4. Запорізький край у роки Кримської війни.

Початок Кримської війни. Бойові дії на території Запорізького краю

20 жовтня 1853 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна. Росія сподівалася укріпитися на Балканах та, при можливості, заволодіти чорноморськими протоками. На перших порах Росія перемагала, але характер війни змінився і на боці Туреччини виступили європейські держави (Англія, Франція). 2 вересня 1854 р. союзники висадилися у Криму і ,через деякий час, розпочали облогу Севастополя. У планах коаліції була також висадка на узбережжі Азовського моря з метою повної ізоляції Криму, тобто територія нашого краю мала стати театром воєнних дій.

У травні 1855 р. англо-французька ескадра увійшла до Азовського моря. 25 червня відбулося перше, а 5 липня друге бомбардування Бердянська. Місто було зруйноване, але спроби десанту були відбиті азовськими козаками. Протягом липня союзний флот з десантом намагався прорватися у Сиваш до Чонгарської переправи. Але запеклі бої і поразка десанту під Арбатом та Генічеськом позбавили командирів ескадри надії на виконання завдання. До того ж завершилася облога Севастополя і союзники покинули Азовське море. З зайняттям Севастополя війна не завершилася і тому союзники прийняли рішення про наступ углиб південного краю. Розпочалася підготовка до весняної компанії, але вже 13 лютого 1856 року у Парижі розпочався мирний конгрес, який завершився ганебним для Росії мирним договором.

Запорізький край у роки Кримської війни. Ставлення до війни населення краю.

Із висадкою союзників у Криму, на півдні України було проголошено військовий стан: обмежувалося право пересування, цивільна влада втратила можливість самостійно вирішувати будь-яке питання, військові перебрали усю повноту виконавчої та судової влади. Через регіон постійно йшли військові транспорти, звичайними стали конфіскації хліба та худоби. На прифронтове населення накладалися додаткові повинності: у 1856 р. тільки у Таврійській губернії для військових потреб було мобілізовано майже 150 тис. підвід з поміщицьких та селянських господарств. Господарства розорювалися. Важким тягарем були військові постої. Сюди додавались заготівля провіанту та фуражу, ремонтування мостів і утримування переправ. Кожен повіт мав готувати спеціальний похідний обоз (збиралися вози, воли); господарки мобілізовувались для випічки сухарів. Обтяжливою була рекрутська повинність ( замість 7 чоловік з 1000 у краї під час війни брали 70 ).

Строкате за соціальним та національним складом населення Запорізького краю по різному ставилося до подій Кримської війни. Поміщики спочатку зустріли війну з зовнішнім патріотичним піднесенням, але вони у цей час вважали, що вона швидко скінчиться перемогою Росії. Але коли війна почала потребувати все більше людей, хліба і т. д. поміщики почали висловлювати невдоволення та неохоче розставалися з своїм добром. Поява союзного флоту у Азовському морі викликала паніку серед дворянства, почалися чутки про можливу евакуацію. Для селян війна ототожнювалася з додатковими податками та повинностями. Але, разом з тим, війна пробудила серед селян надію на звільнення від кріпацтва. Німецькі колоністи співчували англійцям та французам і проголошували, що допомагають не росіянам, а імператорові ( у подяку той мав у майбутньому створити окрему провінцію з німецьких колоній з своїми законами, чиновниками).

Наслідки Кримської війни для Запорізького краю. Кримська війна важким тягарем лягла на населення Запорізького краю. Численні рекрутські набори знекровлювали господарства. Вже наприкінці 1855 р. у повітах краю почала відчуватися нестача хліба. З'явилася цинга та інші хвороби, нерідкою була голодна смерть. Катастрофічно зменшилося населення( на 1856 р., порівняно з 1854 р., у Олександрівському повіті населення зменшилося на 30 тис., з них понад 20 тис. було забрано у рекрути). Завмерла торгівля.

Наслідком війни стало загострення стосунків з татарським населенням: татар почали підозрювати у співчутті туркам. Розпочалися утиски і багато татар залишило Крим: частина втекла до Туреччини, а інші до Херсонської губернії та на Азовське узбережжя. Військові команди виловлювали татар і піддавали їх тортурам. Утисків зазнали і мешканці м. Ногайська, не зважаючи на те, що вони допомагали російській армії.