61.Поняття і склад правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

Землями с\г призначення визнаються землі, надані для виробництва с\г продукції, здійснення с\г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:1) с\г угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);2) нес\г угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі с\г призначення передаються у власність та надаються у користування:1) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного с\г вироб-ва;2) с\г підпр-вам - для ведення товарного с\г вироб-ва;3) с\г науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; 4) нес\г підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян – для ведення підсобного сільського господарства. Землі с\г призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним ЮО та іноземним державам. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для с\г використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням с\г вироб-ва, надаються переважно нес\гі угіддя або с\г угіддя

гіршої якості. Лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.

62.Права і обов‘язки землекористувачів щодо викор-ння, відтворення і охорони земель с\г призначення.

Власники земельних ділянок мають право: а)продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б)самостійно господарювати на землі; в)власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; г)використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ)на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д)споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власники земельних ділянок зобов'язані: а)забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б)додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в)своєчасно сплачувати земельний податок; г)не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ)підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д)своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е)дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є)зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.