2 . Особливості деонтології в роботі з дітьми та їхніми родичами

Деонтологічні принципи в педіатрії мають ураховувати своєрідність дитячої пси­хіки, яка в кожному віковому періоді є різною. Тому важливо пам'ятати, що ефек­тивність лікування хворої дитини визначається не тільки точною діагностикою хво­роби, а й розумінням психологічних особливостей самої дитини. Треба враховувати усі чинники, які беруть участь у формуванні особистості дитини, — генетичні, ек­зогенно-органічні, зовнішнього середовища (переважно родинні). Через це для ліп­шого розуміння стану дитини необхідно знати як її індивідуальні психологічні особ­ливості, так і обставини та проблеми, які, можливо, є в родині.

Ставлення до дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні, має бути доб­розичливим, і дотримуватися цього потрібно з перших днів перебування дитини в лікарні. Під час спілкування з дитиною та її батьками велике значення має чуйне ставлення до них, прагнення зрозуміти їхні переживання. Особливої уваги потребу­ють матері, які годують дитину груддю. Треба пам'ятати, що негативні емоції шкід­ливо впливають на процеси лактації, можуть призвести до її зниження і, як наслі­док, до переведення малюка на штучне годування, що у більшості випадків усклад­нює перебіг х вороби. Тому під час бесід із матір'ю щодо стану здоров'я дитини потрібно бути відвертими, але не перебільшувати негативні наслідки перебігу хво­роби або лікування і в будь-якому разі вселяти в неї впевненість в одужання дитини. Різний культурний рівень і характерологічні особливості батьків потребують від лі­каря та медичного персоналу великого терпіння і дипломатичності для створення гармонії, що базується на доброті й повазі один до одного. Людина, яка присвятила себе медицині, має бути готовою до цього. Особливого такту потребують випадки, коли дитина невиліковно хвора (уроджені вади, онкологічні захворювання тощо).

Важливо приділяти увагу психологічним особливостям дітей пубертатного віку, бо в цьому віці нервова система є найуразливішою, і негативний психічний стан може шкідливо позначитися на перебігу хвороби. Від того, як медичний персонал дотримуватиметься принципів деонтології, залежить і якість обстеження дитини, і якість лікування (особливо маніпуляцій, пов'язаних із виконанням дитиною певних вимог щодо їх проведення).

У разі погіршення стану хворої дитини поведінка медичного персоналу також має бути відповідною: не можна допускати паніки, розгубленості, обговорення си­туації щодо тяжкості хвороби або можливих ускладнень процедур, що їх передба­чається проводити дитині. Хвора дитина завжди відчуває стурбованість медичного персоналу і хвилювання матері, тому в присутності дитини не варто говорити про тяжкість перебігу хвороби або труднощі лікування. Цього ж потрібно вимагати від матері або людини, яка доглядає за дитиною.

Слід пам 'ятати, що неуважність у роботі, сторонні розмови під час обслуговування хворих, необережне коментування поведінки колег можуть мати негативні наслідки.

Кваліфіковане, чітке, своєчасне й сумлінне виконання призначень і процедур зміцнюють віру хворої дитини та її батьків в успіх лікування.