1. Професійно-психологічна підготовка оперативного

працівника для застосування оперативного

розпізнавання

Оперативним підрозділам правоохоронних органів потрібні не просто працівники, які виконують міліцейські функціі, а «міліцісм нери вищого гатунку», професійна підготовка яких полягае не лише у формуванні знань, умінь та навичок, а й в реалізації їх особистих якостей [119, С. 61]. Як слушно зазначав Я. Ю. Кондратьев, завдян иям загальнопсихологічної підготовки працівників оперативних - підрозділів є: підготовка майбутніх офіцерів за принципом: люди -це найважливіші фігури у нашій діяльності, ми служимо народу, а не він нам; формування впевненості в собі, своій підготовленості, можливості та готовності успішного подолання труднощів оперативно-службовоі діяльності; отримання знань відносно можливих варіантів екстремальних ситуацій, їх сутності та способів реагування на них; формування психологічної стійкості до психотравмуючих факторів; тренування вмінь та навичок виконання професійноі діяльності в несприятливих умовах і навичок управління своіми емоційними станами; вихованні гармонійно розвинених вольових рис (цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, сміливість, витривалість та ін.); розвиток рис «психологічноі надійності» (ви-тривалості відносно небезпеки та ризику, перенавантаження, невдач та труднощів); накопичення досвіду швидко переходить від очіку-вання до надзвичайно інтенсивних діянь; розвиток професіййо Психологічної оріентації особистості; тренування професійно важли-ішх рис (професійноі спостережлйвості, пам'яті, мислення та інше); формування вмінь користування психологічними методами та при-йомами з метою підвищення ефективності вирішення професійних завдань [101, С. 144-145].

Система психологічного забезпечення оперативного розпізнавання має сприяти успішному виконанню наступних завдань: 1) професійно-психологічному відбору осіб, які спроможні його застосовувати (попередній підбір кадрів, визначення ступеня відповідності исихологічних даних кандидата вимогам практики застосування цьоого методу тощо); 2) психологічному супроводженню прохо-дження служби (підтримка високого рівня професійноі готовгіості оперативних працівників, зведення до мінімуму шкоди від впливу п.і ирацівників небезпечних для життя і здоров'я психологічних і|»акторів тощо); 3) професійно-психологічноі підготовки оператив-пих працівників шляхом методичного забезпечення, організації і проведення професійноі і психологічноі підготовки, формування у працівників готовності до діяльності в екстремальних умовах тощо; і) падання допомоги при розробці психологічних прийомів і тактики її роведення оперативного розпізнавання.

Професійно-психологічний відбір осіб, які спроможні застосовувати оперативне розпізнавання починаеться з того моменту, коли

співробітник тільки-но прийшов до оперативного підрозділу. Для того, щоб він у майбутньому мав змогу успішно застосовувати опе-ративне розпізнавання, працівник володіти необхідними (мінімаль-ними) професійно-психологічнми якостями.

Вивчаючи питання психолого-професійного добору осіб до пра-ці в оперативних підрозділах органів внутрішніх справ, Ю. В. Дамов і М. В. Філімонов розподілили і'х на 2 категоріі. До першоі ланки вимог ними були віднесені наступні якості: здібність оперативного працівника психологічно впливати на людей; його висока психо-логічна витривалість; вольові якості (сила волі, критичність, само-критичність, самоволодіння в складних ситуаціях); вміння швидко встановлювати контакт з незнайомими людьми, вислуховувати лю-дей та підтримувати бесіду; дар перевтілювання, виконувати різні соціальні ролі, морально маскуватися; гнучкість розуму в сполучен-ні з творчою уявою; сміливість та мужність, здібність йти на розум-ний ризик; добра слухова та зорова пам^чять, особливо на обличчя; швидкість реакціі та оріентування, інтуіція; увага (всі іі види), спо-стережливість, включаючи професійну. До другого виду характе-ристик вони віднесли: навички взаемодіі з працівниками інших під-розділів правоохоронних органів, підприемств, організацій та інше; вміння зберігати службову таемницю, приймати рішення у межах своеі компетенціі, виходячи з оперативноі обстановки вносити ар-гументовані пропозиціі стосовно організаціі діяльності; здібність ді-яти наступально, раптово, творчо, враховуючи постійний брак часу [120, С.55-56].

На думку М. I. Ануфріева, коло професійно-значущих якостей, що повинні бути притаманні оперативному працівнику під час служби, складае: комунікабельність; розуміння людей та здатність впливати на них у необхідному напрямку; здібність аналізувати та правильно оцінювати зміну оперативноі обстановки; конспіратив-ність; витримка та самоволодіння; спостережливість; самостійність; ініціативність; пильність; рішучість; наполегливість; сміливість; до-бра фізична підготовка [100, С. 47].

Згідно з вимогами нормативно-правових актів правоохоронних органів Украіни це: патріотизм, пильність, старанність, скромність, ввічливість, увага до людей, вміння вступати в психологічний кон-такт з незнайомими людьми, сміливість, рішучість, навички до узагальнення та аналізу фактів і подій, уміння оріентуватися у складній обстановці та приймати правильні рішення, прагнення до пізнання спеціальних знань тощо [121].

Провівши дослідження щодо організаціі й тактики проникнен-ня оперативного працівника в злочинне середовище, В. А: Некрасов створив наступну модель психологічних якостей суб'екта проник-нення (убік зменшення потреби у тому чи іншому вмінні): конспі-ративність; витримка і самоконтроль; спроможність впливати на осіб; рішучість; комунікабельність; обережність; сміливість; само-стійність; артистичність; ініціативність; гідність; самоповага; увага; почуття гумору; людяність; ввічливість; чемність [40, С. 103].

Вивчаючи застосування оперативноі установки спеціальними підрозділами, що надають допомогу гласним оперативним підрозді-' лам, 1.1. Шинкаренко вважае, що для успішного виконання завдань, нов'язаних із проведенням даного методу, оперативні працівники повинні володіти певними індивідуально-психологічними якостями та навичками: комунікабельністю; вмінням оріентуватись у склад-иих обставинах; витримкою й самоволодінням; вмінням маскувати СВій спосіб мислення жестами, мімікою, управляти своею поведін-кою; високою психологічною витривалістю; артистизмом; почуттям гумору; здібністю впливати на людей та переконувати їх; розумною сміливістю; стійкістю до конфліктних ситуацій, та вмінням швидко іх нейтралізувати; ввічливістю; вмінням слухати; спостережливіс-тіо; вмінням відокремлювати важливе з потоку інформаціі; вмінням підокремлювати неправду та правду; пам'яттю; ввічливістю; рішу-Істю [75 С. 97].

Як слушно зауважують О. С. Вандишев і В. О. Шаров, особистий пошук, у нашому розумінні оперативне розпізнавання, як діяльність, характеризується рядом факторів, що утруднюють його застосуванні. До них відносяться: важкість та одноманітність роботи; висока іикмісивність роботи та постійна активність суб'ектів особистого пошуку; відсутність постійного робочого місця та недостатня кількості. особистих контактів між працівниками в процесі застосування особистого пошуку; незадовільні умови праці співробітників. Висо-коефективно в таких умовах можуть працювати тільки працівники, им мають відповідну фізичну загартованість та психологічну підготовку В структуру психологічних якостей суб'єкта оперативного розпізнавання можна включити: певне сполучення рис, що харак-теризують його нервову систему: уважність, пам'ять, уяву, а також розумові, вольові та інші якості. Велике значення для застосування оперативного розпізнавання мають ініціативність, цілеспрямова-ність, самостійність, витримка, мужність та здібність йти на певний ризик. [5, С. 14 - 16].

Ми вважаемо, що для успішного застосування оперативного роз-пізнавання оперативний працівник повинен мати певний набір со-ціалъно-психологічнш та організаційно-тактичних якостей.

До першоігрупи (соціалъно-психологічних) якостей ми відносимо: патріотизм; високі моральні якості (повагу до людей, ввічливість, неприйняття статевоі розпусти); вольові якості (сила волі, самокритичність, самоволодіння в складних ситуаціях); вміння швидко вста-новлювати контакт з незнайомими людьми, вислуховувати їх та підтримувати бесіду на різні теми; психологічна стійкість до негативно-го впливу; артистизм, вміння маскування зовнішності; здібність йти на розумний ризик; добра слухова та зорова пам*ять (особливо на обличчя); увага, спостережливість, швидкість реакції; інтуіція.

До другого виду (організаційно-тактичних) якостей можна відне-сти: пильність, вміння зберігати службову таемницю; приймати рі-шення у межах своеі компетенціі; знання вимог нормативно-право-вих актів та вміння іх використовувати для встановлення стосунків та організаціі взаемодіі з працівниками інших підрозділів правоохо-ронних органів, підприемств, організацій установ тощо; виходячи з оперативноі обстановки вносити аргументовані пропозиціі стосовно організаціі заходів у рамках оперативного розпізнавання; постій-не прагнення до набування спеціальних знань та використання іх на практиці.

Провівши аналіз фаховоі науковоі літератури [103, с. 146; 122, С. 260 -264] та враховуючи думки практичних оперативних працівників, ми переконані, що для успішного проведення гласних та негласних оперативно-розшукових заходів оперативний працін-ник повинен позбутися в собі: підвищеної чутливості до впливу та сприйнятливості негативних явищ; моральноі та фізичноі розпусти; балакучості; легковажності; цинізму; самовпевненості; інертності мислення; некритичності, забобонності; нерозвиненості мови; збудливості; недостатньої координованості рухів; негативних звичок,

Але ми переконані, що в основі оперативноі майстерності працівника оперативного підрозділу, окрім названих соціально-психологіч-них та організаційно-тактичних якостей, повинні бути наявні певні правові знання. Стосовно застосування оперативного розпізнавання до них, на нашу думку, належать: розуміння мети і завдань, що сто-ять перед оперативними працівниками при застосуванні оператив-ного розпізнавання; доскоиале знання прав і обов'язків оперативних працівників як співробітників правоохоронних органів; знання пра~ вових норм, що регламентують порядок проведення оперативного розпізнавання взагалі та його тактичних компонентів; вимоги кри-мінального та кримінально-процесуального законодавства, особли-во в частині, пов'язаній з визначенням кримінально-правовоі оцінки дій суб'єкту злочину; підстави застосування оперативного розпізнавання, а також ефективність кожного окремого засобу та методу при вирішенні окремого оперативно-тактичного завдання; знання об-ставин, характерних ознак особи, яка викликае оперативний інтерес (жаргон, ознаки поводження, способи вчинення злочинів тощо).

Оперативна майстерність також безпосередньо виявляеться у ирофесійних вміннях та навичках. Для успішного застосування опе-ративного розпізнавання оперативний працівник повинен володіти навичками аналізу й оцінки оперативноі обстановки та прийняття на цій основі рішення; легендування своіх дій в процесі оперативно-і о розпізнавання; особистого застосування засобів маскування, спе-ціальних технічних засобів, зброі, прийомів самозахисту; застосу-иання оперативно-розшукових методів (візуального спостережен-ия, оперативноі установки, оперативного опитування, оперативного оі/іяду, розпізнання осіб, що викликають оперативний інтерес); персслідування злочинця по «гарячих» слідах і тактичним прийомам ііого затримання тощо.

Для успішного застосування оперативного розпізнавання оперативний працівник повинен, хоча б поверхнево, володіти прийомами і методами психологічного впливу на особистість (на це вказало 12,3 % респондентів). У цьому контексті вони оріентовані на цілі рімкриття і розслідування злочинів, встановлення їх причин. Цим Методам притаманна обмеженість діапазону застосування межами законодавства та професійної етики. Методи психологічного впливу можуть також застосовуватись для формування, розвитку і тре-нінгу відповідних професійно важливих якостей працівників пра-воохоронних органів.

Спостереження — цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприймання іі дій та вчинків за різних умов життя. Дуже важливо, щоб люди, за якими здійснюеться спостереження, не зна-ли цього, адже інакше може зникнути природність іхньоі поведінки. Спостереження включае три види: зовнішне, агентурне й особисте. Спостереження (стеження) може вестися як штатними негласними працівниками оперативних органів (т. зв. зовнішнє спостереження), так і особами, які сприяють оперативно-розшуковим органам на конфіденційній основі (агентурне спостереження), і, нарешті, самими оперативними працівниками (Оперативне розпізнавання). Спостереження (у будь-якому вигляді) проводиться, як правило, конспіративно. Не привертаючи до себе уваги, спостерігач повинен візуально фіксувати процеси, що мають значення для вирішення поставлених перед ним завдань. При цьому він може застосовувати фото-, відеозйомку, звукозапис.

Експеремент — метод збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Створюючи певні умови, оперативний працівник дістає можливість чітко окреслити ті фактори, які діяли в момент виникнення та перебігу психічного явища; установити причини психічних явищ за рахунок розкриття впливу тієї чи іншої умови; повторювати дослід і таким чином накопичувати кількісні показники, на основі чого можна дійти висновку про випадковість або типовість явища. Оперативний експеримент - це оперативний захід, що мало чим відрізняеться від слідчого експерименту. Кримінально-процесуаль-ний закон визначае експеримент як відтворення дій, обстановки або інших обставиы певноі події і вчинення необхідних (досвідчених) дій. Необхідність проведення оперативного експерименту замість слідчого викликаеться тим, що іноді по обставинах подіі поки немае підстав для порушення кримінальноі справи або саме порушення залежить від результатів експерименту При цьому важливо підкреслити: оперативний експеримент не впливае на правомірність проведення експерименту слідчого, якщо при виконанні останнього дотримувалися ті самі умови. При суперечливості результатів, зви-чайно, беруться до уваги лише результати слідчого експерименту.

Вивчення продуктів (результатів) діяльності - накопичення фактів при аналізі матеріальних результатів психічноі діяльності. Використовуючи цей метод, оперативник мае справу не з самою людиною, а з матеріалізованими продуктами іі психічноі діяльності, що дозволяе неодноразово до них повертатись, порівнювати результати, отримані у різний час або за різних умов. Дослідження предметів і документів є логічним продовженням збирання зразків для порівняння. Адже збір зразків - це свого роду підготовчий етап для дослідження з метою виявлення кримінологічно значущих ознак у тому чи іншому об'єкті. Окремі об'єкти досліджуються «самі по собі», без попереднього збирання зразків.

Тестування - це метод, за якого на основі виконання людиною певних завдань або відповідей на конкретні запитання робиться висновок про її психіку. Наприклад, перевірка можливості здій-снювати нею ті чи інші вчинки - це синтез методу тестування та експерименту.

Метод експертних оцінок полягае в одержанні відомостей про особисті (психічні) якості людини від осіб, які можуть досить ці якості та особистість взагалі. Наприклад, реалізаціею експертного оцінювання є одержання відомостей про способи вчинення злочину, ймовірного злочинця, ознаки його поведінки за до-иомогою опитування потерпілого, свідків, співробітників, рідних.

Опитування громадян. Суть цього методу полягае у бесіді з тією чи іншою особою, іноді відразу з декількома особами. Опитувані можуть бути причетні до злочинноі діяльності або до конкретного злочину чи бути «сторонніми». Важливо одне: вони повинні бути Іжерелами інформації. Не мае значення і їхній вік. Діти, скажімо, можуть бути такими ж джерелами інформаціі. Слід враховувати ІІКОВІ особливості опитуваних, лише за необхідності письмово їхфіксувати результати опитування. Для інших способів фіксації (м;ігнітофонний запис, відеозйомка) таких обмежень немає. Опитування може бутй як гласним, так і негласним. У іншому випадку не здогадуеться про справжню мету бесіди. Відповідає її ряд запитань, серед котрих мистецьки «ховаеться» головне, що іні інить оперативника.

Дуже велику роль під час підготовки оперативного працівника до застосування оперативного розпізнавання мае наставництво. Наставництво в правоохоронних органах е складовою частиною професійноі та психологічноі підготовки осіб рядового начальниць-кого складу. Наприклад, згідно з «Положенням про наставництво в органах внутрішніх справ» його метою е забезпечення оптимальноі адаптаціі працівника як фахівця до умов служби, цілеспрямоване формування та розвиток професійних особистих якостей [123]. За-кріплення молоді за кваліфікованими спеціалістами надасть змогу передати ім безцінний практичний досвід застосування оператив-ного розпізнавання, уникнути розшифрування джерел інформаціі та інших недоліків діяльності.

У контексті обговорюваноі проблеми не можна залишити поза увагою питання контролюі перевірки проведення оперативного роз-пізнавання з боку керівництва оперативного підрозділу та правоо-хоронного органу Контроль в організаціі проведення оперативного розпізнавання являе собою основу механізму зворотного зв'язку в системі керування. Це дуже важлива функція, яка сприяе дотриман-ню принципу законності, що дае можливість керівникові спостері-гати за здійсненням оперативного розпізнавання та дозволяе вчасно виявляти різні недоліки та вживати заходів з іх усунення, а також аналізувати результати проведення заходів. У якості одніеі з форм контролю виетупае перевірка - фіксоване за місцем і часом вивчен-ня ходу або результатів виконання визначеного завдання. Методи перевірок досить різноманітні: аналіз практичних результатів опе-ративного розпізнавання, опитування працівників (як тих, що бе.ч-посередньо застосовували даний метод, так і тих, що допомагали у його здійсненні), вивчення зібраних матеріалів тощо. Для того, щоб робити необхідний організуючий вплив, контроль і перевірка вико-нання повинні бути своечасними, систематичними, об'ективними

Організаційно-тактичні основи застосування оперативного розпгзнавання

2. Використання психологічних знань

для безпосереднього застосування оперативного

розпізнавання

Процес розкриття злочину е протиборством оперативних працівників з одного боку, і осіб, які скоіли злочин, а також інших осіб причетних до гюдіі злочину: з іншого - передбачае складні взаемовідносини між ними, що визначаються здебілыдого психологічними чинниками. 3 ціею метою працівники оперативних підрозділів використовують спеціальні засоби і методи отримання інформаціі про об'ект вивчення (дослідження). При здійсненні оперативно-розшукових заходів у рамках застосуванням оперативного розпізнавання оперативним працівникам доводиться постійно аналізувати й оцінювати обстановку, що складаеться, і на цій основі приймати рішення. Вивчивши існуючу спеціальну літературу[42; 103; 124; 125; 126],мидійшливисновку,щопсихологіяпрацівника оперативно-розшукових підрозділів формуеться в умовах «критичного» виду діяльності, яка здійснюеться часто в екстремальних умовах чи у вимушених умовах конспіраціі, обмеженоі інформаціі,дефіциту часу і т. ін. Кожна необачність у поведінці може викликати їх розконспірацію, створити серйозну небезпеку здоров'ю чи життю оперативного працівника або його близьких родичів. Під час затримання злочинців протистояння набувае найбілыд гострого характеру аж до фізичноі боротьби, застосування зброї і спеціальних засобів. Між оперативним працівником та злочинцем при розшуку,затриманні, проведенні інших оперативних заходів найчастіше відбувається зіткнення інтелектів, під час якого за дуже короткий час необхідно розпізнати протиправні діі злочинця та швидко зреагувати на них. Специфічними для оперативно-розшуковоі діяльності

е особливості, пов'язані з таемністю, зашифровкою, конспіраціею під час проведення оперативного розпізнавання та методів оперативно-розшукової діяльності, оперативні працівники конспірують лише свої цілі але й дійсні соціальні ролі.

Психологи зазначають, що особливості роботи індивідуума накладають на нього відбиток. Наприклад, підчас виконання службових обов'язків спостерігаються кілька характерних та неусвідомлюваних дій, притаманних співробітникам міліції, а саме: руки ін за спиною; руки попереду, великі пальці закладені за ремінь; ліва рука лежить на рукоятці кийка, права розгойдує наручники; обидві руки у кишенях штанів; поплескування кийком по долонях другої руки; обертання наручників на пальцях рук; часте розстібуваныя клапанів кобури, спецзасобів на поясному ремені тощо. Зазначені автоматичні рухи можуть зашкодити проведенню оперативного розпізнавання, оскільки розшифровують оперативного працівника. При спілкуванні з особою оперативні працівники частіше за все говорять впевнено, «командиим» голосом. При проведенні оператив-ного розпізнавання та спілкуванні з людиною такий тон у білыпості випадків викликае яскраво виражені агресивні емоціі і провокуе відверті конфлікти. Психолог у цьому разі повинен навчити опера-тивного працівника спілкуватися таким чином, щоб нормалізува-ти стосунки з людьми, встановити необхідний рівень порозуміння тощо. Однак слід зазначити, що універсальних методів вирішення конфліктів не існує. Це пов^чязано з об^ѵективними факторами, зо-внішніми обставинами, та індивідуальними особливостями людей. Ми погоджуемося з I. В. Ващенко, яка відмітила, що конфлікт е про-блемою, або потенціальною проблемою, що чекае свого вирішення. Ключ до отримання взаемовигідних вирішень проблеми у тому, щоб задовольнити головне для людини - бажання, а натомість отрима-ти поступки в інших не дуже важливих питаннях. У своіх працях вона вказала етапи вирішення конфліктних ситуацій. В призмі на-шого дослідження, ми сформулювали іх таким чином. 1. Контроль емоцій. Якщо почуття знаходяться під контролем, то це дозволяе розрядити обстановку, знизити загострення емоцій. 2. З^чясування позицій, виявлення потаемних мрій та бажань. Виявлення позиціі іншоі людини, іі оцінки, бажань, потреб допоможе вам сформулю-вати власне припущення, маючи на увазі наміри та інтереси іншоі людини, це необхідно для пояснювання своеі позиціі та допоможе налагодити спокійну атмосферу, покаже обгрунтованість вашого підходу та допоможе іншій людині подивитися на ситуацію ваши-ми очима. 3. Висування альтернативних варіантів. На основі інфор-маціі, отриманоі до цього, необхідно сформувати декілька альтер-нативних варіантів задоволення потаемних мрій співрозмовника з урахуванням своеі мети. 4. Згода за найкращими взаемовигідни-ми варіантами. На основі рішення, яке задовольняе оперативного працівника, необхідно вказати ту користь, яку може отримати інша

людина, якщо прийме вашу думку Це допоможе встановленню у дискусіі атмосфери конструктивізму Інша людина це зрозуміе та відповість таким же чином [94, С. 178 - 181]. Саме конфліктне по-водження припускае свідомі діі, спрямовані на те, щоб прямо, чи ні блокувати досягнення протилежноі сторони, іі цілей. Для отриман-ня інформаціі, яка розкривае логіку поводження різних осіб, в опе-ративно-розшуковій психологіі поряд з методом безпосереднього виявлення факторів, що обумовлюють вибір форм і варіантів пово-дження (вивчення намірів, мотивів вчинків тощо), дуже доречним е метод проецювання схеми типових рішень на осіб, що цікавлять оперативного працівника. Здебілыпого цей метод застосовують при здійсненні оперативного розпізнавання. При використанні методу проецювання (інтроспекціі) особливо цінуеться знання психологіі злочинців, іх звичок, традицій тощо [127, С. 62].

У результаті проведення оперативного розпізнавання часто ви-никае потреба затримання злочинця. Для цього теж існують певні психологічні прийоми: 1)якщо особа поводить себе брутально, то пе слід підвищувати голос у відповідь на лайку. Для нейтралізаціі нл асного роздратування перш за все слід подолати бажання розма-хувати руками та голосно розмовляти; 2) оперативний працівник иовинен триматися прямо, не опускаючи голови долу, під час спілку-Вання намагатися дивитися опоненту просто у вічі; 3) говорити слід спокійно, тактовно, але водночас владним, впевненим тоном, що не мрипускае заперечень, уникати багатослів'я, викладати своі думки стисло і ясно; 4) ініціатору конфлікту слід роз'яснити, хто е винним у конфлікті, потім показати, до яких наслідків призведе подалыпий Гк іго розвиток; 5) якщо порушник просить пред'явити службове по-гиідчення, то необхідно відразу задовольнити це прохання. Відмову Може бути розцінено не тільки як прояв пихатості, але й як ознаку I" >я гузливості працівника, невпевненості у власних діях; 6) вагання іі|>іі застосуванні заходів впливу стосовно порушника, а також по-іальше його послаблення або посилення неприпустимі.

Специфічним е процес встановлення психологічного контакту I \ (Ѵ< ктів оперативно-розшуковоі діяльності з іншими іі учасниками ((»(')'( ктами), вмілого використання прийомів і правил мовного і не-моимого характеру. Досліджуючи це питання, Ю. В. Чуфаровський іи иііічив, що для ефективного впливу суб'екта на об'ект необхідш

значні психологічні знання. Без цього не можна визначити спосіб впливу, оцінити його результати та домогтися зміни напрямку пси-хологічних процесів [128, С. 7].

Проведення оперативного розпізнавання, розвідувального опи-тування, залучення окремих представників злочинного середови-ща до конфіденційного співробітництва супроводжуеться сильним психологічним протистоянням. Прийняття рішень у такій ситуаціі е гострою боротьбою мотивів. Це складний з психологічноі точки зору процес. Виникае складне завдання - переоріентувати свідо-мість людини, змінити його мотиваційну сферу та життеві оріента-ціі, послабити психологічні зв'язки зі злочинним оточенням, залу-чити його на свою сторону. Для цього потрібні специфічні, засновані на глибокому знанні психологічних закономірностей спілкування в оперативно-розшуковій діяльності тактичні прийоми встановлення контактів, позитивного психологічного впливу оперативного пра-цівника на правопорушника [104, С. 31 - 35].

Невід'емною характеристикою діяльності оперативного праців-ника е ролъова поведінка - «маска, що одягаеться» для спілкуван-ня з різними категоріями громадян для розкриття і розслідування злочинів. Це передбачае маскування своіх дійсних цілей і намірів щодо конкретноі подіі (особи, групи осіб); засекречення своеі при-належності до оперативноі служби або правоохоронних органів в ці-лому. Під рольовою поведінкою П. Я. Пригунов розуміе сукупність способів, форм, методів, дій, які спрямовані на встановлення кон-такту з подалыдою «взаемодіею» з об'ектом..., які зовнішньо спів-падають із формальними та неформальними вимогами, поглядами, кримінальним установкам розроблюваного та його оточення та нѳ суперечать створеному легендованому «образу», що дозволяе йому успішно вирішувати задачі на різних етапах операціі. Основним ета-пом рольовоі діяльності розвідника е перевтілювання [129, С. 132]. На думку 1.1. Шинкаренко, під рольовою поведінкою працівника органів внутрішніх справ, який проводить оперативну установку, в вузькому смислі, необхідно розуміти сформований, виходячи :і легенди, шаблон поведінки, який сприяе вирішенню поставлепих перед ним задач. У широкому смислі - це сукупність розроблених ним легендованих образів та пов'язаних із цим особливостей пове дінки при взаемодіі з джерелом інформаціі залежно від його соці-

ального очікування. Психологічними компонентами рольовоі пове-дінки оперативного працівника е: професійний статус, професійна роль та ситуативно створені ним лініі поведінки [75, С. 168]. Аналіз практичноі діяльності оперативних підрозділів та спеціальноі літе-ратури щодо застосування оперативного розпізнавання показуе, що рольова поведінка може розглядатися з двох сторін: перша - рольо-ва поведінка оперативного працівника - як вимога ефективного за-стосування оперативного розпізнавання; друга - рольова поведінка осіб, які становлять оперативний інтерес, як фактор успішного іх виявлення у ході проведення оперативного розпізнавання. Різнома-нітність засобів та методів, що застосовуються в рамках проведення оперативного розпізнавання, іх залежність від завдань, які потребу-ють вирішення та оперативноі обстановки, що склалася, спонукае оперативного працівника обирати для себе відповідні ролі. Як зазна-чае 6. С. Кузьмін, роль - це поняття, що можна вважати централь-иим для соціально-психологічноі науки, оскільки вона е посеред-11 иком між соціальними явищами й психологічними особливостями 1130, С. 122]. Тому термін «роль» може бути визначеним у двох пла-иах: перший - це положення, яке займае індивід у соціальній групі, і другий - як конкретне втілення цього положення. Виходячи з цього, |)ольова поведінка оперативного працівника - це індивідуальний ва-ріапт реалізаціі особистістю своеі соціальноі ролі. Сутність соціаль-поі ролі полягае у всьому комплексі поводження людини (зовніш-НІсть, лексика, інтонаціі, міміка, одяг тощо). Але при застосуванні мисративного розпізнавання оперативний працівник вживаеться в ііііиу соціальну роль. Тому ми вважаемо, що ролъова поведінка опе-ршпивного працівника при застосуванні ним оперативного розпізна-іішііія може бути визначена як цільове виконання ним легендованого Щріанту соціальної ролі, яка визначається навколишньою оператив-|0Ю обстановкою та завданнями, що необхідно вирішити

Провівши аналіз фахових джерел [131], ми вважаємо, що у всій множинності легендованих соціальних ролей, що використовують Шігративні працівники при застосуванні оперативного розпізнаван-ііі м«іжна виділити три основні.

До першого типу («громадсъкий працівник») належать соціальні представників державних організацій, установ (представники, пожежноі охорони, представники захис- ту прав споживачів, контролери електро-, газовоі мережі тощо). До цього типу також можна віднести виконання легендованоі ролі представників громадських чи благодійних організацій, які викону-ють різні доручення. Зрозуміло, що вибір організаціі, за представ-ника якоі видае себе оперативний працівник, характер перевірки, питання повинні відповідати діяльності ціеі організаціі та характе-ру інформаціі, що ним отримуеться. У білыності випадків подібний тип рольовоі поведінки може застосовуватися оперативним праців-ником для встановлення нетривалих контактів з метою отримання оперативнозначущоі інформаціі (наприклад, при проведенні опе-ративноі установки, оперативного огляду тощо). Характерним для ціеі ролі е те, що іі виконавець начебто мае певні повноваження, але вони дуже незначні та не викликають у оточуючих занепокоення в силу іх мізерності. 3 психологічноі точки зору у виконанні таких ролей повинні чітко проглядатися формалізм і бюрократизм ви-конавця, його соціальна незначимість, явне нерозуміння ситуаціі, у окремих випадках - хамство. Суб'екти повинні відноситися до оперативного працівника зверхньо, трохи роздратовано (бо «липне як муха»), отримувати задоволення від розуміння малозначущості співрозмовника.

Другий тип («безпорадний») вимагае виконання легендованоі соціальноі ролі особи, що не мае до правоохоронних органів жод-ного відношення. Але це людина, що постійно будь-чим цікавиться, іноді «суне носа не до своеі справи», мае вдосталь вільного часу. Це можуть бути ролі приватноі особи, яка шукае знайомства на грун-ті спільних інтересів (охота, колекціонування, рибалка, авто-, мо-і тотранспорт, спорт тощо). Дуже цікаві ролі людини, що шукае по-мешкання для проживання, розшукуе далеких родичів, знайомих тощо. При обранні ціеі ролі слід поводитися м'яко, але досить на-і полегливо, утягуючи співрозмовника до бесіди. В манері тримати себе, тоном розмови оперативний працівник повинен наголошувати на своій безпорадності, розгубленості, неможливості знайти вихід із ситуаціі без сторонньоі допомоги та висловлювати впевненість у досвіді співрозмовника. Даний тип рольового поводження можо застосовуватися оперативним працівником для оперативного розпізнавання при встановленні та розвитку довгострокових контактін або для «побудови плацдарму», з якого можна дістатися до цікавлячої особи або інформації тощо. Найкраще такі ролі можуть грати жінки, вдаючи повну безпорадність у питаннях машин, механізмів, тобто суто чоловічих інтересів.

Третій тип («свій») - найбільш складний, і в той же час найбілып ефективний при застосуванні оперативного розпізнавання тип легендованого поводження. При його застосуванні оперативний працівник підтримує та розвиває відносини з особами, які мають оперативно значущу інформацію. Такий тип поводження дозволяе оперативному працівнику, який застосовує особистий пошук, безпосередньо проникати до кримінального середовища. В процесі такого контакту оперативний працівник повинен грати роль злочинця чи особи, яка викличе інтерес у фігурантів. Розглядаючи пйтання підготовки опе-ративного працівника до застосування оперативного розпізнавання, В. В. Дюков та О. В. Губін підкреслювали, що в силу різних обставин (інтелект, освіта, відсутність достатнього досвіду спілкування з кри-мінальним середовищем тощо) йому важко грати роль «свого» серед злочинців, а всяке легендування повинно враховувати некомпетентність оперативного працівника у питаннях побуту злочинців, їх натури і багато іншого, з чим успішно справляеться агентура [132, С. 18]. Ми також вважаемо, що проникнення до кримінального середовища досить небезпечне, тому оперативний працівник в більшості випадаків проведення оперативного розпізнавання може виконувати роль особи, яка мае певну інформацію, і тому може бути корисною для :злочинців. Використовуючи будь-яку з названих ролей, оперативний працівник повинен пам'ятати, що кожній ролі відповідає певний одяг, міміка, тембр голосу, рівень інтелекту тощо.

3 питаннями виконання оперативним працівником при застосуванні оперативного розпізнавання легендованої соціальної ролі тісно пов'язані питання маскування.

Маскування працівників, що здійснюють оперативне розпізнання, може бути досягнуто завдяки використанню маскуючих властивостей місцевості, умов обмеженого бачення, засобів особистого м.нкування, проведенням фальшивих (демонстраційних) дій, застосуванням умовних сигналів тощо. Використання маскуючих властивостей місцевості здійснюеться шляхом переховування працівників і иорудах, серед зелених насаджень, в інших об'єктах місцевості, з чі їх добре спостерігається об'ект оперативного розпізнавання.

Використання умов обмеженого бачення досягаеться завдяки застосуванню оперативними працівниками оптичних приладів, пристроів бачення вночі та іншоі спеціальної техніки (дуже добре зарекомендували себе при здійсненні оперативного розпізнавання пірохімічні пастки типу «гаманець», «валіза»). Засоби особистого маскування можуть застосовуватися оперативним працівником в залежності від оперативного гардеробу, що є в підрозділі внутріш-ніх справ, уяви та майстерності оперативного працівника. Останні два прийоми (проведення фалынивих (демонстраційних) дій, застосування умовних сигналів) дуже складні, тому їх використання може бути рекомендовано лише оперативним працівникам, що працюють у групі та мають практичні навички іх застосування. На жаль, зараз оперативний гардероб чи інші засоби маскування ви-користовуються досить рідко, безсистемно, про що свідчать вивче-ні оперативно-розшукові справи.

3 точки зору застосування оперативного розпізнавання та вико-ристання при цьому психологічних знань дуже цікаві питання запам'ятовування і розпізнання об'екта за ознаками зовнішності. Опе-ративне розпізнання та запам'ятовування передбачае використання трьох ознак зовнішності.

До першої належать ознаки, що дозволяють виділити людину з великоі маси людей: ознаки статі, віку, зросту, комплекціі тіла, на-ціонально-расового типу зовнішності, осанки, ходи, деталей одягу тощо. Знання цих ознак дозволяе розпізнати об'ект на значній від-стані, у великій групі людей.

Другу групу ознак, що переважають в зовнішності людини, най-більш наочно складають домінуючі ознаки, що без ускладнення роз-різняються і запам'ятовуються при близькому контакті з ними. Серед них доцільно звернути увагу на: наявну асиметрію в будові голови, обличчя і його елементів, характерний вираз обличчя, особливості одягу і інших відповідних елементів зовнішності. Процес запам'ято-вування другоі групи ознак відбуваеться інакше, ніж першоі: уваж-но оглянувши об'ект спостереження, оперативний працівник виді-ляе все в людині найбілын незвичайне, примітне, яскраве. Ця груиа ознак дае можливість конкретизувати зовнішність. До третъоігругш належать ознаки, що індивідуалізують зовнішній вигляд людини, ио них проводиться кінцева оперативна ідентифікація. Звертаючись до них, оперативний працівник переходить до запам'ятовування дрібних деталей в зовнішності людей. Необхідно точно врахувати, що сприйняття людини людиною характеризуеться осмисленням. За допомогою слів, якими позначають сприйняття (його професія, со-ціальний статус і т. ін.), в образ його включаеться узагальнене знання про дану категорію людей, яке склалося в результаті суспільноі практики і більш-менш засвоене сприймаючим суб'ектом.

