Тема 7. Організація правової роботи з підвищення

якості продукції, робіт та послуг

2 Години

Мета: вивчати напрями правового забезпечення в споживчій кооперації якості продукції, робіт та послуг, застосуванні державних та відомчих стандартів для забезпечення належної якості продукції, робіт та послуг

Зміст самостійної роботи

1.Застосування юридичною службою споживчої кооперації державних стандартів, відомчих кооперативних стандартів при контролі господарської якості. Застосування комплексу нормативно-технічних документів, що визначають вимоги до якості продукції.

Література

1.Постанова других зборів Ради Укоопспілки двадцятого скликання 03.12.2009 Положення «Про юридичну службу споживчого товариства, споживспілки та їх підприємств, установ, організацій»

2.Долгополов а. М. Організація юридичної служби на підприємствах. Київ, 2000.

Методичні рекомендації

Питання 1. Застосування юридичною службою споживчої кооперації державних стандартів, відомчих кооперативних стандартів при контролі господарської якості. Застосування комплексу нормативно-технічних документів, що визначають вимоги до якості продукції.

Підвищення-якості всіх видів виготовлюваної продукції, робіт і послуг, забезпечення їх відповідності кращим світовим та вітчизняним зразкам і вимогам, збереження якості виробів на весь час експлуатації або використання - один з найважливіших напрямків перебудови господарського механізму, підвищення ефективності суспільного виробництва.

Незабезпечення високої якості продукції, робіт та послуг призводить до значних матеріальних і моральних збитків.

Тому одне з основних завдань органів господарського управління і підприємств, які виготовляють продукцію та надають послуги, полягає у випуску високоякісної продукції, що сприяє підвищенню економічних показників роботи підприємства в цілому.

.

Правове забезпечення на підприємстві передбачає виконання таких основних завдань:

• дотримання і зміцнення законності при виготовленні продукції;

• організація ефективного застосування правових засобів з метою підвищення якості продукції до належного рівня;

• застосування правової відповідальності до осіб, винних у випуску продукції неналежної якості;

• правова регламентація господарських відносин з управління якістю продукції.

Основою правового забезпечення є законодавство України, нормативні акти міністерств та інших органів виконавчої влади, стандарти, накази, положення, інструкції та інші акти підприємств.

Правове забезпечення управління якістю на підприємстві здійснюють керівники та інші посадові особи згідно з покладеними на них обов'язками. Вони несуть персональну відповідальність за виготовлення продукції належної якості.

Особливу увагу юридична служба повинна приділяти додержанню встановленого порядку приймання продукції за якістю, а в разі виявлення порушень разом з іншими структурними підрозділами готувати матеріали, що стосуються випуску неякісної продукції, для передавання правоохоронним органам, а також вживати заходів щодо відшкодування збитків, нанесених підприємству.

Юридична служба підприємства повинна вивчати практику використання правових засобів у роботі з поліпшення якості продукції, зокрема щодо висунення претензій і позовів, відшкодування збитків з винних осіб, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, пропаганда законодавства про якість продукції, періодичний аналіз арбітражних справ, пов'язаних з постачанням підприємством неякісної продукції, аналіз практики підприємства щодо відшкодування збитків через випуск і постачання продукції неналежної якості за рахунок винних осіб.

Основними нормативно-технічними документами, що встановлюють вимоги до якості продукції, є стандарти. Залежно від характеру, призначення і сфери застосування стандарти поділяються на:

1. державні,

2. галузеві,

3. стандарти підприємств.

Вимоги до якості продукції, на яку немає стандартів, або додаткові (до вимог, встановлених стандартом) визначаються технічними умовами, під якими треба розуміти нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс вимог до конкретних типів продукції.

Якість окремих видів продукції може визначатись еталонами або зразками, які затверджуються уповноваженими органами господарського керівництва відповідно до стандартів і технічних умов. Такий порядок стандартизації діяв до початку 90-х років, але не забезпечував однакового підходу до дотримання якості виготовлюваної продукції, бо розробка стандартів на будь-яку продукцію перебувала у віданні відповідних міністерств.

Починаючи з 1990 р. стандарти почали розробляти технічні комітети Держстандарту СРСР, кожен з яких створювався на базі провідного у своїй галузі підприємства або організації і був основною ланкою стандартизації за окремим видом продукції.

Після проголошення Україною незалежності розробка стандартів і нагляд за їх додержанням визначаються декретами Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" і "Про стандартизацію і сертифікацію".

Випуск і постачання продукції, виконання робіт, надання послуг з відхиленням від належних вимог, що погіршує їх якість, вважаються грубим порушенням державної і договірної дисципліни. В окремих випадках Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України) за наявності клопотання заінтересованого органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спеціально уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за безпекою цієї продукції, може видавати підприємцю дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції.