2. Рівень презентації

2.1. Відповідність темі

2.2. Логічність викладу

2.3. Відповідність відповіді студента структурним та мовностилістичним параметрам первинного текстового матеріалу (текст лекцій, базовий підручник, літературні джерела).

1. Повнота розкриття теми не менше 90 %, логічна, чітко артикульована презентація з використанням ілюстративного м-лу за допомогою технічних засобів – А (40 балів)

2. Повнота розкриття теми не менше 75% з 1-2 незначними похибками щодо критеріїв 2.2 та 2.3 з використанням ілюстративного м-лу за допомогою технічних засобів – В (30 балів)

3. Повнота розкриття теми не менше 60% з 3-4 незначними помилками змістової складової згідно критеріїв 2.2 та 2.3 з обмеженим використанням ілюстративного м-лу– С (20 балів)

4. Повнота розкриття теми не менше 50% з декількома незначними (або 1-2 значними) помилками змістової складової без використання технічних засобів– D (10 балів)

5. Повнота розкриття теми не менше 50% з 3-4 значними помилками змістової складової – Е (5 балів)

6. Повнота розкриття теми менше 50% - Тема не розкрита – F (0 балів)

3. Рівень командної співпраці

Кількість отриманих/наданих інформацій

Не менше 7 - 20 балів

5 - 15

3 -10

1 -2 інформації - 5 балів

Таким чином, ідеальний лектор згідно критеріїв має 100 балів (40+40+20).

Фрагменти презентацій, що були подані як завдання самостійної роботи є результатом проектної роботи в курсі «Педагогіка та психологія вищої школи» магістрів (2009-2010 н.р.) та спеціалістів (2010-2011 н.р.).

Термінологічний словник

Акредитація внз – процедура державно-громадського визнання відповідності умов та якості підготовки фахівців за спеціальностями певного освітньо-кваліфікаційного рівня стандартам вищої освіти і державним вимогам.

Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, достатній для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Бакалавр (лат. увінчаний лаврами) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці і здатен розв’язувати типові професійні завдання.

Відчуття – початкова форма психічного відображення у свідомості людини окремих властивостей, ознак предметів і явищ.

Викладання – діяльність викладача, спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об’єктивних і суб’єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання.

Вміння - досягнута у процесі навчання здатність творчо використовувати знання і навички в практичній діяльності. Формування вмінь здійснюється шляхом виконання різних вправ. Виховання — соціальне явище, властиве тільки людям, є однією зі сфер суспільно-необхідної діяльності; цілеспрямований та організований процес формування особистості

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликань і інтересів, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.

Воля – процес свідомого регулювання людиною своєї поведінки і діяльності

Дидактика (від грецьк. Didakcticas –той, хто повчає і didakso – той, хто вивчає) - галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.

Дидактична система (концепція навчання) – це комплекс внутрішньо узгоджених тверджень, що базуються на єдності цілей, змісту та дидактичних принципів, котрі стосуються способів організації роботи вчителя та учнів.

Есе (спроба, намір, начерк) – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висвітлює індивідуальні думки та висловлення щодо конкретного питання і не претендує на вичерпне і визначальне тлумачення теми.

Закономірності навчання – об’єктивні, стійкі та істотні зв’язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Засіб навчання – сукупність предметів, ідей, явищ і способів дій, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу.

Зміст освіти - науково обгрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Знання - сукупність засвоєних уявлень, відомостей, понять про різноманітні предмети і явища об’єктивного світу.

Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Компетентність - спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу; набір знань, навичок і відношень, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що підлягають досягненню певних стандартів у галузі професії або виду діяльності.

Конспект – систематичний, логічно пов'язаний скорочений запис прочитаного тексту, який об'єднує в собі план, виписки, тези, цитати, або хоча б два з цих видів записів.

Кредитно-модульна система – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових кредитів (освітніх одиниць).

Кредитно-модульна технологія навчання – це цілісний алгоритм повного засвоєння знань та умінь майбутніми фахівцями за структурно-інтегрованими освітньо-професійними програмами в кредитних вимірах, свідомим самостійним вибором навчальних дисциплін, з дотримання психолого-педагогічних та кібернетичних вимог до навчального процесу як в межах окремого модуля так і ступеня підготовки загалом.

Ліцензування внз - це процедура державно-громадського визнання спроможності внз розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Магістр (лат. начальник, учитель) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для розв»язання проблемних професійних завдань.

Метод навчання - сукупність прийомів та способів організації навчально-пізнавальної діяльності студента, навчальної взаємодії викладача і студентів та студентів між собою, з природнім і соціальним середовищем.

Мислення – психічний процес, який забезпечує здатність співставляти, порівнювати, аналізувати отримані в безпосередньому сприйнятті образи.

Модульне навчання передбачає таку організаційну технологію, при якій викладач і студенти працюють зі змістом навчальної дисципліни, яка подається у вигляді модулів

Модуль (від лат. modulus – міра) – логічно самостійний блок навчальної інформації, який забезпечує досягнення чітко визначених результатів навчання.

Мотив - усвідомлювана причина, що лежить в основі вибору дій і вчинків особистості, спонукання до діяльності, пов’язані з задоволенням потреб суб’єкта, сукупність зовнішніх чи внутрішніх умов, що викликають активність суб’єкта і визначають її спрямованість.