Для проведення оперативного розпізнавання необхідно володі-ти хоча б найпростішими прийомами фізіономістики. Наприклад, спостерігаючи за фігурантом або ведучи з ним бесіду, оперативний працівник повинен знати, що під впливом емоцій, які відчувае інди-від, народжуються скоординовані скорочення й розслаблення м'яз обличчя, які визначають його вираз. Про щирість людськоі емоціі свідчить симетрія обличчя (чим сильніша фальш, тим більше різ-няться права та ліва сторона обличчя). Типові вирази обличчя, що свідчать про емоціі, які відчувае особа: радість: губи кривляться та іх кути відтягнуті назад, коло очей з'явилися дрібні зморшки; інтер-ес: брови трохи підняті, очі трохи звужені чи розширені; подив: під-няті брови утворюють зморшки на лобі, очі при цьому розширені, а рот мае округлу форму; відраза: брови опущені, ніс у зморшках, нижня губа піднята й стулена з верхньою, очі немов би косять, лю-дина немов би подавилася чи плюе; презирство: брова піднята, лице іштягнуте, голова піднята, немов людина дивиться на когось зверху іи і из, він, як відсторонюеться від співрозмовника; страх: брови ледве иідняті, але мають прямую форму, іх внутрішні кути здвигнуті і че-рез лоб проходять горизонтальні зморшки, очі розширені, причому мижня повіка напружена, а верхня дещо припіднята, рот може бути нідкритим, а його кути відтягнуті назад, натягуючи і розпрямляючи губи над зубами; гнів: м'язи лоба здвинути до носа й до низу, ніздрі розширені, губи або міцно зжаті, або відтягнуті назад і відкривають I 11 існуті зуби, лице часто червоніе; сором: голова опущена, лице від-Вернуте, очі відведені чи «бігають», обличчя часто червоне, пульс Частий, дихання з перервами тощо [133]. Знати вираз обличчя при різних емоціях важливо не тільки тому, що це допомагае пізнавати винних, а й для того, щоб самому тренуватися перед дзеркалом. Такі дуже допомагають оперативному працівнику при проведення (оперативногорозпізнавання.

3. Вивчення особистості злочинця з метою його пошуку та нейтралізації злочинної діяльності

Особистість злочинця - це багатогранне поняття, з яскраво вираженим міждисциплінарним характером, оскільки вивчаеться не тільки психологами, а й юристами. Однак в юридичній психологіі ця проблема одна з центральних. Поняття особистості злочинця, тобто особистості людини, яка вчинила суспільно небезпечне винне діяння, заборонене законом під загрозою притягнення до кримі-нальноі відповідальності, виражае його соціальну сутність, склад-ний комплекс характеризуючих його властивостей, зв'язків, відно-шень, його моральний й духовний світ, взятий у розвитку при взае-модіі з соціальними умовами, з психологічними особливостями, які в тій чи іншій мірі впливають на вчинення ним злочину [128, С. 35]. Проблеми особистості злочинця в останні роки привертають до себе увагу вітчизняних юристів. У своїх працях О. М. Бандурка, О. Ф. Долженков, Я. Ю. Кондратьев [93; 101; 103] дійшли обгрун-тованого висновку що для того, щоб оперативний працівник мав змогу успішно впливати за допомогою зовнішніх подразників на психіку фігуранта, а також для успішного використання внутрішніх чинників, оперативний працівник повинен добре знати індивідуаль-но-психологічні особливості особи. Серйозний доробок у вивчення психологічних особливостей неповнолітніх злочинців вніс А. I. Гай-дар, який підкреслює, що стратегія і тактика боротьби зі злочинніс-тю в розглянутій сфері повинна виходити з необхідності: аналізу причинного комплексу факторів, що впливають на групову злочин-ність неповнолітніх, оцінки впливу як «зовнішніх» процесів і явищ (економічних, соціальних, психологічних тощо), так і «внутрішніх» закономірностей розвитку цієї категорії злочинності; організації і подальшого удосконалення профілактичноі роботи й оперативно-розшуковоі діяльності в середовищі неповнолітніх; нейтралізації впливу «авторитетів», лідерів і активних учасників організованих злочинних формувань на неповнолітніх за допомогою як кримінально-правових, так і оперативно-розшукових заходів; ефективного використання можливостей Закону «Про оперативно-розшукоиу діяльність» і діючого кримінального законодавства по відношенню до дорослих підбурювачів, що втягують неповнолітніх у різні форми протиправноі поведінки; організації взаємодії різних служб і підрозділів органів внутрішніх справ у сфері боротьби з груповими проявами злочинноі діяльності неповнолітніх [134, С. 4].

Практика використання психологічних знань в ОРД, розгляда-ючи злочинця та причетних осіб, як об'ект психологічного впливу, відокремлюе іх якості, дае рекомендаціі для ефектиьного здійснення щодо цих осіб певних оперативно-розшукових заходів. У літерату-рі з психологіі психічний стан об'екта визначаеться як конкретний прояв компонентів психіки в даний період часу [135]. Вивчаючи особистість злочинця, оперативний працівник мае усвідомити, що в його протиправних діях існуе мотивація, мета, усвідомленість (збіг обставин чи хвороба). Злочин може бути скоений у стані афекту, гостроі матеріальноі потреби, моральноі залежності, випадково або після ретельноі підготовки. Зовсім в інших умовах знаходиться опе-ративний працівник, який повинен діяти, реагувати на злочин негай-но. Необхідно враховувати, що на формування психологіі особи зло-чинця впливають такі фактори: соціальні (зовнішні), побутові, гене-тичні, колективні. Оперативний працівник повинен пам'ятати про ге, що тимчасовий психічний стан не відображае всього життя тіеі особи, що цікавить його. Необхідно знати психічне життя предмету розробки не тільки у проміжок часу, коли той стае об'ектом опера-тивноі уваги, але й протягом періоду, який передував вчиненню зло-Иину. При вивченні тимчасового психологічного стану слід звернути Особливу увагу на зовнішні подразники, які, впливаючи на особу ви-кликають аномальну поведінку. Знаючи про характерний психічний етан особи, що розробляеться, та зовнішні подразники, оперативний працівник може впливати на нього таким чином, щоб у момент ви-рііиення певноі задачі особа перебувала в тимчасовій невпевненості апатії або пригніченості. Не можна забувати і про внутрішні фактори, які у відповідних умовах можуть бути успішно використані.

Внутрішній фізіологічний стан індивідуума також справляє певний вплив на його психіку: він може тимчасово послабити здібність до опору. Тому важливо з'ясувати, до якого темпераменту можна віднести фігуранта. Дехто і в найскладніших обставинах зберігатимуть спокій, можуть розумно оцінювати кожний свій крок, тоді як інші, навіть при мінімальній зовнішній діі, розгубляться. При цьому велике значення, звичайно, мають життевий досвід і рівень знань. Відомо, що досвідчені злочинці знайомі з деякими методами оперативної роботи. Перебуваючи у постійній напрузі, вони оцінюють навіть найнезначніші факти і явища, що мають відношення до розкриття їх злочинної діяльності Це робить їх особливо пильними, винахідливими і до певноі міри готуе до швидкоі реакціі на різні зовнішні подразники. При вивченні особистості злочинця при застосуванні особистого пошуку оперативному працівнику необхідно враховувати інтереси й уподобання об'єкта, такі як прагнення до розгульного способу життя, спілкування з особами, котрі мають значний злочинний досвід, систематичне вживання алкоголю, пристрасть до предметів розкоші та старовини, азартних ігор, підтримання зв'язків із жінками легкоі поведінки тощо.. Характеристики поводження об'єкта ОРД знаходять висвітлення в приналежності до кола осіб, які вчиняють злочи-ни, прагнення до лідерства або навпаки, схильність до стороннього впливу, хвалькуватість, жадібність, авантюризм. Взаемини з ближ-нім оточенням характеризуються проявом довіри з боку досвідчених злочинців, звичкою зривати гнів на інших, догідливістю перед сильним, споживчим ставленням до спілкування тощо.

Вивчаючи особистість неповнолітнього злочинця необхідно пам'ятати, що їх поводження має свою специфіку яка зумовлена осо-бливостями іх психологіі як соціально-віковоі групи. Віковими особливостями неповнолітніх є відсутність життевого досвіду, юнацький максималізм, потяг до групового спілкування як форми само-ствердження, піддатливість до впливу авторитетів старших за віком та дорослих, нахил до наслідування, несформована психіка, емоційність та нестабільність настрою, рухова активність, незавершеність формування навичок самооцінки. Слід ураховувати, що розвиток особистості особи неповнолітніх відбуваеться за кількома періодами, протягом яких може проявитися і генетична схильність. На поведін-ку неповнолітніх впливають різні фактори - бездоглядність, незайня-тість корисними справами, брак уваги дорослих, іх психіку формуе негативний вплив засобів масовоі інформаціі, відсутність національної виховної ідеї тощо [136]. Практика свідчить, що значна кількість тяжких злочинів була вчинена особами, які в минулому вже притягалися до кримінальної відповідальності. На думку Ю. М. Антоняна, такі особи є найбільш небезпечною категорією правопорушників зі стійкою антигромадською злочинною психологією [137, С. 27]. Саме рецидивісти найчастіше створюють організовані злочинні формуван-ня. Працівнику оперативного підрозділу необхідно знати і розуміти психологію злочинних груп, яка формуеться за різними мотивація-ми: спільність поглядів і інтересів; навмисна діяльність по створен-ню злочинноі групи для виконання спільноі справи; етнічна спорід-неність; економічне підГрунтя (наприклад конкуренція). У зв'язку з цим у членів злочинних груп формуеться різна психологія. Це може бути усвідомлена чи неусвідомлена, випадкова або вимушена участь в злочинній групі чи злочинній організаціі [138].

Оперативний працівник повинен також досконало знати пси-хологію потерпілого, що залежить від характеру злочину жертвою якого він став. Психологія потерпілого залежить від: особистості потерпілого; загального рівня його освіти; громадськоі оцінки вчи-пеного злочину; культури; матеріальноі і моральноі шкоди; фізич-ного збитку та інших обставин. Під час спілкування з потерпілим працівник оперативного підрозділу повинен виявляти впевненість у справедливості розслідування, виступати гарантом дотримання прав потерпілого, поводити себе чуйно, делікатно, щоб завоювати його довіру [42].

На завершення хочемо зробити такі висновки:

Теорія використання психологічних знань в ОРД є цілісною смстемою, в якій тісно переплітаються різні рівні наукового знання сихологічних закономірностей оперативноі роботи. Загальними критеріями ефективності організаціі забезпечення оперативного роіиізнавання психологічними прийомами та методами є: доцільність застосування того чи іншого оперативно-розшукового заходи при проведенні оперативного розпізнавання; неможливість або ні доцільність з оперативно-тактичних міркувань отримання необхідних фактичних даних без застосування оперативного розпізнання; невідкладність отримання об'єктивних даних, необхідних їй рішення оперативно-розшукових завдань; суттєва економія невпинних сил та засобів.

Практика використання психологічних знань при проведенні оперативного розпізнавання оперативними підрозділами правоохо-ронних органів переконливо свідчить, що якість, повнота виявлення і фіксаціі фактичних даних, які мають значення для попереджен-ня і розкриття злочинів, розшук злочинців, що переховуються від слідства і суду чи безвісно відсутніх осіб, у першу чергу, залежать від правильної організації такоі діяльності. На нашу думку, під ор-ганізаціею використання психологічних знань при проведенні опе-ративного розпізнавання оперативними підрозділами правоохоронних органів розуміється впровадження прийомів і засобів психології та соціології в діяльності оперативних підрозділів для вирішення питань, пов'язаних зі створенням умов підготовки й проведення оперативного розпізнавання, а також використання його результатів у кримінальному судочинстві.

Рольова поведінка оперативного працівника при застосуванні ним оперативного розпізнавання може бути визначена як цільове виконання ним легендованого варіанту соціальноі ролі, яка визна-чаеться навколишньою оперативною обстановкою та завданнями, що необхідно вирішити. Роль, яку має виконувати оперативний працівник при застосуванні оперативного розпізнавання, є складним утворенням, в якому взаємопов'язані всі елементи людського поводження (рівень інтелекту міміка, одяг, голос, лексика тощо). Свідоме регулювання ролевого поводження оперативним праців-ником е запорукою ефективності оперативного розпізнавання. Свідоме регулювання рольового поводження можливо лише у тому разі, якщо оперативний працівник мае певний багаж психологічних знань, умінь та навичок.

