- •Суми - 2008
- •Список лабораторних робіт з курсу фізики «Оптика»
- •Графік виконання
- •Лабораторна робота № 1-2 вивчення інтерференції світла за допомогою методу юнга
- •Визначення довжини хвилі випромінювання.
- •Дослідження впливу просторової когерентності на відмінність інтерференційної картини.
- •Теоретичні відомості
- •Отже ширина інтерференційної смуги
- •Виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №3 вивчення явища інтерференції за допомогою біпризми френеля
- •Теоретичні відомості
- •З формули (2) одержимо
- •Опис установки
- •Виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №4 визначення довжини світлової хвилі за допомогою кілець ньютона і дослідження часової когерентності випромінювання
- •Теоретичні відомості
- •Опис приладу
- •Порядок виконання роботи:
- •Частина 2 теоретичні відомості
- •Опис експериментальної установки:
- •Якщо знехтувати додатковою різницею ходу λ/2, обумовленою різницею умов відбивання хвиль на границях “скло–повітря” і “ повітря–скло ”, можна вважати
- •Вивчення дифракції
- •Дифракція Френеля.
- •Дифракція Фраунгофера.
- •Частина і: Дифракція Френеля теоретичні відомості
- •Виконання експерименту
- •Встановити екран з отвором на такій відстані, щоб вкладалось 2, 3, 4, 5, 6 зон. В кожному випадку замалювати дифракційну картину, зуміти пояснити її, використовуючи теорію зон Френеля.
- •Результати виконання роботи:
- •Частина 2: Дифракція Фраунгофера теоретичні відомості
- •Знайдемо, який же результат ми будемо мати в точках о1, о1…
- •Визначення довжини світлової хвилі
- •Аналогічно можна отримати умову для m-ї темної смуги:
- •Виконання роботи
- •Результати виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №7
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •3.Встановити коліматор і зорову трубу так, щоб їхні оптичні вісі співпадали.
- •Виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Вивчення дифракції фраунгофера від однієї щілини
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Визначеня головної фокусної відстані збиральних і розсіювальних лінз
- •Теоретичні відомості
- •Виконання роботи і. Визначити головну фокусну відстань збиральної лінзи.
- •Контрольні питання
- •Сферична аберація. Хроматична аберація.
- •Астигматизм.
- •Теоретичні відомості
- •Виконання роботи
- •Результати виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 12-13 моделювання оптичних систем
- •Моделювання зорової труби Галілея. Моделювання зорової труби Кеплера.
- •Моделювання мікроскопа.
- •Теоретичні відомості
- •Виконання роботи
- •Результати виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №14 одержання і дослідження поляризованого світла Перевірка законів Брюстера та Малюса
- •Теоретичні відомості
- •Виконання роботи
- •Завдання 3. Перевірка закону Малюса
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №15 вивчення повороту площини поляризації оптично активними речовинами та визначення концентрації цукру в розчині за допомогою поляриметра
- •Теоретичні відомості
- •Виконання роботи
- •Теоретичні відомості
- •Виконання роботи
- •Результати виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторний практикум з фізики оптика
Виконання експерименту
а) Дифракція Френеля від круглого отвору
Рис.3.Хід променів у системі для спостережень дифракції на круглому отворі.
Встановити екран з отвором на такій відстані, щоб вкладалось 2, 3, 4, 5, 6 зон. В кожному випадку замалювати дифракційну картину, зуміти пояснити її, використовуючи теорію зон Френеля.
б) Дифракція Френеля від краю екрана, щілини, нитки
Зібрати оптичну систему (рис. 4). Для цього потрібно виконати наступне. Закріпити на лаві в рейтері освітлювач, а на протилежному кінці лави в складному рейтері закріпити відліковий мікроскоп.
Рис.4
При малому розжарюванні лампи досягти рівномірного освітлення поля зору мікроскопу. Поставити червоний світлофільтр і щілину S1 поблизу джерела світла, а щілину S2 так, щоб їх оптичні центри знаходились на оптичній вісі мікроскоп-джерело світла.
Змінюючи ширину щілини S2, якісно дослідити дифракцію від країв екрану. Замалювати картину і пояснити розподіл інтенсивності світла за допомогою спіралі Корню.
Зменшити ширину щілини S2 і отримати дифракцію на одній щілині. Замалювати картину і пояснити розподіл інтенсивності світла за допомогою спіралі Корню. Якісно спостерігати зміну дифракційної картини при віддаленні від щілини, а також при різних світлофільтрах.
