Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kyltyrologia_otkritie_1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
266 Кб
Скачать
☆

44. Ігрова концепція культури й. Хайзінга.

За Й. Хейзінгою, гра - це найбільш глибинна форма вираження життя. Сутність гри неможливо визначити за допомогою фізичних чи біологічних досліджень, також її неможливо звести до процесу звільнення надлишкової енергії чи до інстинкту "наслідування". Гра відноситься до сфери ірраціонального тому, що вона охоплює і тваринний, і людський світи. Завдяки цьому факту гра не може бути обґрунтованою раціональним шляхом, вона носить надлогічний характер. Існування гри не можна пов'язати з жодним із ступенів людської культури чи з будь-якою формою світогляду. Й. Хейзінга трактує гру як сталу величину, що передує культурі, а потім супроводжує та визначає її.Він виділяє ряд ознак гри, найсуттєвішою з яких є свобода. Гра не може мати примусовий характер, інакше втрачається її сутність. Не менш важливими рисами гри можна назвати: обмеженість - гра здійснюється в конкретному місці та часі, її сенс полягає в ній самій; напруженість - намагання виграти та інші риси.Отже, гра за Й. Хайзінга – це спосіб людської діяльності.

Люди, що ламають правила гри, являють для культури найбільшу небезпеку,оскільки абсолютизують або своє Я або своє МИ. Вони намагаються нав’язати культурі свої правила, що веде до насильства.

Концепція ігрової генези культури Й. Хейзінга, незважаючи на високий рівень теоретичного обґрунтування, носить гіпотетичний характер.

45. Природа спілкування і комунікації.

Спілкування – це процес взаємодії і взаємовідносин суб’єктів, під час якого відбувається взаємообмін діяльністю, інформацією, емоціями, навичками, уміннями, а також вольовий контакт. Спілкування – соціалізація суб’єктів. У такому процесі індивід розуміє свої соціальні якості як соціальні, соціально-значущі, і в цьому відношенні стає особистістю. Спілкування містить у собі три сторони:

  • Комунікативну(передача, обмін інвормац.);

  • Інтерактивну(взаємодія тих, що спілкуються, - обмін у процесі не тільки словами, а й діями, вчинками);

  • Перцептивну (сприйняття один одного тими, хто спілкується).

Що стосується комунікації, то це не спілкування в усьому його комплексі та багатогранності, а лише складова спілкування. У прцесі комунікації утв. Комунікативне співтовариство. Воно характеризується відносинами єдності, взаємозв’язку, обміну, взаємодії, взаєморозумінням тощо.

46.Тлумачення символів.

В мистецтві символ - це знакова форма предметно-чуттєвого буття художнього образу, яка містить у згорнутому вигляді багатоманітність ціннісних значень та естетичних символів. В культурології під символом розуміють матеріальний або ідеаціональний культурний об’єкт, який в процесі комунікації постає як знак, значення якого є конвенціональним аналогом значення іншого об’єкта. В якості символів можуть поставати об’єкти реальної дійсності, тобто предмети, їх властивості, процеси і окремі дії. Навіть колір має символічне значення і в певних комунікативних ситуаціях постає як символ. Наприклад, хліб і сіль є символом дружби і гостинності, покладання квітів до пам’ятника герою є символом вдячності, пам’яті та поваги, ритуальний танок може бути символом намірів, вдячності або висловлюванням прохання до божества, духу предків. Блакитний колір, наприклад, є символом надії, перспективи. В якості символів постають і ідеаціональні об’єкти. Наведені приклади свідчать про складність самого поняття символу, його двоїстість, дихотимічний характер, з’ясувати який можливо у співставленні зі знаком. Символ має дві складові: ”зовнішню форму„ („мітка” або знак) і значення (інтерпретація знака індивідом або групою індивідів). Значення символу містить певний концептуальний зміст, цінності (позитивні або негативні) і почуття, які об’єднуються навколо інтерпретації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]