На нашу думку, систему психологічного забезпечення застосування оперативного розпізнавання оперативними підрозділами правоохоронних органів необхідно розглядати в трьох аспектах: а) професійно-психологічна підготовка оперативного працівника; 6) використання психологічних знань для безпосереднього його засто сування; в) вивчення особистості злочинця з метою його пошуку т;і нейтралізаціі злочинноі діяльності.

Система психологічного забезпечення оперативного розіііі навання мае сприяти успішному виконанню наступних завданіі а) професійно-психологічному відбору осіб, які спроможні застосо

вувати оперативне розпізнавання (попередній підбір кадрів, визна-чення ступеню відповідності психологічних даних кандидата вимо-гам практики застосування цього методу і т. ін.); б) психологічному супроводженню ироходження служби (підтримка високого рівня професійноі готовності оперативних працівників для застосування оперативного розпізнавання, зведення до мінімуму шкоди від впли-ву на працівників небезпечних для життя і здоров'я психологічних факторів тощо); в) професійно-психологічноі підготовки опера-тивних працівників для застосування оперативного розпізнавання шляхом методичного забезпечення, організаціі і проведення про-фесійноі і психологічноі підготовки, формування у працівників го-товності до діяльності в екстремальних умовах тощо; г) надання до-помоги при розробці психологічних прийомів і тактики проведення оперативного розиізнавання.

2.2. Інформаційно-аналітична робота

при застосуванні оперативного розпізнавання

Розвиток будь-яких сторін життя суспільства в значній мірі за-лежить від рівня інформаційного забезпечення, що визначае свое-часне отримання, обробку, збереження й використання необхідних /іаних. Через це інформація стае великою соціальною цінністю, за-безпечуючи, поряд з матеріею та енергіею, власне функціонування суспільства [139, С. 26].

Оперативно-розшукова діяльність здійснюеться заради отри-мання інформаціі, іі накопичення, обробки, аналізу і висновків та нжиття відповідних заходів. Робота кожного оперативного підроз-ділу пов'язана, в першу чергу, з виявленням, попередженням, роз-криттям і розслідуванням злочинів. Неможливо навіть уявити, що оперативні підрозділи можуть виконати свое завдання, не маючи жодних відомостей про злочинця. Повне та всебічне висвітлення діяльності суб'екта правопорушення е запорукою успішного припи-Нення його протиправноі поведінки. Наявність попередньоі інфор-маціі про злочин і особу, яка його вчинила, е основою його розкрит-

гѵ. |42, С. 218].

Інформація (від лат. «іп/огтаііо» - пояснення, викладення) -ОДне з загальних понять науки, у широкому розумінні - нові відо-

мості про навколишній світ, що отримуються в результаті взаемодіі з ним. У процесі використання інформація може бути об'ектом ви-користання, передачі і перетворення [140, С. 305]. 3 часом сутність поняття «інформація» дуже змінилося. Останнім часом його зна-чення набуло білып широкого значення й усвідомлюеться як «на-ціональний стратегічний ресурс» [143, С. 152].

Для розуміння сутності інформаціі особливо важливим е роз-криття трьох основних іі аспектів: синтаксичного, семантичного і прагматичного [144, С. 166]. Синтаксична сторона інформаціі ха-рактеризуе внутрішню структуру, ступінь організованості об'екта (системи). Кількість інформаціі математично тотожна ентропіі тогр чи іншого об'екта, взятого з протилежним знаком. Ентропія харак-теризуе межі хаотичності, невпорядкованості системи. Отже, інфор-мація може бути представлена як негативна ентропія системи. Ін-шими словами, будь-яка система містить у собі стільки інформаціі, скільки іі необхідно було б внести до системи, щоб остання могла перетворитись із первісного безладного стану на стан певноі орга-нізованості [145, С. 38 - 40]. Інформація і ентропія - динамічні ха-рактеристики взаемодіі (спілкування) зі споживачем - діалектично пов'язані в просторі і часі. Збілыпення інформаціі супроводжуеться зменшенням ентропіі і навпаки [146, С .29 - 30]. Відповідно до положень математики інформація - це міра організованості, а ентропія - міра дезорганізації системи [145, С. 15 - 18]. 3 погляду теоріі семантики інформація повинна мати визначений зміст. Змістовне значення слова «інформація» охоплюе собою в самому загальному вигляді відомості, які сприймаються людиною про навколишній світ та процеси, що протікають у ньому, а також повідомлення, що інформують про стан речей, про стан будь-чого [147, с 205]. Прагматичний аспект інформації характеризує її здатність впливати на процеси управління, тобто вказуе на її цінність [ 148, 136].

У кібернетиці інформація - це позначання змісту, отриманого із зовнішнього світу в процесі пристосування до нього наших почуттів [149, 31].

Ряд вчених-філософів представляють інформацію у вигляді ду-ховноі субстанціі, що володіе вічністю і сталістю, на відміну від речо-винних предметів, що змінюються, і явищ, а також їх властивостсй. Іншою групою філософів інформація розглядаеться як щось «третє», як особливий автономний компонент, що існує нарівні з матерією і свідомістю. При цьому стверджується, що теорія інформації переборює «крайності» матеріалізму й ідеалізму, знімає основне питання філософії і стає загальною методологічною базою науки [150, С. 49 - 50]. У теорії філософії інформація - це відомості (дані), що являють собою перевірені суспільно-історичною практикою і засвідчені логікою результати процесу пізнання дійсності, адекватні її відображенню у свідомості людини [144, С. 192]. У зв'язку з цим ви-никла множинність аспектів інформації як об'ективного явища: теоретико-відображувальний - такий, що розкривае роль інформаціі в процесах віддзеркалення об'єктивноі дійсності; гносеологічний - та-кий, що розкривае уявлення про інформацію як про засіб пізнання; семантичний - такий, що припускає вміст і значення інформаціі; асі-ологічний - формує концепції цінності інформаціі для різних сфер діяльності; кількісний - такий, що набувае значення для прийняття рішень; комунікативний - такий, що розкриває складну організаційно-технічну природу інформаційного зв'язку і т. ін. [127, С. 18].

3 погляду кримінологічноі науки, кримінологічна інформація її сукупність відомостей, необхідних для розробки попереджуваль-них заходів, їх реалізації, контролю й оцінки ефективності зробле-іюго [151, с. 107].

У Законі Украіни «Про інформацію» під нею розуміються документовані або публічно оголошені відомості про подіі та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному средовищі. Головними видами інформаціі е: статистична, масова; шформація про діяльність державних органів влади й органів міс-цевого самоврядування; правова інформація; інформація про осіб; нормація довідково-енциклопедичного характеру та соціологічна іиформація [71].

Одним із різновидів правовоі інформаціі е оперативно-розшуко-ва інформація. Вона, будучи складовою частиною правовоі інфор-маціі, не ізольована від філософських, логічних та кібернетичних категорій. Оперативно-розшукова інформація виконуе властиві для неі функціі, серед яких: отримання повідомлення із зовнішнього сві-ту, усунення невизначеності, виявлення зв'язку між фактами тощо. При цьому, на думку В. П. Сапальова, оперативні підрозділи можна розглядати як систему, що взаемодіе з оточуючим середовищем та іншими системами, застосовуе спеціальні методи та засоби і отри-ману в результаті цього інформацію використовуе для вирішення оперативно-розшукових завдань [66].

Г. К. Синілов зазначае, що в якості самостійного поняття «опе-ративно-розшукова інформація» стало вживатися в спеціальній літературі й у нормативних актах лише на початку 70-х років ми-нулого століття. Процес збору ОРІ увійшов складовим елементом у пізнавальну частину ОРД, забезпечуючи діяльну частину опера-тивно-розшуковоі роботи необхідним вихідним матеріалом [153, С.135]. Одним з перших теоретичне поняття оперативно-розшу-ковоі інформаціі запропонував В. Д. Гребельський, який до неі від-носить сукупність первинних і вивідних даних про осіб, причетних до підготовки та здійснення злочинів, факти злочинних проявів, становище оперативно-розшукових сил, засобів і умов, у яких про-тікае діяльність міліціі по боротьбі зі злочинністю [154, С. 17]. Вступаючи в полеміку з наведеним висловленням, відомий російський вчений В. О. Лукашов вважав, що визначення оперативно-розшу-ковоі інформаціі, наведене В. Д Гребельським, необхідно звузити, виключивши з нього компоненти соціальної інформації, та ставив під сумнів правомірність віднесення до оперативно-розшукової інформації відомостей про стан оперативно-розшукових сил і засоби. Оперативно-розшукова інформація визначається ім як фактична інформація, відомості про злочини, що замислюються, підготовлюються та вчиняються, особах, які викликають оперативний інтерес для правоохоронних органів, злочинцях, які розшукуються, а також про обставини, що мають безпосередне чи потенційне значення для планування й здійснення ОРЗ, проведення оперативно-аналітичноі роботи, а також сприяння досудовому слідству. При цьому зміст оперативно-розшуковоі інформаціі автор пропонував розкривати шляхом перерахування наступних іі компонентів: відомостей, що характеризують оперативно-тактичну обстановку; психологічних рис осіб, підозрюваних у підготовці і здійсненні злочинів; поточиих профілактичних і оперативно-розшукових заходів; видів і способів здійснення злочинів; прикмет злочинців і викрадених речей; відо-мостей про злочини, що замислюються або готуються; про обстави-ни, що мають безпосередне і потенційне значення для планування і здійснення оперативно-розшукових заходів, проведення опера-тивно-аналітичноі роботи, а також сприяння досудовому розсліду-ванню [155, С. 21 - 22]. Спираючись на зазначені вище міркування, В. П. бвтушок вважає, що оперативно-розшукова інформація - це циклічний процес пошуку, збору, обробки, переосмислення, збере-ження та видачі інформаціі і її використання для прийняття опера-гивно-тактичних та інших правоохоронних рішень [156, С. 14].

Автори навчального посібника «Оперативно-розшукова діяль-пість органів внутрішніх справ. (Терміни та визначення)» розуміли иід названою категоріею інформацію, яка отримуеться в результаті ниявлення, збирання, обробки, аналізу й оцінки фактичних інфор-маційних даних, відомостей про злочини, що замислюються, підговляються і вчиняються, про осіб, які викликають оперативний пггерес, про розшукуваних злочинців, про обставини, які мають иіачення для планування й здійснення оперативно-розшукових за-ходів і оперативно-аналітичноі роботи, а також надання сприяння досудовому розслідуванню [14, С. 145 - 146].

Г. М. Бірюков розумів під оперативно-розшуковою інформацією її ( груктурі оперативно-розшуковоі тактики систему пошуку, одержасаиня й оцінки оперативних відомостей про організовані злочинні і їх злочинну діяльність, що в обсязі і за змістом, відповідають цілям і задачам іх викриття, а також швидке і повне розкриття скоєних ними злочинів [157, С. 14].

Проводячи дослідження в області використання інформації ігі досягнення цілей оперативно-розшуковоі профілактики зло- пиіін, II. С. Філіпенко розуміла під ОРІ врегульовану чинним завством і розроблену на його основі нормативними актами сукупність документованих або оголошених відомостей по вияв-ленню, збору, обробці, аналізу, збереженню й одержанню інфор-маціі про осіб і факти, що представляють оперативний інтерес, з використанням гласних і негласних оперативно-розшукових сил, засобів і методів, уповноваженими на те суб'ектами оперативно-розшуковоі діяльності [44].

Оперативно-розшукова інформація, на думку М. М. Перепелиці та В. Ю. Журавльова, це фактичні дані, що мають безпосередне або перспективне значення для вирішення стратегічних, тактичних і організаційних задач оперативно-розшуковоі' діяльності, одержаноі оперативними апаратами гласними та негласними методами з різ-номанітних джерел, або ж отримані в ході аналітичного опрацюван-ня первинних даних [158, С. 40]. На наш погляд, певним упущенням даного визначення слід вважати те, що автори вводять досить роз-пливчасту та неконкретну категорію «різноманітні джерела», сут-ність якоі незрозуміла.

