3.3.3. Простої вагонів і їх облік
Простій вагонів робочого парка на станціях під технічними та вантажними операціями складає близько 70 % загального бюджету часу, не рахуючи часу знаходження на проміжних станціях у складі організованих поїздів. Ефективне використання вагонного парку неможливе без повсякденного урахування простою вагонів, тому на всіх залізничних станціях організований його щодобовий облік із підведенням підсумків по декадах і місяцях.
Вантажний вагон робочого парку може знаходитися або у складі організованих поїздів, або поза поїздами - у простою на станціях. Початком простою вагону вважають час прибуття поїзда, в якому вагон поступив на станцію, закінченням - час відправлення поїзда, з яким він убув зі станції. При тимчасовому виключенні вагону з робочого парка облік його простою припиняється та поновлюється, коли вагон буде повернений у робочий парк, наприклад, після закінчення ремонту.
Термін "простій вагону" означає перерву руху вагону у складі поїзда, проте і за час знаходження на станції вагон може піддаватися різним операціям, які пов'язані з пересуваннями по станційних і під'їзних коліях. Таким чином, даний термін слід вважати умовним. По характеру обробки вагонів, що простоюють на станціях, їх ділять на дві категорії:
що знаходяться під вантажними операціями (місцеві вагони);
транзитні вагони.
До місцевих відносяться вагони, з якими на даній станції проводяться операції по вантаженню та вивантаженню (а також перевантаженню та вантажосортуванню), в результаті яких порожні вагони стають навантаженими, а навантажені - порожніми. До місцевих відносять також вагони, які хоча і не проходять на даній станції вантажно-вивантажувальних операцій, але умовно враховуються нею у числі навантажених-вивантажених (наприклад, прийняті від зарубіжних залізниць навантажені вагони, що слідують далі без перевантаження) або зайнятих - звільнених.
Решта всіх вагонів, що простоюють на станції, не віднесених до місцевих, вважається транзитними. Залежно від характеру виконуваних операцій вони у свою чергу діляться на дві групи: транзитні з переробкою та транзитні без переробки.
Вагони, які прибувають на станцію у поїздах, що розформовуються, - є транзитними з переробкою. Тиж вагони, які прибувають на станцію у поїздах, состав яких на даній станції не змінюється – транзитні без переробки.
Станції застосовують один з двох способів обліку простою вагонів - номерний і безномерний. Номерний облік станції ведуть у книгах, де кожен простоюючий вагон записаний окремим рядком зі вказівкою його роду і осності. Безномерний облік ведеться у книгах іншої форми, де записи проводять тільки кількісно по групах вагонів, що прибули або убули протягом кожної години. Для визначення тривалості простою при тому й іншому способі обліку реєструють початок простою (прибуття вагону на станцію), виключення з даного виду простою (наприклад, перевод у неробочий парк), відновлення простою (повернення у робочий парк) і закінчення простою (відправлення зі станції). На основі цих записів визначають тривалість повного простою вагонів від прибуття до відправлення, за вирахуванням часу перерви простою унаслідок перерахування у неробочий парк, якщо таке мало місце. При номерному обліку після закінчення звітного періоду підраховують число відправлених вагонів, вагоно-години їх простою, а для місцевих вагонів - число виконаних з ними вантажних операцій. Дані про вагони, не відправлені до кінця звітного періоду, в підсумок не включаються.
Середній час простою одного транзитного вагону з переробкою і без переробки може бути отримано діленням сумарних вагоно-годин простою на число вагонів відповідних категорій. Середній час простою місцевого вагону також визначається діленням сумарних вагоно-годин простою на число місцевих вагонів. Проте станції нормують простой не на один місцевий вагон, а на одну вантажну операцію. Щоб отримати цей нормований показник, необхідно сумарні вагоно-години місцевих вагонів розділити не на число вагонів, що беруть участь у місцевій роботі, а на кількість виконаних з ними вантажних операцій.
При підведенні підсумків за звітний період враховуються тільки вагони, що відправлені зі станції.