Замість щілини S2 закріпити на лаві рамку з ниткою. Якісно спостерігати дифракцію Френеля від нитки а також зміну дифракційної картини при віддалені нитки. Замалювати картину і пояснити за допомогою спіралі Корню розподіл інтенсивності.
Результати виконання роботи:
1
)
круглий отвір:
2 ) край екрану:
3) нитка:
4)щілина:
Пояснення експериментальних даних користуючись методом Френеля і методом векторних діаграм.
Частина 2: Дифракція Фраунгофера теоретичні відомості
Дифракційна картина, утворена паралельними променями, називається дифракцією Фраунгофера.
Умови, близькі до умов Фраунгофера, можна здійснити, помістивши маленьке джерело світла у фокусі лінзи і зібравши світло за допомогою другої лінзи в деякій точці екрану, розміщеного в її фокальній площині. Ця точка є зображенням джерела. Розглянемо дифракцію Фраунгофера від однієї щілини.
Нехай паралельний пучок променів падає на щілину. Використаємо принцип Гюйгенса - Френеля для знаходження результату дифракції за щілиною, при цьому врахуємо, що дифраговані промені збираються в окремі пучки уявною лінзою, а екран розташований в фокальній площині цієї лінзи.
Рис.5
При падінні світла на щілину шириною АВ = b частина променів пройде щілину паралельним пучком і ці промені зберуться в точці О. Це буде так званий центральний або нульовий максимум.
Завдяки дифракції світло буде поширюватись за щілиною в різних напрямках. Виберемо певний напрямок . Ці промені збираються лінзою в деякій точці О1.
З умов симетрії витікає, що таких точок буде 2.
Знайдемо, який же результат ми будемо мати в точках о1, о1…
З
рисунка видно, що різниця ходу
.
Із
попереднього розгляду витікає, що якщо
різниця ходу
,
тобто в щілині укладається одна зона
Френеля, то в цих точках ми будемо мати
максимум.
Якщо
кут
змінити , то можна отримати інші дві
точки, для яких виконується умова:
,
і завдяки інтерференції ці зони себе
взаємно погасять – ми отримаємо мінімум.
Якщо далі змінити ,
то
– знову будемо спостерігати максимум,
але дещо меншої амплітуди.
Висновок: якщо на різниці ходу розміщується непарне число , а отже в отвір укладається непарне число зон Френзеля, то ми будемо мати максимум.
– умова максимуму. (8)
Якщо на різниці ходу (або на щілині) розміщується парне число зон Френеля (парне число ), то в даному випадку будемо мати мінімум.
– умова мінімуму. (9)
n
P
К M b
a N К
Рис. 6. Дифракція Фраунгофера від двох щілин: b – ширина щілини, a – відстань між щілинами.
Припустимо, що ми прорізали в перегородці КК (рис. 6) дві щілини шириною b, розділені непрозорим проміжком a, так що a + b = d.
Очевидно,
що мінімуми будуть в тих же місцях, як
і при одній щілині, бо ті напрями, в яких
жодна з щілин не посилає світла, не
дістануть його і при двох щілинах.
Проте, крім того, можливі напрямки, в
яких світло, що посилається двома
щілинами, взаємно знищуються. Це будуть,
звичайно, напрями, яким відповідає
різниця ходу
…
для променів, що йдуть від відповідних
точок обох щілин. Ці напрями визначаються,
як легко бачити з рис. 6, умовою
,
(10)
тобто:
;
(11)
навпаки, у напрямках, що визначаються з умов:
(12)
Дія однієї щілини підсилює дію іншої, так що цим напрямкам відповідають головні максимуми. Отже, повна картина визначається з умов:
попередні
мінімуми:
;
додаткові
мінімуми:
;
головні
максимуми:
,
тобто між двома головними максимумами
розміщується один додатковий мінімум.
Відстань між первинними мінімумами
(від однієї щілини) залежить від ширини
щілини b.
Якщо b
значно менше від d
(далекі і вузькі щілини), то між двома
початковими мінімумами може розміститися
значна кількість мінімумів і максимумів.
Рис.7
Крива
рис. 7 показує розподіл інтенсивності.
Через те, що для однієї щілини центральний
максимум значно інтенсивніший за бічні,
то і при наявності двох однакових щілин
майже все світло зосереджується в
області центрального максимуму, тобто
в межах, що визначаються умовою:
,
як це показує рис. 7. Отже, кутова
ширина основної дифракційної картини
дорівнює
.
