6.2.Запобіжні методи боротьби з шкідниками хлібних запасів

0. Перешкодити проникненню шкідників до місця зберігання та переробки зерна.

Додержуватись чистоти на всіх етапах роботи з ним.

0. Створити умови, несприятливі для розвитку шкідників: - сушіння, - охолодження, - своєчасна очистка, - своєчасна обробка зерна проти шкідників, - обмеження доступу повітря.

Найбільш ефективним є зберігання зерна в охолодженому стані без доступу повітря.

6.3. Винищуючі заходи боротьби з шкідниками хлібних запасів

Всі ці методи боротьби мають загальну назву дезинсекція (від латинських слів: - знищення та - комахи). Всі поділяються на дві великі групи: фізико - механічні та хімічні.

Методи дезінсекції

Фізико – механічні: - механічну очистку, - термічну дезінсекцію, - іонізуюче випромінювання.

Хімічні методи з використанням пестицидів.

Обпилювання. На поверхні рослини (дуже рідко зерна) наносять порошкоподібні речовини у суміші з наповнювачами. Для обробки рослин в полі.

Обприскування. Хімічний реактив наносять у крапельно - рідинному стані. Для обеззараження зерносховищ та підприємств.

Аерозолі дають добрі результати, якщо досягнутий високий рівень дисперсності отрут. Обробляють пусті приміщення зерносховищ..

Фумігаці. Пари та гази фумігантів змішуються з повітрям та проникають у мало проникні для інших пестицидів місця, що дає змогу отримувати 100 % ефект дезинсекції. Але для використання цього метода потрібна висока герметичність об’єктів.

6.4.Методи боротьби з мишеподібними гризунами

Дератизація.

Запобіжні заходи: - підтримувати в належному стані фундаменти сховищ, - оббивати нижні частини дверей листовим залізом, - щільно зачиняти двері,

- утримувати в належному стані місця вводу електроприводів, - підтримувати чистоту в приміщенні, - захищати металевою сіткою вентиляційні канали, - зробити недоступною для гризунів воду.

Винищувальні заходи: - відловлювання (пастки та капкани), - хімічна дератизація (травлення парами отруйних речовин, отруйні приманки, - обпилення об’єктів отруйними речовинами), - використання природних ворогів гризунів ( кішок), - біологічний метод - використання мікробів - збудників деяких хвороб гризунів.

Тема 7. Режими та засоби зберігання зернових мас

7.1. Режими зберігання зерна

Режими зберігання зерна: в сухому стані, в охолодженому стані та без доступу повітря або в регульованому газовому стані.

Засоби: очистити, знезаразити, і по можливості, забезпечити умови для протікання післязбирального дозрівання (сушіння, активне вентилювання сухим повітрям і т.д.).

Режим зберігання зерна в сухому стані полягає в тому, що інтенсивність дихання сухої зернової маси вкрай низька. Численні шкідники та всі кліщі, не можуть пошкоджувати сухе зерно. Мікроорганізми припиняють розмноження і поступово відмирають.

Режим зберігання в охолодженому стані полягає в тому, що вже при температурі 10 º С інтенсивність дихання зернової маси знижується, шкідники стають малорухомі і перестають розмножуватись. Подальше охолодження приводить до того, що всі шкідники припиняють розмножуватись і через деякий час відмирають. При знижених температурах припиняється розвиток мікроорганізмів, але відмирання їх не відбувається. Цей режим дає добрі результати для збереження якості зерна при нетривалому зберіганні. Для тривалого зберігання зернову масу слід сушити.

Режим зберігання зерна без доступу повітря оснований на тому, що в герметичному приміщенні (місткості), внаслідок дихання зернової маси, витрачається кисень, а накопичується вуглекислий газ. В результаті цього відбувається відмирання шкідників хлібних запасів і аеробної мікрофлори. Анаеробна мікрофлора, кількість якої значно менше 1 % від всієї мікрофлори зерна, не може причинити значної шкоди зерновій масі, що зберігається. Встановлено, що величина критичної вологи зерна при анаеробному зберіганні на 1-2 % вище, як при аеробному ( у зернових – близько 16 %).

Анаеробні умови зберігання можуть бути створені введенням інертних газів ( вуглекислого газу, азоту) в зернову масу. Крім того, при герметичному зберіганні повністю втрачаються насіннєві властивості зерна.