При безномерному обліку за кожну добу заповнюють окрему відомість. Для запису кількості прибулих вагонів, та вагонів що убули, відведено чотири графи: прибуло з лінії, прибуло-перечислено, убуло на лінію, убуло-перечислено. Число простоюючих вагонів підраховують за кожну годину по балансу виходячи з наявності вагонів на кінець попередньої години плюс число прибулих, мінус число вибулих протягом години вагонів. Отримані підсумки дають можливість визначити середню тривалість простою по формулі
,
(48)
де
-
вагоно-години
простою (сума залишків вагонів на кінець
години);
П - число вагонів, що прибули з лінії;
У - число вагонів, що убули на лінію.
Перераховані в/із робочого парка вагони у розрахунок не приймаються.
При безномерному обліку вагоно-години простою приймаються строго у межах звітної доби, а число простоюючих вагонів береться як напівсума прибулих і відправлених на лінію вагонів. Відомості безномерного обліку простою вагонів складаються з чотирьох розділів. Три з них відведені для запису вагонів робочого парка - місцевих, транзитних з переробкою, транзитних без переробки, а четвертий - для запису вагонів неробочого парку. Середній простій виводять тільки для вагонів робочого парка. При цьому слід мати на увазі, що при безномерном обліку в знаменнику підрахунку простою транзитних вагонів замість числа відправлених вагонів указується напівсума прибулих вагонів, та вагонів що убули.
В результаті підрахунків за звітний період визначаються наступні якісні показники роботи станції:
- простій місцевого вагону
(49)
простій місцевого вагону, що доводиться на одну вантажну операцію
(50)
простій транзитного вагону з переробкою
(51)
простій транзитного вагону без переробки
(52)
Простій місцевого вагону та простій, що доводиться на одну вантажну операцію, зв'язані між собою залежністю через коефіцієнт здвоєних операцій, а саме:
(53)
звідки
.
(54)
По транзитних вагонах необхідно отримати средньозважену величину простою вагонів на технічних станціях з переробкою та без переробки, тобто
(55)
але
(56)
Якщо
позначити через
частку транзитних вагонів, що проходять
станцію з переробкою, то простої
транзитних вагонів можна виразити так:
(57)
(58)
тоді
(59)
або
(60)
Таким чином, знаючи частку вагонів, що переробляються, у транзитному потоці та простої вагонів з переробкою й без переробки, можна визначити середній простій вагону на технічній станції.
В умовах впровадження автоматизованих систем управління, операції по обліку простою вагонів і видачі підсумкових даних здійснюються у інформаційно-обчислювальних центрах залізниць, дирекцій або станцій залежно від місцевих умов. У цих випадках застосовують номерний спосіб обліку.
Слід звернути увагу, що під терміном «простій під вантажною операцією» треба розуміти не простій власне під вантажними операціями, тобто під вантаженням або вивантаженням, а весь час знаходження вагону на станції вантаження або вивантаження. Цей час складається з часу, що витрачається на вантажну операцію, та часу на технічні операції (подача під вивантаження та прибирання вагонів від вантажних фронтів, розформування, формування, накопичення, обробка на коліях прибуття, відправлення і т. п.).
Для цілей глибшого аналізу простій вагонів на станціях нормують і враховують, крім того, по елементах.
Так, час простою транзитних вагонів з переробкою розбивається на п'ять наступних елементів:
а) час обробки після прибуття, тобто від моменту прибуття до початку розформування;
б) час розформування;
в) час накопичення;
г) час формування;
д) час обробки перед відправленням, тобто від моменту подачі составу в парк (або на колію) відправлення до моменту відправлення.
Час простою місцевих вагонів розбивають на вісім наступних елементів:
а) час обробки після прибуття;
б) час розформування;
в) час подачі вагонів до пунктів вантажних операцій;
г) час знаходження під вантажними операціями;
д) час прибирання вагонів від пунктів вантажних операцій;
е) час накопичення;
ж) час формування;
з) час обробки перед відправленням.