Вивчаючи сутність оперативно-розшуковоі інформаціі, що отри-мана за допомогою технічних засобів, Ю. Ю. Орлов розумів під ціею категоріею інформацію, здобуту від «матеріальних» джерел, що формуеться в результаті застосування ОТЗ та відповідних спо-собів і прийомів. Іі особливостями е: а) безпосередне іі сприйняття і оцінка оперативним працівником; б) вірогідність, лаконічність, білып високий ступінь повноти і точності порівняно з інформаціею, отриманою з «ідеальних» джерел; в) можливість швидкого копію-вання без втрати змісту; г) можливість використання в процесі до-казування; д) незмінність у часі; е) неможливість отримання в дея-ких випадках іншим шляхом [159, С. 7].

На думку В. П. Сапальова, оперативно-розшукова інформація -це первинні емпіричні дані, отримані гласними і негласними мето-дами оперативними підрозділами з використанням різних джерел, оперативно-технічних засобів згідно з чинним законодавством та нормативними актами [66, С. 8].

Під оперативно-розшуковою інформаціею ми розуміемо відо-браження об'ективно існуючих явищ і процесів, знання про зако-номірності розвитку і прояви злочинноі діяльності, а також діяль-ності щодо забезпечення розкриття, розслідування та профілактикп протиправних вчинків. Саме таке розуміння даного інформації дає змогу виділити наступні її особливості, які необхідно враховувати як при визначенні критеріів класифікації, так і при задоволенні ін-формаційних потреб оперативно-розшуковоі діяльності. Становлячи собою продукт індивідуального чи групового відображення, вона може бути одержана суб'єктом ОРД при здійсненні оперативного розпізнавання, з різноманітних негласних джерел, при ознайомленні з літературними джерелами, матеріалами кримінальних справ, вислуховуванні та вивченні думок фахівців (експертів), а також у ході здійснення конкретного акту розкриття злочину або судового розгляду. Інформація як система одержання відомостей, знань, вироблених думок складає основу для здійснення оперативно-розшукової діяльності, безпосередньо впливає на ї якість та результативність; інформація існує в певній матеріальній формі, хоча зміст її є ідеальним; інформація становить собою опредмечену працю. 3 урахуванням викладеного слід розглянути співвідношення поняття «інформація» з ідентичними за змістом поняттями «знання, «дані», «відомості», «інформаційна потреба» тощо, які часто вжива-ються в ході наукових досліджень і практичноі діяльності. В літературі поняття знання розглядаеться як результат відображення тіеі різноманітності предметів, явищ та процесів, яке спостерігаеться в об'ективній дійсності. При цьому знання тільки у тих випадках набуває інформаційного характеру, коли воно ставить перед системою проблему вибору із всіеі багатоманітності тих із них, які корисні системі та обмежують зовнішню різноманітність, розширюючи при цьому різноманітність внутрішню [160]. Інакше кажучи, знання Із різних сфер людськоі практики лише тоді можна розглядати як оиеративну інформацію, коли вони залучені до процесу побудови оперативно-розшукових прогнозів. Що ж стосуеться понять «відомості», «дані», то вони носять білып індивідуальний характер і тосовно до криміналістичного прогнозування про них доцільно го-иорити як про елемент відображення, котрий підлягає включенню в інформацію, або як про інформаційний блок, частину інформації | 161,С. 127]. Поняття інформаційної потреби реалізує цільовий підйом до інформації в сфері оперативно-розшукової діяльності і охоплює собою як обсяг, так і зміст, тобто мае якісну і кількісну визначеність. У зв'язку з цим важливо враховувати, що інформаційні потреба стан потреби не просто в інформації, а в її реальному

володінні та використанні. Отже, вона охоплюе й ті інтелектуальні, технічні та інші засоби, за допомогою яких використання інформа-ціі здаеться можливим і своечасним. Інакше кажучи, інформаційна потреба включае в себе як потребу у власне інформаціі, так і потре-бу в інформаційному забезпеченні (засобах і умовах доставки, збе-рігання, переробки інформаціі). Інформаційні потреби можуть бути представлені у вигляді певноі структури, елементами якоі виступа-ють: необхідність забезпечення безперервного і своечасного одер-жання та перевірки II істинності; можливість переробки, зберігання (банк даних) та використання інформаціі; обов'язковість створен-ня інформаційноі бази, тобто максимально визначеного переліку джерел оперативно-розшуковоі інформаціі; потреба в сучасних ме-тодичних рекомендаціях і методах роботи з інформаціею; необхід-ність володіння технічними засобами, навичками, вміннями щодо збирання, обробки і використання інформаціі та ін. Звідси випли-вае, що рівень та необхідний обсяг оперативно-розшуковоі інфор-маціі прямо залежить від вміння оперативного працівника виділяти із усього масиву інформаційних потоків ті відомості, які становлять інтерес для ОРД.

Вивчаючи сутність, закономірності циркуляціі та проблеми ви-користання оперативно-розшуковоі інформаціі в кримінальному судочинстві, С. С. Овчинським висувае теорію «раціональноі кла-сифікаціі інформаціі». На його думку якщо в основу класифікаціі покласти принцип співвідношення мети оперативно-розшуковоі ді-яльності, то можна вказати на три типи інформаціі. 1. Інформація, що мае універсальне значення: для прогнозування індивідуальноі иоведінки, профілактики й розкриття злочинів. Цей вид інформаціі пов'язаний з факторами, що впливають на оперативну обстановку та характеризують особистість тих, хто при певних умовах може вчинити злочин (особи та факти, що викликають оперативний ін-терес). 2. Інформація, яка забезпечую кримінально-процесуальну діяльність - доказування. Вона породжуеться обставинами злочину й наступними діями злочинців, Іх спільників та інших осіб. II зміст -фактичні дані, що вказують на злочин, діі злочинців, обставини, що обтяжують чи пом'якшують провину особи та інші категоріі, що охоплюються предметом доказування. Якщо призначення першо-го виду інформаціі у тому, щоб заздалегідь визначити коло осіб, які можуть стати злочинцями, то призначення другого виду інформації 7 забезпечити виявлення особи, яка вчинила злочин, отримання доказів II вини. До другого класу слід також віднести інформацію, яка забезпечує розшук осіб, які переховуються від слідства та суду чи вчинили втечу з-під варти. 3. Інформація, мета отримання якоі полягає у забезпеченні потреб оперативно-розшукової тактики. Цей вид інформації забезпечує знання про загальну оперативну ситуацію (оперативно-тактичну обстановку), яку необхідно брати до відома при виборі форм і прийомів оперативно-тактичних заходів. Це характеристика осіб, що перевіряються, облік тактичних можливостей негласних працівників тощо [127,С. 80 - 82].

Провівши аналіз науковоі літератури з даного питання [40, С. 123 - 125; 162, С. 8 - 46; 163, С. 195], ми дійшли висновку, що весь масив існуючої оперативно-розшуковоі інформаціі можна класифікувати за наступними підставами і ознаками:

1. За функціями та призначенням: інформація про правове поле, у якому буде здійснюватися особистий пошук; інформація про злочинне середовище, а також про осіб, у відношенні до яких будуть застосовані сили та методи ОРД з метою при-пинення ними своеі злочинноі діяльності; інформація, що визначае задачі, напрямки та способи взаемодії оперативних підрозділів правоохоронних органів як суб'ектів ОРД між со-бою при застосуванні оперативного розпізнавання.

2. За часом і періодичністю виникнення й обробки. Це може бути інформація оперативна, тактична та стратегічна. Опе-ративна інформація являе собою відомості, що збираються з метою проведення спеціальних тактичних операцій, спря-мованих на попередження та розкриття злочинів. Збір тако-го роду відомостей переслідуе визначені, конкретні задачі та має загальний план дій, для якого й збираеться інформація. Тактичні відомості являють собою інформацію про причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів. Але подібна інформація також може свідчити про те, що необхідні додатко-ві відомості, наприклад, проведення окремих ОРЗ, спрямованих на рішення певних оперативно-тактичних завдань. Стратегічна інформація являе собою сукупність фактів і аналі-тичних даних, що дозволяе робити висновок щодо основних

тенденцій і напрямків протиправноі діяльності окремих осіб і злочинних угруповань, а так само приймати необхідні управ-лінські рішення. Стратегічні відомості відрізняються від так-тичних і оперативних тим, що вони охоплюють більш широкі проблеми, що виникають перед оперативними підрозділами. Стратегічні відомості догюмагають приймати рішення щодо розподілу наявних гласних і негласних сил, технічних засо-бів та використанню матеріально-фінансових ресурсів.

3. За типами зв'язків у системі ОРД і зв'язків із зовнішнім се-редовищем (такі зв'язки можуть бути прямими і зворотни-ми. По каналах прямого зв'язку надходить інформація, що е підставою для проведення оперативно-розшукових заходів у рамках оперативного розпізнавання. По каналах зворотного зв'язку до оперативного працівника надходить інформація про ефективність застосовуваних заходів).

4. За природою утворення (вироблена колегіально або індиві-дуально).

5. За можливості використання (разова або багаторазова). Ра-зова інформація, як правило, застосовуеться для складання легенди особи, що впроваджуеться в злочинне середовище. Багаторазова інформація, як правило, міститься в оператив-них обліках і інших банках даних і до неі мають доступ різні абоненти.

6. За формою зберігання інформаціі: матеріальні носіі (доку-менти, вироби, фізичні поля); вербальна інформація.

7. За способом одержання: одержання вихідноі інформаціі про ознаки або факти злочинів, одержання нових фактів у про-цесі перевірки останніх, одержання інформаціі в результаті проведення аналізу вихідного ланцюга логічних висновків, тобто інформація представлена у виді гіпотези.

8. За ступенем комплектності інформація може бути повною або частковою.

Оперативно-розшукова інформація, як вже було зазначено ра-ніше, е дуже специфічним видом правовоі інформаціі. Це визнача-еться в першу чергу тим, що оперативні підрозділи отримують і"і з переважно негласних джерел. Тому до такоі інформаціі повинні ви-суватися спеціальні вимоги. Дотепер в науковій літературі з теоріі

ОРД іх зміст повністю не визначено. Наприклад, Е. П. Вечернін про-

понуе до таких вимог віднести конкретність, актуальність та об'ек-

тивність [164, С. 85]. Розробляючи дані проблеми М. В. Маркелов

і В. Ю. Фролов вважали, що до оперативно-розшуковоі інформаціі

необхідно висувати вимоги вірогідності, повноти, своечасності, без-

перервності [165, С. 37]. Схожоі точки зору дотримуються М. О. На-

заров і В. I. Холох, застосовуючи також поняття «оперативність»

разом з вимогами вірогідності, повноти, всебічності та цінності ін-

формаціі [167, С. 46]. Вірогідність, комплексність, стабільність і сво-

ечасність - на думку Ю. В. Уварова - належать до числа основних

вимог до оперативно-розшуковоі інформаціі [167, С. 12]. Досліджу-

ючи проблеми одержання інформаціі підрозділами кримінального

пошуку, I. Р. Шинкаренко висувае наступні вимоги до ОРІ: вірогід-

ність, повнота, своечасність, безперервність, об'ективність, ціліс-

ність, ясність, стислість [168, С. 88]. На думку I. Б. Денисова, опера-

тивно-розшукова інформація повинна відповідати вимогам повно-

ти, вірогідності, об'ективності, цінності й актуальності [169, С. 39].

На думку С. С. Овчинського, до основних вимог, пропонованих до

оперативно-розшуковоі" інформаціі, належать: оптимальність, по-

внота, точність, вірогідність, лаконічність і цінність [127, С. 29 - 33].

Вивчаючи у своіх роботах вимоги, що висуваються до оперативно-

розшуковоі інформаціі, Г. О. Душейко вважае, що до обов'язкових

відносяться: достовірність, корисність, надійність, точність, важли-

вість, повнота, своечасність [170, 74]. Вивчивши думки науковців,

ми хочемо погодитися з М. М. Перепелицею та В. Ю. Журавльовим,

мкі пишуть, що всі вимоги щодо оперативно-розшуковоі інформаціі

можна поділити на основні, похідні від основних та факультативні

(не обов'язкові, але бажані) [158, С. 41].

лів (відділів, відділень та груп, що застосовують на практиці особис-тий пошук) або конкретних оперативних працівників. Основною метою системи інформаційного з&безпечення оперативних підроз-ділів е всебічна інформаційна підтримка практичноі діяльності на-званих органів у боротьбі зі злочищністю в Украіні на основі комп-лексу організаційних, нормативню-правових, технічних, програм-них та інших заходів. Основними завданнями інформаційноі сис-теми оперативних підрозділів приі здійсненні заходів оперативного розпізнавання е: постійне і"і попоівнення необхідною інформаціею; своечасне іі забезпечення достовірними даними; збирання, обробка відомостей про стан та результат^ роботи об'ектів управління для подання ціеі інформаціі у вищі органи; аналітична обробка інфор-маціі, необхідноі для прийняття уітравлінських рішень.

