2.3 Розробка інтерфейсу

Повноцінна навчальна діяльність можлива за умови продуманого інтерфейсу, який має забезпечувати користувачу основні можливості навчального середовища.

Взаємодія між користувачем і комп’ютером відбувається в інтерфейсі. Однією з найважливіших етапів розроблення ПЗ являється розробка інтерфейсу користувача. Інтерфейс - це зовнішня оболонка програми разом з програмами управління доступом та іншими прихованими від користувача механізмами управління, що дає можливість працювати з документами, даними та іншою інформацією, що зберігається в комп'ютері або за його межами.

Головна мета будь-якої програми – це забезпечити максимальну зручність і ефективність роботи з інформацією: документами, базами даних, графікою або зображеннями. Добре розроблений інтерфейс гарантує зручність роботи з програмою і, в кінцевому підсумку, його комерційний успіх. Проектування інтерфейсу - процес циклічний. На цьому етапі розробки програми бажано частіше спілкуватися з користувачами і замовниками програми для вироблення найбільш прийнятних за ефективності, зручності і зовнішнього вигляду інтерфейсних рішень.

Найчастіше ефективність використання всіх функцій системи й ефективність роботи самої системи визначається у більшому ступені тим, як побудований її інтерфейс. Вибір того чи іншого типу інтерфейсу залежить від складності розроблюваної програми, оскільки кожен з них має деякі недоліки та обмеження і призначений для вирішення певних задач.

2.3.1 Принципи проектування інтерфейсу користувача. Відомо, що одним з найважливіших факторів, які впливають на ефективність використання застосування прикладного забезпечення є саме зручність інтерфейсу користувача. Тому при розробці інтерфейсу необхідно керуватися такими принципами:

- стандартизація – рекомендується використовувати стандартні, перевірені багатьма програмістами і користувачами інтерфейсні рішення. Під рішеннями розуміються дизайн форм, розподіл елементів управління у формах, їх взаємне розташування, значки на кнопках управління, назви команд меню;

- зручність і простота роботи – інтерфейс повинен бути інтуїтивно зрозумілим, бажано, щоб всі дії легко запам'ятовувалися і не вимагали утомливих процедур: виконання додаткових команд, зайвих натискань на кнопки, виклику проміжних діалогових вікон;

- зовнішній дизайн не повинен стомлювати зір, він повинен бути розрахований на тривалу роботу користувача з програмою протягом дня;

- неперевантаженість форм – форми повинні бути оптимально завантажені елементами управління; при необхідності можна використовувати вкладки або додаткові сторінки форм;

- угруповання - елементи управління в формі необхідно групувати за змістом, використовуючи елементи угруповання: рамки, фрейми;

- розрідженість об'єктів форм – елементи управління слід розташовувати не деякій відстані, а не ліпити один на одного; для виділення елементів керування можна організувати порожні простору у формі.

Тут перераховані основні принципи, які варто врахувати при проектуванні інтерфейсу програми.

2.3.2 Графічний інтерфейс користувача. Правильне використання кольорів робить інтерфейс користувача більш зручним для розуміння й керування. Разом з тим використання кольорів може бути неправильним, що візуально неприємно і навіть провокує помилки. Основним принципом розробників графічного інтерфейсу користувача повинно бути обережне використання кольорів на екранах. Існує 14 правил ефективного використання кольору у графічному інтерфейсі. Найбільш важливі такі:

1. Використовуйте обмежену кількість кольорів. Для вікон не треба використовувати більше за чотири або п`яти різних кольорів, в інтерфейсі системи не повинно бути більше за сім кольорів.

2. Використовуйте різні кольори для показу змін у стані систем. Якщо на екрані змінилися кольори, значить відбулась деяка подія. Виділення кольором особливо необхідно на складних екранах, на яких відображаються сотні різних об`єктів.

3. Для допомоги користувачу користуйтеся кольоровим кодуванням. Якщо користувачам необхідно виділяти аномальні елементи, виділяйте їх кольором. Якщо треба знайти подібні елементи, виділіть їх однаковим кольором.

4. Використовуйте кольорове кодування помірковано й послідовно. Якщо у деякій частині системи повідомлення про помилку відображається, наприклад, червоним кольором, то у всіх інших частинах подібні повідомлення повинні відображатися таким самим кольором. Тоді червоний колір не треба використовувати ні де більше. Слід також пам’ятати, що у користувача може бути власне уявлення про значення окремих кольорів.

5. Обережно використовуйте додаткові кольори. Фізіологічні особливості людського ока не дозволяють одночасно сфокусуватися на червоному й синьому кольорах. Тому послідовність червоних і синіх зображень викликає зорову напруженість. Деякі комбінації кольорів також можуть візуально порушувати або ускладнювати читання.