1.1.Підготовка до проведення заняття

Перед початком практичного заняття студент повинен ознайомитися з конспектом лекцій, визначити сутність міжнародного бізнесу, засвоїти його основні особливості, ознайомитися з середовищем міжнародного менеджменту.

1.2 Порядок проведення заняття

У ході заняття передбачається опитування за темою практичного заняття та вирішення практичного завдання.

Питання для опитування:

1. Суть міжнародного бізнесу.

2. Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.

3. Глобалізація та інтернаціоналізація міжнародного бізнесу.

4. Транснаціональні (міжнародні) корпорації як об’єкт міжнародного менеджменту.

5. Суть міжнародного менеджменту.

6. Особливості діяльності менеджерів міжнародних корпорацій.

7. Основні національні школи менеджменту.

8. Особливості середовища міжнародного менеджменту.

9. Політико-правове середовище міжнародних корпорацій.

10. Економічне середовище міжнародних корпорацій.

11. Соціально-культурне середовище міжнародних корпорацій.

12. Технологічне середовище міжнародного менеджменту.

Практичне завдання 1.

Необхідно за наведеними рекомендаціями оцінити фактори зовнішнього середовища з метою визначення можливості розвитку міжнародного бізнесу в даній країні. Вибір країни здійснюється за варіантом (Табл.. 1.1).

Таблиця 1.1

Варіант	Країна	Варіант	Країна	Варіант	Країна
1	США	11	Мексика	21	Канада
2	Великобританія	12	Аргентина	22	Бразилія
3	Франція	13	Китай	23	Іран
4	Єгипет	14	Німеччина	24	Кувейт
5	Індія	15	Швеція	25	Туніс
6	Японія	16	Україна	26	Австралія
7	Індонезія	17	Алжир	27	Данія
8	Росія	18	ОАЕ	28	Чехія
9	Казахстан	19	Нідерланди	29	Італія
10	Польща	20	Білорусь	30	Грузія

А. Оцінка країни ведеться за факторами, які систематизовані в групи та підгрупи:

1. Політико-правове середовище:

• політичні процеси і інститути — 11 факторів;

• законодавство — 5.

2. Економічне середовище:

• сутність економічної системи — 4 фактори;

• структура економіки — 4;

• ефективність і орієнтація — 5.

3. Соціально-культурне середовище:

• мотивація до праці — 4 фактори;

• освіта і майстерність — 4;

• взаємовідносини — 4;

• відношення до природи і майбутнього — 3.

4. Ресурси та інфраструктура:

• природні ресурси — 4 фактори;

• населення — 5;

• ноу-хау — 3;

• екологія — 4;

• інфраструктура — 4.

Кожній групі факторів відповідає стандартизована форма, яка складається з двох частин:

1) для кількісної оцінки факторів;

2) для рекомендацій.

Б. Кожен із факторів оцінюється тричі за 5-бальною системою:

• виходячи із поточного стану;

• прогноз на 10 років при збереженні існуючих тенденцій та підходів (А);

• прогноз на 10 років при реалізації нових підходів (б).

В. Система і порядок кількісних оцінок:

• незадовільно (відсутність, бідність, відставання, неефективність тощо) – “1”;

• погано (недостатність, слабкий розвиток, неможливість відчутно поліпшити тощо) – “2”;

• добре (середній розвиток, наявність, але недостатнє використання, відповідність рівню більшості країн тощо) – “3”;

• дуже добре (явище чи процес добре розвинений, порівняльні переваги вище середнього рівня тощо) – “4”;

• відмінно (якість вищої категорії, виключні переваги, потенціал усталеної конкурентоспроможності без суттєвої підтримки тощо) – “5”.

Проміжні оцінки підгруп факторів розраховуються як середнє арифметичне оцінки конкретних факторів. Аналогічно визначається загальна оцінка за групами факторів.

Прогнозна оцінка “Б” передбачає реалізацію нових підходів.

У другій частині стандартизованих форм необхідно записати свої рекомендації, можливі пояснен­ня тощо.

Результати оцінки країни узагальнюються у підсумковій формі, яка включає:

а) кількісні оцінки, що отримані в результаті попереднього аналізу, та загальну кількісну оцінку;

б) підсумкові рекомендації за групами факторів та загальний висновок щодо країни(Табл. 1.2,1.3,1.4., 1.5.).

Таблиця 1.2.