Функціі інформаційних систем оперативних підрозділів право-охоронних органів можна поділити на підготовчі та основні. Так, підготовчі функціі включають: фщсацію первинних даних; збирання первинних даних; збереження і первинних даних. Основними функціями є: пошук та обробка інсформаціі; оформлення та розмноження підсумковоі інформації; передача підсумкової інформаціі зацікавленим особам. Засобами інфсормаційного забезпечення оперативних підрозділів правоохороннвіх органів е сукупність технічних пристроів збирання, накопичення і(збереження), обробки та передачі інформаціі.

Нормативно-правова база системи інформаційного забезпечення оперативних підрозділів правосохоронних органів Украіни грунтується на Конституціі Украіни [653], Кримінальному [73] і Кримінально-процесуальному кодексах [74] Украіни, Законах Украіии «Про міліцію» [59], «Про оператиавно-розшукову діяльність» [17|, «Про державну статистику» [174], «Про інформацію» [71], «Про на« уково-технічну діяльність» [175], «<Про державну таемницю» [17(>|, «Про захист інформаціі в автоматщзованих системах» [177], наказах МВС Украіни.

Відповідно до ст. 5 Закону Укрзііни «Про інформацію» осноиии-ми принципами інформаційних відщосин е: гарантованість прана м.і інформацію; відкритість, доступніссть інформаціі і вільний іі обміщ об'ективність і достовірність інфоірмаціі; повнота і точність інформації; законність одержання, використання і збереження інформвідділів (відділів, відділень та груп, що застосовують на практиці особис-тий пошук) або конкретних оперативних працівників. Основною метою системи інформаційного забезпечення оперативних підрозділів є всебічна інформаційна підтримка практичноі діяльності на-званих органів у боротьбі зі злочищністю в Украіні на основі комп-лексу організаційних, нормативню-правових, технічних, програм-них та інших заходів. Основними завданнями інформаційноі системи оперативних підрозділів приі здійсненні заходів оперативного розпізнавання е: постійне і"і попоівнення необхідною інформаціею; своечасне іі забезпечення достовірними даними; збирання, обробка відомостей про стан та результатів роботи об'ектів управління для подання цієї інформаціі у вищі органи; аналітична обробка інфор-маціі, необхідноі для прийняття уітравлінських рішень.

Функціі інформаційних систе^ оперативних підрозділів право-охоронних органів можна поділити на підготовчі та основні. Так, підготовчі функціі включають: фщсацію первинних даних; збиран-ня первинних даних; збереженняі первинних даних. Основними функціями е: пошук та обробка інсформаціі; оформлення та розмно-ження підсумковоі інформаціі; передача підсумковоі інформаціі за-цікавленим особам. Засобами інфсормаційного забезпечення опера-тивних підрозділів правоохороннвіх органів е сукупність технічних пристроів збирання, накопичення і(збереження), обробки та переда-чі інформаціі.

Нормативно-правова база системи інформаційного забезпечен-1 ня оперативних підрозділів правосохоронних органів Украіни грун-туеться на Конституціі Украіни [653], Кримінальному [73] і Кримі-нально-процесуальному кодексах [74] Украіни, Законах Украіии «Про міліцію» [59], «Про оператиавно-розшукову діяльність» [17|, «Про державну статистику» [174], «Про інформацію» [71], «Про на« уково-технічну діяльність» [175], «<Про державну таемницю» [17(>|, «Про захист інформаціі в автоматщзованих системах» [177], наказах МВС Украіни.

Відповідно до ст. 5 Закону Укрзііни «Про інформацію» осноиии-ми принципами інформаційних відщосин е: гарантованість прана м.і інформацію; відкритість, доступніссть інформаціі і вільний іі обміщ об'ективність і достовірність інфоірмаціі; повнота і точність іифор* маціі; законність одержання, вико]ристання і збереження інформі»

з Кримінальним кодексом Украіни. Матеріали, що е підставою для заведення оперативно-розшуковоі справи доповідаються начальни-кові органу або його уповноваженому заступнику для вивчення. У разі прийняття позитивного рішення керівник затверджуе постано-ву, план та підписуе відповідні облікові документи.

Важливе місце в нормативно-правовому регулюванні інфор-маційно-аналітичноі роботи оперативних підрозділів правоохо-ронних органів займають відомчі нормативні акти системи МВС Украіни. Наприклад, «Інструкція про единий облік злочинів» [178] визначае систему та методику единого обліку і статистичноі звітності про злочини та осіб, які іх учинили на територіі Украі-ни. У п. 3 даноі Інструкціі визначено, що правила единого облі-ку злочинів поширюються на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, податковоі мілі-ціі, Служби безпеки Украіни. Система единого обліку злочинів і осіб, які іх вчинили, Грунтуеться на реестраціі злочинів з момен-ту порушення кримінальноі справи та осіб, які вчинили злочи-і ни, з моменту затвердження прокурором обвинувального вироку або винесення мотивованоі постанови про направлення справи _{ до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримі-нальноі відповідальності та на подалыпе коригування цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи. «Інструкція про порядок прийому, реестраціі, обліку та розгляду в органах, підрозділах і установах внутрішніх справ Украіни заяв, повідомлень та іншоі інформаціі про злочини і пригоди» [179] ви* значае единий для органів, підрозділів і установ внутрішніх справ України порядок прийому, реестрації, обліку і розгляду заяв, повідомлень та іншоі інформації про злочини і пригоди, контролю за іх проходженням і обгрунтованістю прийнятих рішень. «Інструкція про порядок використання правоохоронними органами мож» ливостей Національного центрального бюро Інтерполу в УкраіиІ у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів» [180] визначає порядок обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідко» вою та криміналістичною інформаціею про підготовку і вчипенііц злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремий випадках, процесуальною інформацією; обмін науково-технічімжі та іншою інформаціею з питань боротьби зі злочинністю тощо.

Отже, нормативно-правова база в галузі оперативної інформаційної діяльності забезпечуе інтеграцію і сумісність баз даних, регулює процеси збирання, накопичення, передачі та використання інформації у службовій діяльності працівників оперативних підрозділів, затверджує правила щодо виконання технологічних процесів роботи з інформаційними банками даних, з визначенням відповідних термінів проходження інформації, вимог до оформлення даних (повнота, вірогідність, актуальність та ін.) та персоналізуе відпові-дальність за дотримання цих правил.

Оперативний працівник отримуе інформацію, в тому числі і конфіденційну, із різних джерел, білыпу частину яких непрофесіонал иросто не буде брати до уваги. На практиці при збиранні інформаціі трапляються найнестандартніші ситуаціі, коли інформація поступила із джерел, на перший погляд, навіть нереалістичних, але при иеревірці виявлялася найбільш важливою. Можлива ситуація, коли окрема деталь сама по собі нічого не варта, але в ланцюгу прохо-дження інформаціі, у взаемній оцінці подій, стає головним доказом. Іоловними носіями інформаціі завжди являються поінформовані Люди, документи, засоби безпровідного і провідного зв'язку, електронні системи обробки інформаціі, інші відслідковувані обставини (поведінка, результати подій, розмови і т. ін.) [42, С. 223].

Одним з основних джерел отримання відомостей при застосуван-іп методу оперативного розпізнавання є різноманітні за функціями і.і призначенням оперативно-розшукові та криміналістичні обліки. ()бліки призначені для одержання даних про особу, причетності й її розслідуваного злочину, факту здійснення однією і тіею ж особою цгкількох злочинів чи використання при цьому того самого знаряддя. Підрозділів правоохоронних органів як ланки, що значно зумовлюе ефективність роботи всіеі системи правоохоронних органів. Систе-ма інформаційного забезпечення здійснює інформаційну підтримку правоохоронних органів, зокрема оперативних підрозділів у розкрит-ті та попередженні злочинів, установленні й розшуку злочинців, надає багатоцільову статистичну, аналітичну та довідкову інформацію. Як відомо, оперативно-розшукова діяльність досить молода галузь юридичної науки. Оперативно-розшукові обліки, що викорис-товуються для боротьби зі злочинністю, були складовою частиною криміналістичних обліків. Перший крок у напрямку диференціаціі обліків було зроблено у 70-ті роки XX століття, коли зусиллями Р. С. Белкіна, М. В. Салтевського, I. М. Свсюгіна та інших була за-гально визнана концепція щодо відмінності криміналістичноі ре-естраціі від кримінальноі, тобто відокремлення обліків, які носять ! інформаційно-пошуковий характер, від кримінальноі статистики [182; 183; 184]. Найвагоміший внесок у розвиток ціеі галузі зробив I Р. С. Белкін, який не тільки першим порушив питання про необхід-ність заміни терміна «кримінальна реестрація» на «криміналістична реестрація», а ще й сформулював основні положення вчення про криміналістичну реестрацію як особливу криміналістичну теорію та її структуру [185, С. 162]. Він визначив криміналістичну реестра-цію як «систему криміналістичних обліків певних об'ектів - носіів інформаціі, яка використовуеться для розкриття, розслідування та і попередження злочинності [182, С. 166]. Пізніше уся наявна кримі* налістична інформація була зведена до двох видів обліків, які виі користовувались як експертно-криміналістичними підрозділами, так і підрозділами, які виконують оперативно-розшукові фупкціі, Причому справа не тільки у різній підпорядкованості або регламеи тації діяльності різними нормативними документами, а у відміпноо і ті іх ідеологій: суто довідковоі, яка працюе за схемою «заиит-нід-повідь» - в підрозділах оперативноі інформаціі; активного поіпуку осіб та об'ектів, які залишили сліди на місці вчинення злочипіи н експертно-криміналістичнихпідрозділах.

На сучасному етапі розвитку оператинпо-розшукових облікіі склалася ситуація, що об'ективно потребус реоргапізаціі та <>пон< лення існуючоі системи ІнформацІЙНОГО забезиечеиия оператпишіи підроэділів. У ав'яэку этим, щр значнозбі лышпн а потік іпформаии що надходить на адресу оперативних підрозділів, зросла кількість оперативних документів, які потребують негайного виконання. Збільшився обсяг ручних довідкових картотек та існуючих банків даних, які досягли тіеі межі, коли наявні технічні засоби і технологіі не дозволяють оперативно та доброякісно обробляти інформацію, що надходить. Отже, оптимальноі організаціі інформаційних ма-сивів та баз даних можна домогтися лише за допомогою створення комплексу взаемозв'язаних інформаційних систем у рамках кон-кретного органу і всіеі системи в цілому.

