5. Дослідження природних та антропогенних факторів, що визначають забруднення води.

       Як відомо, річка – це продукт клімату і ландшафту, їхніх взаємовідношень. Залежно від природних особливостей території та характеру її господарського використання відбуваються зміни її стану.       Так як річка є важливим джерелом прісної води, без якого людям не обійтись, актуальним було проведення досліджень стану р. Горинь. Основна увага приділялась дослідженню природних та антропогенних факторів, що визначають забруднення води.      Аналіз стану води проводився на базі Київського політехнічного інституту в лабораторії хіміко-технологічного факультету  що на кафедрі технології неорганічних речовин та загальної хімічної технології ( за сприяння кандидата технічних наук, старшого викладача Лапінського Андрія Вікторовича).       Відбір проб води здійснювався у трьох місцях: в селі, за межами села і з сільського водогону. Основні показники, що характеризують стан води  річки Горинь.       Отримані в результаті дослідження дані засвідчують, що значного порушення екологічної рівноваги стану води не прослідковується( на момент відбору води). Зокрема, вимірювання рН проводили рН-метром HANNA із скляним електродом. В результаті вимірювань отримали такі дані:  показник рН води р. Горинь в селі  становить 7, 1; у сільському водогоні – 7,3; у річці за межами села – 7,7/8,3.        З отриманих даних видно, що в пробах води взятої в селі  та водогону вода нейтральна, а в пробі річкової води за межами села – вода дещо лужна. Причиною підвищення рН води в даній пробі є наявність на прилягаючій  території земель, які використовуються у  сільському господарстві для вирощування технічних, зернових, овочевих культур.         Загальний вміст солей (мг/ дм3 ) визначили за допомогою кондуктомера DIST – 3. Отримані результати за значеннями не перевищують норми. Однак, у воді за межами села загальний вміст солей вищий (220 мг/ дм3 ), ніж у пробі води взятої у селі та водогоні. Це може бути спричинене вимиванням з грунтів солей.       Твердість води визначали комплексонометричним титруванням взятих проб води з вищезгаданих місць, використовуючи трилон Б (етилендиамінтетраацетат натрію) і як індикатор еріохром чорний Т. З отриманих даних видно, що загальна твердість води  не перевищує допустиму норму (≤7ммоль∙екв/дм3  ).       Також було визначено карбонатну твердість кислотно-основним титруванням по метиловому оранжевому. Відібрані проби титрували кислотою до зміни забарвлення індикатора. Значення карбонатної твердості з усіх трьох джерел не перевищували норму.       Визначення лужності проводили аналогічно визначенню карбонатної твердості.       Визначення температури проводили за допомогою Екотесту-2000. Отримали однакові значення у всіх трьох випадках. Із досліджень видно, що вода не є теплою, це можна пояснити відсутністю вище по течії підприємств чи фабрик, які б зливали нагріту воду з виробництв у річку.       Концентрацію вільного СО2 (мг  СО2/дм3 ) визначали кислотно-основним титруванням. Досліджувані розчини титрували розчином NaOH в присутності метилового оранжевого до зміни забарвлення розчину. Найбільший вміст вільного  СО2  був у воді з водогону. Причиною цього може бути технічний стан останнього. Вміст  СО2  у воді з проб води взятої в межах села та за його межами був нижчим, ніж у водогоні, завдяки нормальному обміну повітря.       Шляхом спеціального спектрального аналізу у воді з усіх трьох джерел виявили вміст металів ( міді, нікелю, свинцю, цинку). Кількість виявленої міді у воді з водогону були вищими – 0,1 мг/ дм3   , ніж у воді взятої у селі  та за межами села – 0,1мкг/ дм3.        