2.1 Змістовий модуль 1

Системи координат і часу. Закони руху ШСЗ

Тема 1. Предмет та завдання супутникової геодезії

1. Супутникова геодезія та її місце серед інших наук

Супутникова геодезія – розділ геодезичної науки, в якому вивчаються питання використання спостережень штучних і природних супутників Землі, а також планет для розв’язання наукових і науково-технічних задач геодезії.

В супутниковій геодезії використовуються як результати спостережень супутників з поверхні Землі, так і результати спостережень безпосередньо із супутників на Землю та для вирішення глобальних задач із супутника на супутник.

Супутникова геодезія (попередня назва «Космічна геодезія») – це розділ вищої геодезії, яка, в свою чергу, входить до сім’ї геодезичних наук. Вона тісно пов’язана з окремими розділами фізики (механіка, оптика та інші), математики (надзвичайно широкий спектр розділів), астрономією, інформатикою, геоінформатикою, всіма науками про Землю та іншими точними, технічними і природничими науками.

Супутникова геодезія почала активно використовуватись для вирішення задач народного господарства, зокрема, топографічного знімання, землевпорядкування, будівництва, створення ГІС тощо. Таким чином вона набуває прикладного значення та посідає чільне місце в різних галузях народного господарства.

2. Предмет та завдання супутникової геодезії

Предметом супутникової геодезії є теорія використання Місяця, штучних супутників Землі (ШСЗ) та космічних апаратів для:

• розв’язання геодезичних задач;

• уточнення та визначення орбіт супутників;

• обчислення ефемерид (значення координат супутників в певний період часу);

• визначення вимог до геодезичних супутників в залежності від параметрів орбіти і складу бортової апаратури;

• розташування наземних станцій спостережень;

• використання приладів і методів спостережень супутників;

• питання опрацювання та інтерпретації отриманих результатів.

Супутникова геодезія розв’язує цілий ряд завдань, притаманних вищій геодезії:

До основних завдань можна віднести:

1. Визначення фундаментальних сталих, які характеризують форму, розміри та добовий рух Землі і зміну цих сталих в часі;

2. Створення геоцентричної та планетоцентричної систем координат, використання яких приведе до побудови мереж опорних пунктів в єдиній для Землі системі координат з початком координат в центрі мас і визначення напряму осей відносно різних епох;

3. Координатно–часова прив’язка результатів космічного знімання Землі та планет, яка виконана для дослідження природних ресурсів та космічного картографування.

Похідними від них є завдання:

• визначення взаємного положення пунктів в даній системі координат;

• визначення положення референц-еліпсоїда відносно центра мас Землі;

• встановлення зв’язку з різними геодезичними системами координат;

• розповсюдження методів супутникової геодезії на роботи, які спрямовані в майбутньому на створення опорних мереж на Місяці та планетах з визначенням їх форми та розмірів.

Крім того, в останні десятиліття супутникова геодезія активно використовується для вирішення інженерно- геодезичних завдань, а саме:

1. Побудови планових опорних геодезичних мереж;

2. Створення планової ущільненої мережі для різних задач геодезії;

3. Використання супутникових спостережень при виконанні землевпорядних та кадастрових робіт;

4. Вирішення різних задач за допомогою дистанційного зондування Землі;

5. Топографічне знімання для створення планів і карт різних масштабів.