4.2 Характеристика основних річок, що протікають по території розміщення дп „Висоцьке лісове господарство"

Таблиця

 

Назва річок	Куди впадає	Протяжність, км	Середняширина, м	Середня глибина, м	Середня швидкість, м/сек	Площа басейну, км
Горинь	Прип'ять	386	26-60	1,0-3,0	0,3-0,4	2763
Случ	Горинь	158	15-50	0,8-2,5	0,3-0,4	-
Чаква	Горинь	23	8-10	0,4-1,4	0,4-0,6	-

       

        Річка Чаква є правою притокою річки Горинь і впадає в неї біля села Миляч, недалеко від границі Жаденського лісництва. Долина річки Чаква у минулому була осушена, а русло спрямлено, тому в даний час вона має вид магістрального меліоративного каналу. Початок осушення долини річки Чаква -1900р. Річки території лісового господарства відносяться до рівнинних з виробленими і порівняно спокійною течією.         Водні артерії лісгоспу мають змішане живлення: снігове, дощове і підземне. Для їх характерні чітко виражені весняні паводки, достатньо висока нестійка межень, що порушується літніми і зимовими паводками. Майже щорічно бувають розливи річок. Тривалість підйомів води на річці Горинь 14-18 діб, висота підйому води над умовним рівнем 169-255см. Початок весняного підняття рівнів здебільшого припадає на першу декаду березня (в окремі роки - на кінець лютого).         Багаторічними спостереженнями визначені екстремальні дати весняного підняття рівнів: найбільш ранні припадають на початок лютого (за останні 70 років відмічено 8 таких випадків), а найпізніше - на перші числа квітня (6 випадків). Швидкість підняття рівнів залежить від наявних снігозапасів і „дружності" весни. Як правило, найвищі повеневі рівні припадають на кінець березня - початок квітня, причому в окремі роки спостерігаються протягом повені два (часом і три) „ліки" рівнів.                 Загальна тривалість високих рівнів повені на Горині, Случі сягає 60 днів, а на Чакві -до 40-45днів.         Паводкові підняття рівнів пов'язують з інтенсивними дощами, часто зливами, які випадають переважно у другій половині літа та восени. Паводкові рівні відрізняються короткочасністю і рідко досягають максимальних рівнів повеневих вод ( унікальні паводки на річках Горинь, Случ, Чака зафіксовані у 1948, 1955, 1956, 1958рр та протягом ряду інших років, серед них і 1993р).         Річна амплітуда коливань рівнів на Чакві становить близько 0,7-2,6м, досягаючи в окремі роки максиму (4,8м) На річках Горинь та Случ середні амплітуди становлять 1,1-3,2м, досягаючи іноді екстремальних значень (5-6м).         Систематичні гідрометричні спостереження протягом тривалого часу проводяться на річках Горинь (м. Дубровиця) та річці Случ (м. Сарни). На річці Чаква гідрометричні спостереження не проводяться.         Стік води є найважливішою гідрологічною характеристикою, яка через систему різноманітних показників дозволяє оцінити не тільки водність того чи іншого водотоку (витрата води в річці), але й кількісно виразити умови видоутворення на всій площі водозбору (шар стоку, модуль стоку). Стік формується під впливом комплексу геоморфологічних та гідрогеологічних умов заліснення, заболочування, гідротехнічних меліорацій.         У річках Горинь та Случ у середньому за водністю  на весну припадає 50-70%стоку, на літньо-осінній період-10-15%, а на зиму 15-3%. В той же час Чаква найбільше води несе під час зливових паводків літньо-осіннього періоду.         Територіальні особливості водності річок більшою мірою визначаються гідро-геолого-геоморфологічними, геоботанічними та господарськими умовами. Зменшення водності на річках спостерігається під час літнього меженного періоду на пересічно становить 130-160 днів (найбільш маловодний період триває 15-35 днів).         Твердий стік (стік наносів) річок пов'язаний з ерозійною діяльністю силового змиву, тимчасових і постійних водостоків, а отже прямо зумовлюється водністю водостоків, їх кінетичною енергією, характером опадів, особливостями рельєфу.    