Вміст органічних сполук у пробах води визначали шляхом перманганатометрії ( відібрані проби титрували калій перманганатом до знебарвлення розчину). У воді взятої з річки, що протікає в селі вміст органічних сполук був вищим, ніж у воді з водогону чи у воді за межами села. Це , звичайно, можна пояснити господарською діяльністю жителів Висоцька, зокрема, значною кількістю великої рогатої худоби, коней, птиці, та значною площею лугів, які прилягають до річки, що використовуються для випасання худоби.       В загальному стан води відповідає нормі. Хоча дещо перевищують норму концентрація вільного СО2  у воді з водогону та вміст органічних сполук у пробі води в межах села. Причини таких перевищень вказані вище.       Оскільки функціонування річки значною мірою залежить від антропогенного впливу, отримані результати слугують інформаційною базою для оцінки екологічного стану річки Горинь, обгрунтуванню комплексу заходів, спрямованих на покращення екологічного стану річки.       У роботі охарактеризовано сучасний стан рельєфу та розвиток рельєфоутворюючих процесів, їхній зв’язок з особливостями структури та функціонування Горині, проаналізовано кліматичні умови, виявлено особливості просторового поширення поверхневих та підземних вод, грунтового і рослинного покриву, визначено їх роль у формуванні річкового стоку.     Тому можна визначити характерні риси басейну річки Горинь на території Дубровицького району: 1. Переважання рівнинного рельєфу , серед екзогенних процесів домінуючими є заболочування,  природне підтоплення та вітрова ерозія; 2. Найбільше рельєфоутворююче значення мають крейдові і палеогенові відклади , які представлені переважно пісками. 3. Середня багаторічна температура повітря становить 7,2°С; середня багаторічна кількість опадів перевищує 600 мм, дощі характеризуються невисокою інтенсивністю випадання. Потужність снігового покриву зазвичай не більше 20 см; глибина промерзання грунту найчастіше становить 40-80 см. 4. Основними гідрологічними об'єктами є річки, меліоративні канали, болота, озера. У другій половині XX ст. спостерігалося різке зростання меліоративного будівництва., що призвело до осушення долини річки Чаква, та й зменшення рівня води у Горині. 5. Для водного режиму річки  властива відносно тривала повінь (за рахунок рівнинної місцевості й невеликих похилів русла); середнє багаторічне значення річної амплітуди рівнів р. Горинь становить 1,1 - 3,2м..  6. У ґрунтовому покриві домінантними є дерново-підзолисті, лучні і лучно-болотні; болотні, торфово-болотні, торфові ґрунти і торфовища низинні. 7. Сучасні показники залісненості  басейну коливаються в широких межах - від 10 до 70 %. Переважають соснові і дубово-соснові ліси. Природні біоценози дуже широко представлені лучною та болотною рослинністю. 8. Домінантні антропогенні чинники: 1) лісоосушувальні роботи ( у масових  масштабах проводилися 30 років тому і , фактично, завершені, однак повсюди меліоративна мережа потребує ремонту і обладнання систем  подвійного регулювання);   2) спрямлення русел (зокрема, річки Чаква ,русло має вигляд  магістрального меліоративного каналу); 3) лісогосподарські дії (характерні різноспрямовані зміни лісистості: у період із 1925 до 1955 рр. на значних площах спостерігається різке скорочення площі лісових масивів (на 20-40 % і більше), впродовж  1998 - 2008 рр. помітні позитивні аспекти природокористування - лісовідновлення, які, однак, сьогодні не компенсували значне зниження лісистості за  попередній період); 4) сільськогосподарські дії (частка орних земель у структурі сільськогосподарських угідь коливається в межах 35-65%); 5) поселенське навантаження ( лише на незначних площах  поселення людей відсутні);  6) транспортне навантаження (показник густоти автомобільних доріг з твердим покриттям складає 0-1 км/км2, максимальні його значення  перевищують 2-3,5 км/км2 (м.Дубровиця); фоновий показник густоти ґрунтових доріг становить 0-1 км/км2, максимальні значення – 3-4 км/км2;