Мотивація - сукупність, система психологічно різнорідних чинників, що детермінують поведінку та діяльність людини.

Навички - доведені до високого ступеня удосконалення і автоматизму рушійні, сенсорні і розумові дії.

Навчальний процес - система організації навчально-виховної діяльності, в основі якої – органічна єдність і взаємозв’язок викладання й учіння, спрямована на досягнення цілей навчання і виховання.

Навчання – цілеспрямована, заздалегідь спроектована дидактична взаємодія, в процесі якої здійснюється освіта, виховання й розвиток Навчальна технологія – це цілісний алгоритм організації ефективного засвоєння знань, умінь і навичок, який характеризується оптимальною комбінацією основних навчальних компонентів (зміст, прийоми і методи, форми і засоби), і з урахуванням вимог наукової організації праці забезпечує досягнення запланованих навчально-виховних результатів.

Науково-дослідна діяльність студентів - частково-пошукова або пошуково-пізнавальна робота студентів у системі методів проблемного навчання. Включає в себе 2 вектори: 1) навчання студентів елементам дослідної діяльності, організації і методики наукової творчості; 2) саму дослідницьку роботу, яка проводиться студентами під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Організаційні форми процесу навчання – способи взаємодії викладача і студента у процесі вирішення навчальних завдань, які здійснюються шляхом управління діяльністю, спілкуванням, відношеннями.

Організація самостійної роботи – процес впорядкування самостійної роботи за певними вимога­ми (критеріями, правилами, принципами) і надання їй необхідної форми з метою найкращої реалізації поставленої цілі. Організаційними елементами є умови і результати самостійної роботи.

Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика – нормативний документ, що визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника внз, його компетенції, соціально-значущі якості, систему виробничих функцій і завдань діяльності й умінь для їх реалізації, місце випускника в структурі галузей економіки держави.

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

Пам’ять – це психічний процес запам’ятовування, збереження і відтворення подій і станів, які відносяться до минулих обставин життя.

Педагогічна діагностика – з’ясування всіх обставин проходження дидактичного процесу, точне визначення його результатів

Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, достатній для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра (спеціаліста).

Принципи навчання (лат. principium – початок, основа) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи.

Проблемне навчання – дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах викладання та учіння з елементами наукового пошуку.

Психологія - наука про закономірності виникнення та функціонування психіки.

Психологія вищої школи - галузь психологічної науки, шо вивчає індивідуально-особистісні, а також соціально-психологічні явища, які породжені умовами вузу.

Рольова професійно-орієнтована гра» (РПОГ) - діяльність по оволодінню професійно-орієнтованим спілкуванням, в якій поєднується ігровий, учбовий і професійний компоненти й програються характерні для типових ситуацій спілкування соціальні й міжособистностні ролі.

Самостійна робота - дидактичний засіб навчання, за допомогою якого педагог організує діяльність суб’єктів навчання як на занятті, так і під час виконання домашнього завдання; засіб організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності.

Стандарти вищої освіти – це сукупність норм, що встановлюють мету та завдання вищої освіти, визначають вимоги до випускників внз, змісту освіти, термінів навчання і засобів діагностики якості освіти відповідних напрямів і спеціальностей певних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Стаття науково-критична – досить широке за обсягом матеріалів і порівняно глибоке за аналітичним проникненням у наукові праці дослідження, де висвітлюються певні проблеми, процеси, явища тощо.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програмами

1. Процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань визначається поняттям

А) педагогічний процес;

Б) освіта;

В) навчання.

2.Цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програмами – це

А) навчання;

Б) учіння;

В) викладання

3. Спонукальна причина, що суб’єктивно спиймається й викликає спрямовану активність людини називається

А) мотивом;

Б) стимулом;

В) мотивацією.

4. Психічний процес, який забезпечує здатність співставляти, порівнювати, аналізувати отримані в безпосередньому сприйнятті образи –це

А) усвідомлення;

Б) мислення;

В) розуміння.

5. Послідовність психологічного змісту діяльності описується наступною послідовністю понять:

А) потреби – мотиви – цілі- знаряддя -інструмент–спосіб дії –значущість результату;

Б) цілі - потреби – мотиви –- знаряддя - інструмент–спосіб дії –значущість результату;

В) мотиви - потреби –– цілі- спосіб дії- знаряддя -інструмент–значущість результату.

6. А) Освіта

Б) Навчання

В) Виховання — найбільш загальне і всеосяжне поняття, спрямоване на вироблення певних норм поведінки людини.

7. Знання, уміння, навички – це

А) психічні процеси;

Б) психічні утворення;

В) психічні стани.

8. Визначте найбільш вдалу дефініцію поняття. Пам’ять – це:

А) збереження отриманих вражень;

Б) це психічний процес запам’ятовування,збереження і відтворення подій і станів, які відносяться до минулих обставин життя;

В) здатність людини збагачувати свій досвід.

9. Увага, яка характеризується направленістю та вольовими зусиллями, це-

А) мимовільна увага;

Б) довільна увага;

В) після довільна.

10. Процес акцентування відноситься до таких, що характеризує:

А)мотив;

Б) увагу;

В)уяву.