Протягом року мутність змінюється у широкому діапазоні. Найвища вона під час повені та паводків, досягаючи 400-800г/м3 на річках Горинь та Случ і до 1000г/м3 на Чакві. Саме навесні на Горині, Случі переноситься 50-70% річного стоку наносів, а на окремих їх притоках до 80-95%.         Термічний і льодовиковий режим. В цілому температурний режим води тісно пов'язується з річним перебігом температур повітря. Перші льодові (сало, туга та ін) утворення з'являються вже наприкінці жовтня або затримуються з появою до кінця грудня і навіть до початку січня. Постійний льодовий покрив (льодостав) формується на 10-14 добу після появи інших льодових утворень. Середня товщина криги становить 25-45см, а найбільша сягає 60-80см (в окремі роки - до 100-106см). В середньому тривалість льодових явищ на річках становить 100-120 днів на рік, змінюючись від 10-50 до 135 155 днів.         Середні дати скресання річок припадають на другу декаду березня, проте в окремі роки скресання починалося в середині або й на початку лютого,а іноді затримувалося до початку квітня.    Весняний льодохід триває звичайно 5-7 днів, співпадаючи у часі з найвищими рівнями повені. В окремі роки на річках Горинь та Случ можуть утворюватися крижані затори, які зумовлюють короткочасні підняття рівнів води на 1,5-2,0м.         В межах-території лісгоспу розміщені три озера: „Сомино" площею 22,2га на території Людинського лісництва, „Мале Почаївське" 24,8га на території Людинського і Висоцького лісництв і „Велике Почаївське" 58,0га на території Висоцького лісництва. Озеро „Сомино" використовується в основному для рекреаційних цілей, в „Мале і Велике Почаївське" мають природоохоронне значення, причому озеро „Велике Почаївське" віднесене до пам'ятників природи республіканського значення.         Завдяки рівнинному рельєфу, наявності замкнутих слабо проточних котловин і знижень, високому рівню ґрунтових вод, а також порівняно великій кількості опадів і талих вол 13000,2га або більше 40%території лісового господарства характеризується надмірним зволоженням. Незначні похили місцевості зумовлюють слабкий стік, сприяють накопиченню поверхневих вод над більш щільними породами, зумовлюють формування верховодки. На процеси заболочування впливають також паводкові води, що застоюються у зниженнях.         Глибина залягання і кількість ґрунтових вод залежить не тільки від кількості атмосферних опадів, але і перебуває у тісному зв'язку з кліматичними умовами, геологічною будовою і геоморфологічними умовами території, а також характером грунтотворчих і підстилаючи порід. Так у період межені рівень ґрунтових вод на еолових горбах знаходиться на глибині 5-6 і більше метрів, на більш згладжених вирівняних елементах рельєфу - глибині 1,5-2,5(3)м, на рівних і злегка знижених ділянках 1,0-1,5м .         На болотах рівень ґрунтових вод починається з поверхні або знаходиться на глибині до 3,0м. Накопичення та поповнення ґрунтових вод проходить, в основному, за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Слабкий поверхневий стік та надмірне застоюване зволоження сприяють формуванню глеюватих і глеєвих грунтів, а недостаток опадів і легкий механічний склад обумовлюють промивний режим грунтів, сприяючи підзолотворчому процесу.         Дослідженнями на території лісгоспу виділено 1783га боліт. В залежності від умов формування характеру зволоження і типу рослинності болота поділені на верхові, перехідні-853га і низинні-9га.         Лісоосушувальні роботи на території лісгоспу розпочалися приблизно у 1900році, однак у масових масштабах вони почалися 30 років тому і на більшій території лісгоспу вже завершені, однак майже повсюдно меліоративна мережа потребує ремонту і обладнання систем подвійного регулювання.         В цілому на території лісгоспу, завдяки осушенню, покращився дренаж, доступність і господарська освоєність віддалених, раніше заболочених ділянок. Завдяки достатньому і надмірному зволоженню на території лісгоспу переважають глеєві і глеюваті грунти і формуються переважно вологі типи місцепроростання..