2.4. Тактика застосування оперативного розпізнавання

У теоріі оперативно-розшуковоі діяльності оперативне розпіз-навання вважаеться найбільш складним для застосування методом, оскільки воно складаеться з великоі кількості взаемопов'язаних, але в той же час і незалежних один від іншого елементів. Проведення оперативного розпізнавання та, в кінцевому результаті, викорис тання його результатів у кримінальному судочинстві, буде ефективним лише тоді, коли при його підготовці та проведенні будуть враховані, з одного боку, особливості застосування прийомів кожного окремого оперативно-розшукового заходу, що його складають, а з іншого боку - особливості, зміни оперативноі обстановки, в якій застосовується даний метод. Ефективність застосування оперативно-го розпізнавання забезпечуеться наявністю ретельно розробленоі, апробованоі практикою, системи його здійснення, іншими словами - тактикою. Оперативно-розшукова тактика являе собою феноменальну категорію - різновид поеднання прийняття рішення й дій в умовах конфліктноі ситуації [127, С. 60].

Необхідність оперативно-розшукової тактики визначається наступними факторами, що породжені феноменом злочинності: наявністю замкненого злочинного середовища, проникнення до якого утруднюється в силу глибокоі конспіраціі та сувороі дисципліни всередині злочинних груп; розподілом сфер злочинноі діяльності і виникненням на цьому грунті системи відносин, що ретельно маскуються; правленням злочинців до насадження норм поводження і відносин, що стимулюють «кругову поруку», збуджують та підтримують у осіб, які вчинили злочин, почуття страху, спонукають їх на приховування істини; наявністю таких явищ, як злочинний професіоналізм та злочинна кваліфікація.

Ці явища обумовлюють: постійний пошук нових способів вчинення злочинів; маскування злочинних зв'язків; вивчення злочинцями тактики застосування засобів та методів ОРД; здійснення контрспостереження за працівниками оперативних підрозділів і отримання необхідних відомостей про оперативно-розшукову діяльність [13, С. 665].

Розуміння тактики застосування оперативного розпізнавання оперативними підрозділами неможливе без визначення найбільш загальних її положень. Як відзначали Ю. О. Бакутін і А. 6. Чечетін, успішна розробка питань тактики на окремому рівні неможлива без глибокого осмислення найбільш загалъних, принципових її положень [229, С. 104].

Термін «тактика» (від грецького слова «іакііса») - мистецтво по-будови військ (від «іаззо» - будую, вибудовую). Це сукупність засобів і прийомів для досягнення поставленої мети: Вона є складовою частиною військового мистецтва, яке включае теорію і практику підготовки і ведення бою військовими частинами і підрозділами різних видів збройних сил. [230].

У середині 80-х років минулого сторіччя, проводячи досліджен-ня щодо попередження та розкриття майнових злочинів, Б. П. Сма-горінський визначав тактику як комплекс, систему прийомів і ме-тодів, за допомогою яких забезпечуеться правильне визначення напряму й обсягу оперативно-розшуковоі діяльності, а також най-білып доцільне, планове та ефективне здійснення окремих заходів для досягнення конкретних іі цілей [231, .14].

3 гносеологічноі точки зору - на думку Р. К. Безрукіх - опера-тивно-розшукова тактика е суб^ѵективне відображення об^чективних процесів, зв^язків і відносин, які складаються у ході оперативно-розшукових заходів боротьби зі злочинністю. Далі автор пише, що оперативно-тактичні норми та рекомендаціі, регламентуючи опера-тивно-розшукову діяльність, у концентрованому вигляді відобра-жають основні висновки із багатого практичного досвіду оператив-них апаратів правоохоронних органів. Однак тактичні прийоми яв-ляють собою лише формалізовану модель того або іншого способу оперативно-розшукових дій та через це повинні застосовуватися з урахуванням конкретноі обстановки. Порушення цього загально-го положення на практиці призведе до схемативізму й шаблоннос-ті, незадовільного результату оперативно-розшукових заходів, що здійснюватимуться [232, С. 64].

На думку В. О. Лукашова і С. О. Смирнова, - це комплексна система наукових положень і рекомендацій з організаціі опера-тивно-тактичного планування, а також застосування апробованих практикою тактичних прийомів здійснення оперативно-розшуко-вих заходів різного виду та призначення (пошукових, агентурно-оперативних, оперативно-технічних і інформаційно-пошукових), що ставлять за мету попередження, розкриття злочинів, розшук злочинців, що переховуються, і інших категорій розшукуваних осіб [233, С. 4.].

На думку багатьох російських вчених, оперативно-розшукова так-тика - це категорія ОРД, що відображае мислення оперативного пра-цівника та включае оцінку ситуаціі (кримінальноі подіі), сил, якостей і поведінки протилежноі сторони, своіх можливостей, що визначають

певний образ дій, лінію поводження, що обираються для попереджен-ня, розкриття злочинів та розшуку злочинців [13, С. 669].