119

Отримання інформаціі з офіційних джерел (довідкові служби адресного бюро, інформаційно-обчислювальних центрів тощо) по-чинаеться зі складання запитів і вимог в різні органи, одержання до~ нідок, відповідей і т. ін. На одержання повноі інформаціі про людину, фірму або інший об'ект оперативного розпізнавання витрачаетъся близько двох-трьох годин, а якщо це стосуеться одержання довід-ковоі інформаціі з інших територіально-адміністративних одиниць Украіни або інших держав СНД, - декілька місяців. 3 ціею пробле-мою стикаються всі органи та підрозділи системи МВС, а особливо болісно іі відчувають оперативні підрозділи. Так, у провадженні ді-іпанача при середньому навантаженні знаходиться близько 20 кри-мпіалъних справ. Відповідно до ст. 108 КПК Украіни терміни про-Івдення дізнання обмежено 10 днями [74]. За цей період дізнавачу пгобхідно зібрати не тільки дані, що доводять вину особи у вчиненні пр< > гиправного діяння, але й отримати документи, що підтверджують і >« і «бистість підозрюваного, визначити його осудністъ та зібрати від-Ііоійдні довідки із наркологічного та психіатричного диспансерів за мніи-м проживання, відомості про наявність судимості або притяг-п< іп ія до кримінальноі відповідальності, дані, що характеризують за-іііачепу особу за місцем проживання або за місцем роботи, зібрати Иі обхідну агентурну інформацію тощо. За умови, що підозрювана М'оГ)іі проживае за місцем вчинення злочину, то необхідні дані про іи і можпа одержати у встановлений законом термін. Але, якщо особа щніжинас н іншому регіоні Украіни або в іншій державі, то своечас-Иі о грпмаппя інформаціі у встановлені КПК УкраІни строки, майже ІІі им< ииие. Впажаемо, що вирішенням даноі проблеми е організація ■ іінюі іік|)(>рмаційноі інфраструктури, де б завдання щодо пошуку ІІіфі ірмаціі пе були прив'язані ні до місця, ні до часу, ні до певноі особи (дізнавача). Доцільним буде покладення обов'язків щодо інформа-ційного забезпечення досудового слідства (збирання довідок із нар-кологічного та психіатричного диспансерів, про наявність судимості або притягнення до кримінальноі відповідальності особи, даних, що характеризують підозрюваного за місцем проживання або за місцем роботи, висновків криміналістичних та інших експертиз тощо) на ін-ших працівників правоохоронних органів, що надало б змогу збіль-шити робочий час дізнавачів щодо безпосереднього виконання своіх обов'язків у сфері досудового слідства. Діевість системи інформаціі, іі ефективність у забезпеченні процесів управління силами та засо-бами оперативних підрозділів правоохоронних органів при викорис-танні результатів оперативного розпізнавання багато в чому залежать від упорядкованості потоків інформації, її обсягу та якості, а також своечасності проходження як у цілому в системі управління, так і на конкретних її рівнях. Особливоі уваги потребує територіальний рівень (міськрайліноргани), якому традиційно в цьому плані приділялось мінімум уваги, хоча значущість інформаціі, яка формується на цьому рівні, неможливо ігнорувати: саме вона є основою всієї системи інформації в органах внутрішніх справ. Аналіз реально існуючих умов роботи оперативних підрозділів по проведенню оперативного розпізнавання та використанню в подальшому його результатів дає змогу визначити напрямки, що мають істотне значення у підвищенні ефективності системи інформаційного забезпечення їх діяльності.

По-перше, необхідно визначити інформаційні потреби оперативних підрозділів усередині правоохоронних органів та його окремих працівників щодо техніко-технологічного, матеріального й ресурсного забезпечення оперативно-розшукових заходів у рамках проведення оперативного розпізнавання, профілактики правопорушеиь тощо. Основою для визначення цих потреб є функціональні права та обов'язки оперативних підрозділів та окремих їх працівників. При розробці функціональних обов'язків необхідно враховувати реальні інформаційні потреби оперуповноважених, що об'єктивно відповідають їхньому роду діяльності, спеціалізації чи лінії роботп (наприклад, лінія боротьби з кишеньковими крадіжками в міському транспорті, в місцях скупчення людей, лінія боротьби з фіктивними фірмами («конвертаційними центрами» тощо). Саме це дозволити, створити в оперативному підрозділі органу внутрішніх справ єдииу

систему інформації, пристосовану до вимог системного розв'язання завдань, які відповідають цілям та функціям цих підрозділів.

По-друге, доцільним буде створення в міськрайлінорганах внутрішніх справ єдиного центру збирання, збереження і розподілу оперативно-розшукової та іншої інформації, тобто інформаційноі оперативноі служби. На цей підрозділ доцільно покласти такі функції: ведення обліку інформаціі, яка надходить до міськрайліноргану, її групування, доповідь начальникові органу, розподіл (видача) її між працівниками згідно з іхніми функціональними обов'язками, контроль за якістю та строками її реалізації, складання звітних інформаційних документів, оновлення, фільтрування та систематич-не поповнення інформаційного фонду міськрайліноргану Перевага такого «центру» при міськрайлінорганах внутрішніх справ полягатиме, в першу чергу у тому, що у ньому буде накопичуватись інформація, характерна тільки для певної адміністративної дільниці, яку обслуговує окремий правоохоронний орган. Крім цього, позитив-ним наслідком стане оперативність використання ціеі інформаціі.

По-третє, необхідною є систематизація наявної в підрозділах оперативної та іншої інформації. При цьому головну увагу слід звернути на джерела інформації. Причому кількість джерел може збільшуватися або зменшуватися (збільшення (зменшення) негласного апарату внаслідок зміни оперативної обстановки, а також прийняття нового закону, відомчого нормативного акта.

По-четверте, необхідним е налагодження білып тісних стосунків між усіма елементами інформаційноі системи. Вирішенню цього завдання буде сприяти чітка організація взаемодії правоохоронних Органів з іншими державними (насамперед, правоохоронними) органами, громадськими організаціями і трудовими колективами, використання наукових рекомендацій, дієвий контроль та перевірка ииконання.

По-п'яте, необхідно упорядкувати та уніфікувати оперативно- установку інформацію на основі математичних методів. Застосування математичних методів в управлінні можливе лише при дотриманні певних умов. Так, наприклад, В. М. Плішкін до числа цих чми зараховуе: підготовленість самоі системи для точного аналізу кількісного опису, наявність достатньоії кількості й надійноі якості інформації уніфікованої документації, кваліфікованого, матема-

тично підготовленого персоналу, наявність порівнянь та моделей, що імітують соціальні процеси або хоча б вихідні позиціі для побу-дови цих моделей, наявність програм для обробки інформаціі сучас-ними обчислювальними засобами [109, С. 536].

По-шосте, інтенсифікація використання комп'ютерних інфор-маційних систем і технологій в діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів. Так, досвід використання комп'ютерних ін-формаційних систем і технологій у правоохоронній сфері свідчить, що основними тенденціями іхнього розвитку та вдосконалення е: удосконалення форм і методів управління системами інформацій-ного забезпечення; централізація та інтеграція комп'ютерних банків даних; впровадження новітніх комп'ютерних інформаційних технологій для ведення обліків; розбудова і широке використання ефективних та потужних комп'ютерних мереж; застосування спеціалізованих засобів захисту та безпеки інформаціі; налагодження ефективного взаемообміну інформаціею на міждержавному рівні [180].

По-сьоме, моральне старіння існуючих в правоохоронних орга-нах банків даних. Існуючі на даний час банки даних (БД) оператии но-розшукового та оперативно-довідкового призначення, розробка і впровадження яких були здійснені наприкінці 80-х та початку 90-х років, застарілі та не виконують покладених на них функцій. Бага торічний досвід практичноі експлуатаціі криміналістичних БД дає змогу визначити іх основні недоліки: неузгодженість при створсмні та впровадженні інформаційних банків даних; дубл ювання зби ран МЯ і багаторазове перероблювання однакових даних різними галузспи ■ ми службами і на різних рівнях; чисельність та недосконалість винних облікових документів; слабкий інформаційний зв'язок обліково-реєстраційними, оперативно-розшуковими і довідконими фондами різних служб; недостатня повнота і достовірність даних несвоєчасне надходження до споживачів оперативно-службової її формації через недосконалість технології подання відомостей.

На підтримку та розвиток системи інформації; недосконалість та неврегульованість нормативно-правової бази інформаційних банків даних. Як зазначае В. М. Плішкін, причини цього полягають, з одного боку, у прорахунках постановчих розробок систем, а з другого - у відірваності конкретних споживачів інформаціі (практич-них працівників правоохоронних органів) від банків даних, немож-ливоеті чи незручності безпосереднього доступу до інформації і, як наслідок, іх незацікавленості в підтримці інформаційних підсистем і якісному та актуальному стані [109, С. 541-542]. По-восьме, важливе значення для ефективноі інформаційноі підтримки діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів має нормативно-правова база. Але, непогодженість існуючих на-казів та інструкцій, що регламентують інформаційне забезпечення, нідсутність загальних єдиних положень, іх невідповідність новому иаконодавству Украіни призводить до зниження рівня інформаційного забезпечення, порушення прав фізичних і юридичних осіб і, як наслідок, до пониження ефективності боротьби зі злочинністю.

Отже, аналіз інформаційного забезпечення оперативних підроз-ділін правоохоронних органів при застосуванні оперативного розпізнавання та результатів його використання у боротьбі зі злочинністю дозволив виявити низку негативних факторів, що впливають на ефективність їх діяльності, а саме: відсутність науково-обгрунтованих основ інформаційного забезпечення оперативних підрозділів дій оперуповноважених при розкритті злочинів, виконання конкретних аналітичних, пізнавальних функцій; рівень організації взаємодії з обміну інформацією через запам'ятовуючі прилади та передання на відстань; підготовки, накопичення, обробки і видачі вхідних даних; кадрового забезпечення інформаційних підрозділів; інтеграції й систематизації інформаційних обліків правоохоронних органів на всіх рівнях; створення умов для ефективного функціонування інфор-маційних обліків, забезпечення їх повноти, достовірності, актуальності й безпеки; переоснащення оперативних підрозділів сучасною потужною коми'ютерною технікою; розширення мережі комп'ютерних робочих місць користувачів інформаційних підсистем; подальшої комп'ютеризації інформаційних обліків; впровадження сучасних інформаційних технологій; впровадження в практичну діяльність нових оперативно-розшукових обліків (наприклад, створення банків даних на осіб, з якими планувалося встановити негласне співробітництво, але з тих чи інших причин захід не було реалізовано).

3 метою покращення інформаційно-аналітичної діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів та більш ефективного використання у кримінальному судочинстві відомостей, отриманих оперативним шляхом, вважаємо за необхідне запропонувати допо-внити чинний Кримінально-процесуальний кодекс України ще одним розділом, який би регламентував оперативно-розшуковий процес.

Застосовуючи особистий пошук працівник оперативного підрозділу отримує різноманітну інформацію, що мае відношення до предмету доказування та яка мае значення для правильного вирішення кримінальноі справи. Однак ці відомості не завжди можуть бути доказами в кримінальному судочинстві оскільки вони можуть бути отримані не з тих джерел те не в тому порядку, який приписує кри-мінально-процесуальний закон Украіни. Тому в більшості випадків відомості, що отримані в результаті застосування оперативного роз-пізнавання мають для розслідуванні злочину хоча й важливе, але допоміжне значення. Головна мета їх отримання і використання -сприяти швидкому повному й об'єктивному розслідуванню, тим самим забезпечуючи встановленню об'єктивноі істини по справі, усуненню причин та умов вчинення злочину, а також притягнення винних до кримінальноі відповідальності.

Заходи, що здійснюються оперативним працівником шляхом опе-ративного розпізнавання спрямовані на попередження та розкриття злочинів, розшук злочинців, що переховуються від слідства й суду, розшуку безвісно відсутніх громадян та вирішення інших оператив-но-тактичних завдань. Зміст відомостей, які необхідні для здійснення загальнопрофілактцчних заходів, повинні забезпечити можливість застосування заходів іцодо усунення причин та умов вчинення злочину, що були виявлені у _Ході засгосування оперативного розпізнавання. Шляхом оперативного розпізнавання можуть бути отримані відомос-ті, використання якйх дасть змогу припинити злочин, що замислюеть-ся чи підготовлюеться окремими особами. Такі відомості, в білыпості випадків, використовують Для здійснення наступних заходів, необхідних для вирішення кінцевого оперативно-тактичного завдання (наприклад, виявивши по окремих ознаках особу, яка викликае оперативний інтерес, оперативний працівник може взяти його під нагляд, або, застосувавши оперативну установку, отримати інформацію про його місці проживацня, зв'язках тощо). Відомості, що отримані за до-помогою оперативного розтпзнавання, можуть бути використані для затримання підозрю_Ваноі особи на місті вчинення злочину. Отримані відомості можуть буги викбфистані для заведення оперативно-розшукової справи тощо. Цри роз шукуванні безвісно відсутньоі особи методом оперативного розпізнавання, оперативний працівник може вста-новити коло його близьких зв'язків та знайомих, найбільш вірогідні наміри відсутнього і на цій основі висунути найбільш вірогідні версії про місце його знаходження чи смерті. В подальшому ці версії також можуть бути перевірені за допомогою оперативного розпізнавання.

Інформаційно-аналітичну роботу в оперативних підрозділах правоохоронних органів по підготовці оперативного розпізнавання, його проведення та викор*истанні отриманих результатів в кримінальному судочинсгві мо^на визначити як комплекс організаційних, правових, технічних і технологічних заходів, засобів та методів, що забезпечують в процесі управління і функціонування системи інформаційні зв'язки між суб'єктами з метою вирішення конкретних оперативно-тактичних завдань.