23.Павова характеристика всеукраїнського референдуму.

Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України.

2. На всеукраїнський референдум можуть виноситися декілька питань з однієї проблеми.

3. За предметом всеукраїнський референдум може бути:

1) про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);

2) про зміну території України (ратифікаційний референдум);

3) щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);

4) з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно зКонституцією України (загальний референдум).

Існують Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою, якщо його ініційовано з додержанням встановлених Конституцією та законами України вимог щодо організації і порядку проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

2. Результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі є обов'язковими.

3. Новий всеукраїнський референдум з інших питань, що раніше виносилися на референдум, окрім внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання, може бути проведено не раніше ніж через рік з дня оголошення результатів проведеного референдуму.

Реалізація ініціативи щодо внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання можлива Верховною Радою України наступного скликання.

Вимоги до формули всеукраїнського референдуму: 1. Питання всеукраїнського референдуму має відповідати його предмету. Неприпустимим є винесення на референдум питань, не передбачених чинним законодавством. 2. Формула всеукраїнського референдуму повинна мати конструктивний характер Й передбачати оптимальне і раціональне вирішення проблеми, винесеної на всеукраїнський референдум. 3. З урахуванням імперативного характеру всеукраїнського референдуму його формула повинна мати рельєфно виражений нормативно-правовий характер, який дає можливість реалізації рішення всеукраїнського референдуму як самостійного законодавчого акта і виключає будь-які "доопрацювання" цього акта. 4. Формула всеукраїнського референдуму повинна передбачати безальтернативний характер відповідей ("так" або "ні", "прийняти" або "відхилити"). Неприпустимою є можливість часткового висловлення виборця з проблеми референдуму. 5. Питання всеукраїнського референдуму мають бути актуальними і важливими для громадян за своїм змістом і лаконічними та зрозумілими пересічному виборцю. Недопустимо виносити на голосування питання, що потребують від виборця спеціальних фахових знань.

На всеукраїнський референдум доцільно виносити одне питання, в окремих випадках - два і більше, але з однієї проблеми. Як показує досвід, проведення всеукраїнського референдуму з множинних проблем має своїм наслідком проблеми з реалізацією його рішень, тобто всенародні голосування, що мають складний предмет, більш складні за механізмом правової реалізації їх результатів.

Щодо визначення предмета загальнонаціонального референдуму думка вчених неоднозначна. Предмет референдуму тлумачать як "питання великої державної важливості", "особливо важливі питання державного життя", "доленосні питання" тощо. Всі ці визначення правильні, проте, як зазначали Ю. А. Дмитрієв та В. В. Комарова, визначення предмета загальнонаціонального референдуму через ступінь переваги мають один, але дуже суттєвий недолік - вони не є вичерпними, оскільки під ці визначення підпадають і питання, що не можуть виноситись на референдум. Наприклад, питання державного бюджету, амністії та податків.

Предмети загальнодержавного референдуму, що визначаються Конституцією з урахуванням існуючих класифікацій можна умовно поділити на:

1) конституційні;

2) законодавчі;

3) міжнародно-правові;

4) адміністративно-територіальні;

5) інституційні (із питань дострокового припинення повноважень парламенту або глави держави).

Першим загальнонаціональним референдумом був референдум щодо проголошення незалежності України, який було проведено 1 грудня 1991 р. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала за, відповівши «Так».

Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року — опитування думки громадян України з приводу реформи системи державного управління. Референдум було ініційованоПрезидентом України Леонідом Кучмою і організовано Центральною виборчою комісією на основі «народної ініціативи» населення усієї країни. Проте ця «ініціатива» була розкритикована як намагання олігархів із оточення Кучми зберегти владу і перешкодити Вікторові Ющенку, який на той момент був популярним політиком, перемогти на наступних президентських виборах. Опозиційні партії намагалися оскаржити законність цього референдуму