14.Класифікація земельних правовідносин.

Класифікують зем п/в за видами, виходячи з класифікації норм зем права. Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Земельні матеріальні правовідносини: - п/в, які виникають і здійснюються щодо реалізації прав та обов’язків, передбачених нормами права про віднесення земель до певної категорії (с/г приз. Насел пунктів, історико-культ призн, лісового, водного фондів, запасу) – відносини права власності на землю чи зем ділянку (державної, комун, колект, приватн); - відн права землекористування (постійного і тимчасового, в т.ч. оренди) – відн щодо реаліз права на спадщину, заставу, зем пай та ін.; - п/в приватизації, - п/в щодо плати за землю. До зем процесуальних п/в належать відн, що складаються у відповідності з нормами права, якими встановлюється порядок: - переведення земель з однієї категорії до іншої; - проведення приватизації зем ділянок, тобто зміни права держ власності на право приватної чи колективної; - передачі у колективну власність земель КСП. С/г кооп-в, с/г АТ, садівницьких товариств; - передачі зем ділянок у приватну власність громадян Укр; - надання земель у постійне чи тимчас використання, в т.ч. на умовах оренди; - припинення права власності та права користування зем ділянкою; - справляння плати за землю; - вирішення зем спорів. П/в, що виникають у процесі реалізації права на використання земель відповідної категорії, відносяться до спеціальних зем п/в. Зем п/в об’єктом яких є: - зем угіддя і зем ділянки с/г призначення; - землі насел пунктів, - землі транспорту, зв’язку та інш призначення; - землі, що відн до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культурн призначення; - землі, що відн до категорії земель лісового та водного фонду. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

15.Економічні, соціально-екологічні і правові передумови реформування земельних відносин.

16.Поняття земельної реформи та правовий механізм її здійснення.

18 грудня 1990 р. було прийнято новий Зем кодекс Української РСР, який проголошував, що відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу. Того ж дня була прийнята Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. У Пост зазначалось, що зем реф є частиною економ реформи, що здійснюється в Україні в зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. З 15 березня 1991 року ВР УРСР оголосила всі землі УРСР об’єктом зем реф. У перші роки земельна реформа та приватизація земель як її невід'ємна частина мали яскраво виражений с\г характер. Проведення земельної реформи усфері аграрного виробництва було зумовлено необхідністю передачі землі у власність тим, хто на ній працює. Відповідно до законодавства України приватизація с\г земель, призначених для ведення товарного с\г виробництва, здіЙснювалася двомаосновними шляхами. По-перше, держава започаткувала пере­дачу с\г угідь із земель запасу та земельрезервного фонду громадянам у приватну власність для веден­ня селянського (фермерського) господарства. По-друге, вонаініціювала здійснення комплексу заходів щодо надання чле­нам сс\г підприємств статусу власників зе­мель, які перебували у користуванні цих підприємств. Приватизація с\г земель, що перебува­ли у користуванні с\г підприємств, вияви­лася найбільш складною і тривалою і пройшла кілька етапів. В основу приватизації таких земель було покладено ідею органі­зації с\г на основі поєднання переваг високотоварного сс\г виробництва з перева­гами, що Випливають з надання селянинові статусу власника землі. Основним завданням зем реф було надання зем ділянок громад Укр для зайняття селянським господарством. З часом змінювалася концепція реформи на широкомасштабну приватизацію і розвиток приватних форм господар-ня. На виконання цієї концепції ВР Укр 30 січня 1992 року прийняла ЗУ “Про форми власності на землю”. Цим законом встановлювалася приватна, колективна і державна форми власності на землю. На першому етапі проведення земельної реформи в Україні робилася спроба провести приватизацію с\г земель через передачу їх у колективну власність ксп та деяких інших сільськогосподарських формувань. На цьому етапі було проведено роздержавлення земель с\г призначення шляхом їх передачі із державної власності у колективну власність ксп. З виходом Указу Президен­та України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земель­ної реформи у сфері с\гвиробництва» від 10 листопада 1994 р. основний акцент земельної реформи бу­ло перенесено на поглиблення приватизації с\г земель, переданих у колективну власність, шляхом їх па­ювання. Паювання сільськогосподарських земель передбача­ло виділення кожному членові ксп земельної частки (паю), право на яку посвідчувалося сертифікатом, і становило зміст другого етапу земельної реформи. Третій етап земельної реформи в Україні розпочався у 1997 р. У межах реформування ксп їх членам виділяли на­лежні їм земельні частки (паї) у натурі у вигляді земельних ді­лянок, право на які посвідчувалося державними актами направо приватної власності на землю. Після проведеної масо­вої реорганізації ксп у сільськогосподарські формуванняринкового типу відповідно до Указу Президента України «Проневідкладні заходи щодо прискорення реформування аграр­ного сектора економіки» від З грудня 1999 р. процес привати­зації сільськогосподарських земель був значно прискорений. З прийняттям Земельного кодексу України в редакції від ІЗ березня 1992 р. приватизація земель, крім передачі с\г угідь у колективну власність та паю­вання, дістала ще один напрям. Згідно з Кодексом громадя­нам України було надано право на отримання земельних ді­лянок у приватну власність для: ведення особистого підсоб­ного господарства; будівництва та обслуговування жилогобудинку і господарських будівель (присадибна Ділянка); са­дівництва; дачного і гаражного будівництва. У процес приватизації були включені й інші землі. Так, згідно з Указом Президента України «Про продаж земельних ділянок нес\г призначенню» від 19 січня 1999 р. приватизації підлягають земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, що приватизовані відповідно до законодавства України. А Зако­ном України «Про особливості приватизації об»єктів незавер­шеного будівництва» від 14 вересня 2000 р. передбачено, щопокупці об'єктів незавершеного будівництва дістали право напридбання у приватну власність разом з цими об'єктами і зе­мельних ділянок, відведених під забудову. Разом з тим законодавством був визначений перелік земель, які не підлягали приватизації. В даний час в Україні здійснюється третій етап зем реформи, змістом якого є перетворення КСП у с/г юридичні особи ринкового типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної (а не колективної) власності на землю (реструктуризація).