- •Самостійна робота №1. Тема: Господарські вироби із пластичних мас . План:
- •1.Вимоги до якості товарів із пластичних мас.
- •2. Контроль якості виробів із пластмасс. Методичні вказівки
- •3.Маркування, пакування та зберігання виробів із пластичних мас. Методичні вказівки
- •1.Якість лакофарбових матеріалів.
- •2.Вимоги до маркування лакофарбових товарів. Методичні вказівки
- •1.Вимоги до якості клеїв.
- •2. Заходи безпеки під час роботи з пестицидами. Методичні вказівки
- •2.Якість засобів для прання та миття. Методичні вказівки
- •1.Основні вимоги до якості мінеральних добрив.
- •1.Скляна промисловість України.
- •2.Характеристика барвників, які використовуються для виготовлення посуду зі скла.
- •1.Історія виникнення кераміки.
- •1.Оцінка якості керамічного посуду.
- •2. Маркування, пакування, транспортування, приймання, зберігання та догляд за посудом із кераміки.
- •1.Вимоги до якості кухонно-господарських приладів і приладь.
- •1.Вимоги до якості ножових виробів та столових приладь
- •1.Вимоги до якості ножових виробів та столових приладь
- •2.Вимоги до ручних знарядь праці. Методичні вказівки
- •1.Маркування провідникових виробів.
- •1. Асортимент побутових світильників.
- •1.Прилади для опалення приміщень.
- •1.Характеристика асортименту і споживних властивостей швейних і в’язальних машин.
- •1.Машини і прилади для механізації господарських робіт.
- •1.Прилади для обліку та виміру електроенергії.
- •2.Переносні джерела електричної енергії.
- •1. Санітарно-технічне обладнання.
- •2.Ідентифікація основних порід деревини.
- •1.Матеріали на основі паперу.
- •2. Матеріали та вироби на основі пластичних мас. Методичні вказівки
- •1. Металопластикові вікна та двері.
- •2. Захисні покриття. Методичні вказівки
- •Оцінка якості продукції
- •1.Контроль якості меблів.
- •1.Маркування, пакування та зберігання меблевих виробів.
1.Прилади для опалення приміщень.
Методичні вказівки
Широке застосування в побуті приладів з електронагрівом поясню-
ється їх перевагами порівняно з іншими видами нагрівання, а саме: не
виділяються продукти згоряння, не споживається кисень, зменшується
загроза пожежі, процес електронагрівання легко регулюється з допомо-
гою автоматичних і програмних пристроїв, електронагрівальні прилади є
найекономнішими (ККД досягає 95% і більше).
Електронагрівальні прилади різноманітні за призначенням: для
приготування і підігрівання їжі та напоїв, для нагрівання води, опален-
ня приміщень, обігрівання тіла людини.
За способом нагрівання електронагрівальні прилади поділяють на
прилади з нагріванням провідників високого опору, прилади з інфра-
червоним нагріванням, прилади з індукційним нагріванням, прилади з
високочастотним нагріванням.
Електронагрівання провідників високого опору найширше засто-
совується в побутових приладах. Для виготовлення нагрівальних еле-
ментів застосовують металеві сплави, до складу яких входять хром і
нікель (ніхром), хром і алюміній (хромаль), залізо, хром і алюміній
(фехраль). Електронагрівач складається з провідника (частіше у вигля-
ді спіралі), електроізоляційного шару (кераміки, тальку, кварцового
піску, слюди тощо) і корпусу або оболонки. Усі електронагрівачі за їх
ізоляцією від навколишнього середовища поділяють на відкриті, захи-
щені та закриті.
Відкриті електронагрівачі розміщені в канавках основи з елек-
троізоляційного матеріалу. Вони прості у виготовленні та ремонті,
швидко нагріваються, але ненадійні, пожежо- й електронебезпечні.
Захищені електронагрівачі - це металевий диск або циліндр, ку-
ди вмонтовано ізольований нагрівальний елемент у вигляді спіралі або
стрічки. Корпус запобігає пошкодженню спіралі, але не перешкоджає
доступу повітря. Такі нагрівачі прості й безпечні в експлуатації, але
втрачають багато тепла через нагрівання корпусу і неповної тепловід-
дачі.
Закриті електронагрівачі (тени) - тонкостінні трубки, діаметром
7-12 мм, в які вміщено спіралі, з'єднані з контактними стрижнями.
Спіраль ізольована від стінок порошкоподібним діелектриком. Форма
тена залежить від конструкції приладу, а метал трубки (латунь, мідь,
нержавіюча або вуглецева сталь, алюмінієві сплави тощо) вибирають
залежно від середовища, що нагрівається. Цей тип електронагрівачів є
найбільш досконалим, довговічним, забезпечує швидке нагрівання, не
чутливий до зовнішнього впливу. Вони застосовуються в чайниках,
кип'ятильниках, плитках та інших приладах.
Індукційне нагрівання. До наїрівачів цього типу відносять трансфо-
рматор, осердя якого має велику залишкову індукцію. Нагрівання здійсню-
ється за рахунок вихрових струмів і перемагнічування осердя, а також за
рахунок тепла, що виділяється в обмотках трансформатора. Такі нагрівачі
прості за конструкцією, економічні, але їх робоча температура не переви-
щує 500 °С. Застосовуються, наприклад, для підігрівання миючого розчину
в пральних машинах.
Інфрачервоне нагрівання здійснюють нагрівачі, що мають мак-
симум випромінювання в інфрачервоній області спектра з довжиною
хвилі від 0,76 до 3 мкм. Це трубки з кварцового піску з ніхромовою
спіраллю всередині, тени, відкриті спіралі. Через значні витрати енер-
гії вони застосовуються для швидкого високоякісного приготування
їжі з підсмаженою поверхнею (у грилях, тостерах, шашличницях
тощо), для тимчасового опалення приміщення або освітлення.