Спираючись на зазначене вище міркування I. П. Козаченко визначав тактику як самостійну частину ОРД по найбілын доцільні-шому та ефективному використанню спеціальних засобів і методів, а також творчому іх використанню оперативними працівниками з урахуванням ситуацій, що склалися, та мети вирішення оперативно-розшукових завдань [11, С. 8]. У подалыному він підкреслював, що тактика являе собою певну систему наукових рекомендацій так-тичного характеру, які базуються на принципах ОРД, направлених на виконання органами дізнання завдань, визначених кримінально-процесуальним законом [234, С. 20].

Ряд російських вчених, на чолі з В. С. Овчинським, під тактикою розуміли категорію ОРД, що включае в себе оцінку оперативно-розшукової ситуації, способи дій, лінію поводження суб'ектів цієї діяльності для досягнення мети попередження та розкриття злочинів і розшуковоі роботи [235, С. 329].

Під тактикою негласного проникнення до злочинного середови-ща В. А. Некрасов розумів сукупність розумових та діевих проце-сів оперативного працівника та негласного працівника, що включає оцінку ситуаціі, сил, засобів, а також можливостей сторони, що протистоіть, які визначають спосіб діі і поводження, що обираються для просування негласного працівника в злочинне середовище, з метою попередження і розкриття злочинів, проведення пошуковоі роботи, а також одержання розвідувальноі інформації [40, С. 30].

Тактика взаемодіі між оперативними підрозділами служби кри-мінальноі міліції і органів, що виконують покарання - на думку А. А. Глієвого - може бути визначена як система наукових поло-жень, форм і методів, вироблених теоріею і практикою ОРД, і їх застосування в залежності від особливостей оперативно-розшукової ситуації і використання отриманих результатів з метою раціональ-ного й ефективного виконання спільних оперативно-розшукових заходів [46, С 146].

Під тактикою використання оперативно-технічних засобів підрозділами оперативної служби В. П. Сапальов розумів систему науково обгрунтованих положень та розроблених на їх основі практичних рекомендацій, яка дозволяє негласним працівникам поєднати оперативне мислення з технічним озброенням та його можливостя-ми для самостійного або в складі структурних одиниць у будь-якій ситуаціі здійснення повноі та об'ективноі фіксаціі оперативноі ін-формаціі на різних носіях з дотриманням чинного законодавства та прав людини [66, С. 114].

Провівши аналіз вищенаведених дефініцій, та з огляду на тему дослідження, хочемо запропонувати власне визначення тактики застосування оперативного розпізнавання. На нашу думку, це за-конна, науково обтрунтована та найбільш раціональна в конкретних умовах система прийомів суб'ектів ОРД, що найбілъшою мірою забез-печуе успішне вирішення завдань оперативного розпізнавання.

Виділяючи оперативно-розшукову тактику в самостійний роз-діл теоріі ОРД, Г. К. Сінілов запропонував розглядати іі змістовну структуру в залежності від сфер практичного застосування і виді-лив наступні підсистеми: а) тактика запобігання злочинів; б) так-тика розкриття злочинів; в) тактика розшуку злочинців, що пере-ховуються. Сфера забезпечення оперативно-розшукових задач, на його думку, мае наступні підсистеми: а) тактика застосування опе-ративно-розшукових методів; б) тактика застосування оператив-ноі техніки [153, С. 192 - 193]. Усю сукупність заходів тактичного характеру В. Г. Самойлов поділяв на чотири великі групи: 1) захо-ди, спрямовані на одержання оперативно-розшуковоі інформаціі; 2) заходи, спрямовані на використання та реалізацію отриманоі ін-формаціі; 3) комплексні заходи, що містять елементи як одержання інформаціі, так і і"і реалізаціі; 4) заходи допоміжного (забезпечуючо-го) характеру [236, С. 5]. Загальна та спеціальна тактика - основні складові системи тактики ОРД - на думку В. II. Свтушка. Загальна тактика - це: а) складання типових планів проведення спеціальних операцій; б) складання планів першочергових дій оперативних під-розділів щодо розкриття особливо небезпечних, серійних злочинів, попередження розбійних нападів тощо; в) заходи, спрямовані на по-передження, припинення і розкриття злочинів; г) розшук злочинців і безвісно відсутніх осіб; д) пошук і фіксація оперативно-розшуко-воі інформаціі в боротьбі зі злочинністю; е) здійснення роботи по залученню та використанню негласних працівників.

Далі він обумовив, що на основі загальних положень повинна формуватися: тактика попередження і розкриття злочинів по лінії оперативних служб; тактика попередження і розкриття окремих видів злочинів по лінії роботи оперативних служб; тактика розшуку злочинців, що переховуються; тактика здійснеиня разових і комплексних оперативно-розшукових заходів; тактика взаемодіі опера-тивних працівників зі слідчими й іншими службами правоохорон-них органів. Зміст спеціальноі тактики, на його думку, складають рекомендаціі з аналізу і вивчення конкретноі обстановки (ситуації); забезпечення оперативноі розробки негласними працівниками; з розробки і здійснення оперативних комбінацій у процесі розробки затриманих й заарештованих; використання спеціальних методів ОРД; прийоми документування і реалізаціі матеріалів оперативноі розробки; легалізаціі оперативно-розшуковоі інформаціі в кримі-нальному судочинстві [237, С.26 - 27].

