ − вірогідність збереження телички;

Р₄ − вірогідність відбору телиці;

Р₅ − вірогідність запліднення телиць у стаді.

Вірогідність одержання первістки (P_n) дорівнює Р₁ х Р₂ х Р₃ х Р₄ х Р₅