Високочастотне нагрівання застосовується в мікрохвильових пе-
чах. При цьому типі нагрівання в ланцюзі нагрівального приладу вмика-
ється високочастотний підсилювач (магнетрон), який випромінює ко-
ливання порядку 2500 МГц. Ці хвилі по хвилеводу подаються в робочу
камеру, де опромінюють продукти, що там знаходяться. За рахунок поля-
ризації молекул здійснюється виділення тепла всередині продуктів, уна-
слідок чого їжа готується дуже швидко, не підгоряє, практично не міс-
тить канцерогенів і зберігає харчову цінність.
За наявністю та видом регулюючого пристрою електронагрі-
вальні прилади поділяють на: прилади без регулюючого пристрою;
прилади з терморегулятором, що автоматично вмикає і вимикає спі-
раль залежно від заданої температури; прилади з термообмежувачем,
що вимикає прилад в разі досягнення критичної температури; прилади
з термовимикачем, що спрацьовує в аварійних ситуаціях.
Робота електронагрівальних приладів може контролюватися з
допомогою електронних годинників (таймерів). Як додаток до регу-
люючих пристроїв можливе використання оптичної або звукової сиг-
налізації.
Прилади для опалення приміщень застосовуються як допоміж-
ні. Робочою частиною є нагрівач, тепло від якого поширюється шля-
хом штучної (тепловентилятори) або природної конвекції (конвекто-
ри, каміни), а також з допомогою теплоносія (масляні радіатори).
За способом віддачі тепла розрізняють опалювальні прилади,
що випромінюють тепло, конвекційні і комбіновані; за місцем устано-
влення - підлогові, настільні, настінні, стельові, універсальні; за поту-
жністю - від 0,5 до 2 кВт; залежно від регулювання потужності - без
регулювання, з неавтоматичним і автоматичним регулюванням.
Прилади, що випромінюють тепло, представлено камінами. Во-
ни мають дзеркальний відбивач, що створює спрямований світловий
потік, та нагрівальний елемент у вигляді відкритої спіралі або кварцо-
вої трубки чи тену. За формою відбивачі можуть бути круглі, сферич-
ні, краплеподібні, у вигляді параболи тощо; за потужністю - від 0,5 до
2 кВт. Попит на цей тип обігрівачів зменшується через певні недоліки,
а саме: під час його роботи згоряє кисень; крім того, на спіраль потра-
пляють пил та інші забруднення, що під час свого згоряння неприємно
пахнуть.
Конвекційні опалювальні електроприлади представлені конве-
кторами, масляними радіаторами, тепловентиляторами.
Конвектори. їхній принцип дії полягає в тому, що холодне пові-
тря надходить до електронагрівача через отвори знизу, а нагріва-
ючись, виходить через верхні отвори. При цьому прискорюється при-
родна циркуляція повітря і рівномірно опалюється все приміщення,
що створює для людини більш комфортні умови, ніж опалення, спря-
моване тепловим потоком.
Конвектори оснащено електромеханічним регулятором (дозволяє
підтримувати температуру в приміщенні з точністю до градуса) або
електронним термостатом (дозволяє стабілізувати мікроклімат до однієї
десятої). Деякі моделі комплектуються програмним блоком - хронокар-
тою, що дає змогу запрограмувати режим роботи обігрівача на цілий
день. Конвектори відрізняються невеликими габаритно-ваговими харак-
теристиками, можливістю розташування в найнепримітнішому місці.
Масляні радіатори - це пустотілі сталеві секції або панелі, через
канали яких циркулює підігріте нагрівачем мінеральне масло, що має
високу теплоємність і несхильне до займання. Вони оснащені термо-
регуляторами і термовимикачами, а також колесами для полегшення
переміщення. Тепло від них випромінюється рівномірно, під час робо-
ти не спалюється кисень, витрати електроенергії невеликі. Однак вони
габаритні. Під час експлуатації необхідно дотримуватися певних пра-
вил безпеки.
Електротепловентилятори. Принцип дії полягає в тому, що
розжарена спіраль обдувається потоком повітря вмонтованого венти-
лятора, і з приладу виходить уже гаряче повітря. Ефективність опален-
ня приміщень електровентиляторами дуже висока.
Більшість тепловентиляторів має два ступені нагрівання, а та-
кож режим вентиляції, тобто можливість застосовувати прилад у спе-
ку як звичайний вентилятор. Окремі моделі обладнані регулюючим
термостатом, що дозволяє підтримувати необх-ідну температуру в
приміщенні. Маса і габарити тепловентиляторів невеликі, що дає мож-
ливість експлуатувати їх не тільки в підлоговому, а й у настільному
варіанті.
Прилади для обігрівання тіла людини (прилади м'якої тепло-
ти) - це гнучкі вироби, в яких використовуються малопотужні без-
печні нагрівачі у вигляді спіралі з дроту або вуглецеві чи пластмасові
трубки з графітовим наповнювачем. Нагрівачі ізольовано азбестовим
шнуром і вплетено в азбестову тканину або склотканину. Нагрівальні
шари розташовано серед волокнистих матеріалів і вкладено в зовнішні
чохли. До приладів м'якої теплоти відносять електричні бинти, грілки,
паски, ковдри, пледи, килими, бабуші (для обігрівання ніг). Ці прила-
ди мають терморегулятори і датчики температури.
Самостійна робота №15.
Тема: Побутові електротовари.
План
1.Характеристика асортименту і споживних властивостей швейних і в’язальних машин.
Література:
Войнаш Л.Г. «Товарознавство непродовольчих товарів», стор.
