3. Кліматичні умови.

        Клімат басейну річки Горинь помірно-континентальний.         Живлення ріки переважно снігове з помітною участю дощового й грунтового.         У річному ході рівня виділяються високе весняне повноводдя, низька літня межа, що порушується короткочасними дощовими паводками, осінні й зимові підйоми води. Підйом рівня навесні найчастіше починається в березні, рідше – в лютому, відбувається інтенсивно (до 1,5-1,0 м/добу) і в середині або другій половині березня наступає найвищий рівень висотою при звичайному повноводді 0,8-4,6 м, при винятково високому – 1,2-5,8 м. Як правило, повноводдя проходить одним піком і дуже рідко двома. Спад відбувається повільно, протягом одного-двох місяців і звичайно наприкінці травня  в червні встановлюється межень.         Дощі, що випадають майже щорічно, викликають паводки висотою в середньому 0,5-1,5 м, і рідко сягаючого рівня весняного повноводдя.         В жовтні починається підйом рівня води, що триває до льодоставу; після замерзання рівень знижується, але залишається вище літнього. Узимку при відлигах бувають паводки, висотою 0,5-2,5 м.         Найбільш багатоводна ріка буває навесні (ІІІ-ІV), коли по ріці проходить 42-54% річного стоку, на літо й осінь (VІ- ХІ) доводиться 31-39%, на зиму (ХІІ-ІІ) – 15-21%.         На території басейну річки Горинь переважає кількість хмарних днів, особливо в холодну пору року, коли небо в тій чи іншій мірі вкрите хмарами протягом 76 – 88% тривалості світлової частини доби. Навесні і особливо влітку, цей показник відчутно зменшується, не перевищуючи 44-60%.         Найбільша витрата води багатоводного 1932 р. у с. Волошки дорівнювала 1108 м з/с, у с. Антонівка 1610 м з/сек, що відповідає модулям стоку 162 і 142 дм з/с з 1 км². Найменші модулі стоку влітку й узимку не перевищують 0,4-1,2 дм з/с. Середньорічний модуль стоку наведений до багаторічного ряду становить у с. Волошки – 3,96 л/с з 1 км, у с. Антонівка – 3,81 л/с з 1км у сел.. Горинь – 3,56 дм з/с з 1км.         Льодостав найчастіше наступає в середині грудня, на перекатах нерідко залишаються ополонки, що місцями зберігаються протягом усієї зими.         Річка скресає у верхів’ї наприкінці лютого – початку березня, у середній і нижній течії на один-два тижні пізніше.         Річка у верхів’ї використовується, як джерело гідроенергії та для риборозведення: від м. Давид – Городок до Устя,  ріка судноплавна. Більша частина басейну розорана «понад 60%), ліси займають 18% басейну, болота – низинні очеретові і осокові – займали до осушення 6%. Заплавні луки частково розорані, окультурені або знаходяться під випасами, що призводить до їх деградації, а також змиву при паводках в річкове русло значних домішок – органічних, бактеріальних і твердого стоку.

4. Гідрологічна характеристика річки.

4.1 Головна артерія ДП «Висоцьке лісове господарство» - річка Горинь.         Річка Горинь – артерія життя села Висоцьк.         Висоцький лісгосп розташований в басейні річки Прип'ять. Головними водними артеріями, що протікають по території лісгоспу, є річка Горинь, яка разом зі своїми притоками виконує основний дренуючий вплив. Річка Горинь є однією з найбільших річок області, що тече з півдня на північ і поділяє територію лісового господарства на дві рівні частини. На лівому березі річки розміщені лісові масиви Висоцького, Людинського і Золотинського лісництв. А на правобережжі - території Жаденського, Миляцького і Більського лісництв. Частина Людинського лісництва, урочище „Дуби" площею 138,0 га знаходиться в заплаві річки Горинь і безпосередньо знаходиться біля річки. Тут збереглися залишки в минулому багатих заплавних поліських дібров. Ширина заплави річки Горинь 3-5км. В минулому заплава річки була заболочена, в останні роки майже повсюдно осушена. Раніше річка Горинь була судноплавна, тепер судноплавство припинене у зв'язку з економічними умовами (утворення незалежних держав Білорусі і України, а також шкідливістю судноплавства).