На сьогодні в теорії оперативно-розшукової діяльності існує думка, з якою ми повністю погоджуємося, що оперативно-розшуко-ва тактика мае дві складові частини:

1. наукові положення і рекомендації стосовно інформаційно-аналітичної роботи і здійснення оперативно-тактичного планування, що забезпечуе комплексне застосування оператив-но-розшукових можливостей в боротьбі зі злочинністю;

2. систему тактичних прийомів (способів) здійснення оперативно-розшукових заходів різного виду і призначення, направле-них на вирішення оперативно-тактичних завдань [170, С. 87].

Як будь-яка наукова категорія, оперативно-розшукова такти-ка повинна відповідати певним вимогам. На думку вчених, до них належать: об'єктивність; науковість; оптимальність; оперативність; системність; конспіративність [238, С.50].

Також тактиці притаманні такі риси:

1. Наступальний характер (це дозволяе своечасно отримати необхідну оперативну інформацію, що дае змогу затримати злочинця або не дати йому зчинити злочин).

2. Рішучість оперативних дій (визначаеться гострим характе-ром боротьби зі злочинністю).

3. Висока маневровість (обумовлена результатом використання різних сучасних оперативно-технічних засобів водночас в різній кількості, комбінаціях та напрямках та використання різ-номанітного автотранспорту та інших пересувних засобів).

4. Напруженість (пов'язана з непримиренним протиборством злочинності та використанням нею різних засобів і методів).

5. Швидкоплинність.

6. Динамічність і постійна зміна оперативноі обстановки (пов'я-зано зі змінами, які відбулися в середовищі злочинців).

7. Різноманітність способів та методів, які використовують оперативні підрозділи (обумовлено змінами, які відбулися в оперативних підрозділах щодо технічного оснащення, роз-ширення можливостей тощо).

8. Діяльність на землі, у повітрі, на транспорті в різному темпі з одночасним залученням багатьох сил та засобів.

9. Негласний характер.

10. Тривалість виконання завдання.

11. Пошуковий характер.

12. Характер конфліктності, наявність відносноі протидіі [66, С. 141 -164; 239, С. 5].

Ми погоджуемося з даною точкою зору, але, враховуючи специфі-ку застосування оперативного розпізнавання, вважаемо за потрібне доповнити перелік рис, притаманних оперативно-розшуковій так-тиці, ще такою: психологічна підготовка оперативних працівників, адже вони працюють в умовах постійного емоційного напруження та професійного ризику, а також знання психологіі злочинця дозво-лить ім вирішити завдання оперативного розпізнавання.

Як вірно відзначають В. О. Лукашов і С. О. Смірнов, основу будь-яких оперативно-розшукових заходів складають окремі тактичні прийоми [233, С. 5]. Особливо це доречно, якщо йдеться про особистий пошук. Організаційно-тактичну основу оперативного розпізнавання складають окремі тактичні прийоми, що мають відносно самостійний характер і визначають зміст оперативно-розшукових заходів. Виходячи з цього, вирішення оперативно-тактичних завдань оперативного розпізнавання містить у собі як визначення тактики проведення цього методу в цілому, так і тактику застосу-вання окремих прийомів, що його складають. 3 цих позицій ми спробуемо розглянути основні положення тактики застосування оперативного розпізнавання. Тактика застосування оперативного розпізнавання являе собою систему наукових положень, на підста-ві яких проводиться вибір, ранжирування дій, оцінюеться ситуація, формуються цілі, обирається лінія поводження. Однак слід мати на увазі, що тактика не тільки показуе можливі варіанти дій при зміні умов діяльності, але й визначаеє правила вибору тих чи інших захо-дів, конкретні прийоми іх застосування, рекомендації з використання отриманих результатів.

Для розгляду тактичних аспектів застосування оперативного розпізнавання умовно виокремимо в процесі його здійснення наступні етапи:

1. підготовчий етап (оцінка оперативно-тактичної обстановки; визначення кінцевої мети; оптимізація і формування рішенъ, планування заходів тощо);

2. первинний етап, сутністъ якого полягае в розпізнанні осіб та фактів, що викликаютъ оперативний інтерес;

3. основний етап, сутністъ якого полягае в прийнятті управлін-съкого рішення та безпосереднъому застосуванні оперативно-розшукових заходів в межах проведення оперативного розпіз-навання;

4. завершалъний етап, що передбачае підведення підсумків прове-дення оперативного розпізнавання та документалъне оформ-лення його резулътатів.

Розглянемо ці етапи більш докладно.