8. Демократія

У словнику демократія визначається як "народна форма правління, у якій народ наділений вищою владою і здійснює її або безпосередньо, або через своїх обраних представників при вільній виборчій системі". За словами Авраама Лінкольна, демократія - це "народне правління, здійснюване народом заради народу".

Воля і демократія часто вживаються як взаємозамінні поняття, але синонімами вони не є. Демократія - це дійсно комплекс ідей і принципів, але вона містить також практичні норми і процедури, що сформувалися протягом довгої і часто болісної історії. Коротше кажучи, демократія є наділення свободи законним статусом. Саме тому можна з повним правом назвати демократичними перевірені часом основні характеристики, якими повинно володіти будь-як суспільство, принципи конституційного уряду, права людини і рівність перед законом.

Демократії поділяються на дві основні категорії - прямі і представницькі. При прямій демократії всі громадяни без посередництва обраних чи призначених офіційних осіб можуть брати участь у прийнятті суспільних рішень. Така система має практичний сенс тільки при відносно невеликій кількості людей, коли всі члени громади, племені, спільноти можуть зібратися разом для обговорення і прийняття рішень шляхом консенсусу чи більшістю голосів. Древні Афіни умудрялися здійснювати пряму демократію, до речі, першу у світі, за допомогою зібрань, у яких брали участь п'ять-шість тисяч чоловік.

Сучасне суспільство при його складності і численності має мало можливостей для здійснення прямої демократії. Навіть на північному сході Сполучених Штатів, у Новій Англії, де свято шанують традицію міських зборів, більшість спільнот стали занадто великими, щоб усі жителі могли збиратися в разом і прямим голосуванням вирішувати питання, які стосуються їхнього життя.

Сьогодні найбільш прийнятою формою демократії як для міст із населенням у 50 тисяч, так і для країн з населенням у 50 мільйонів є представницька демократія, при якій громадяни обирають офіційних осіб для прийняття політичних рішень, створення законів і реалізації програм заради суспільного блага. Від імені народу обрані офіційні особи вирішують складні суспільні проблеми, що вимагає витрат часу й енергії.

Процедура обрання офіційних осіб може найрізноманітнішою. Наприклад, на загальнонаціональному рівні законодавців можуть обирати по одному в кожнім районі. При системі пропорційного представництва кожна політична партія представлена в законодавчому органі відповідно до процентного співвідношення до загальної кількості обраних по всій країні. Місцеві і районні вибори можуть проходити за національною моделлю чи менш формально. Але який би не був метод, офіційні особи в представницькій демократії займають свої посади від імені народу і залишаються підзвітними народу у всіх своїх діях.

Демократичне суспільство

Демократія не обмежується комплексом конституційних правил і процедур, що визначають, як повинен функціонувати уряд. Тому що уряд - це тільки один елемент, що співіснує з багатьма іншими інститутами, політичними партіями, організаціями й асоціаціями. Це розмаїття називається плюралізмом і передбачає, що існування, законність і авторитет багатьох організованих груп і інститутів у демократичному суспільстві не залежить від уряду.

Тисячі приватних організацій як на місцевому, так і на національному рівні функціонують у демократичному суспільстві. Багато з них відіграють роль посередників між приватними особами і складними соціальними й урядовими інститутами.

Ці групи представляють інтереси своїх членів різноманітними способами: підтримуючи кандидатів на урядові посади, беручи участь в обговоренні проблем, намагаючись впливати на політичні рішення. Будучи членами таких груп, окремі громадяни мають можливість мати вагому участь як у державних справах, так і в справах своїх власних співтовариств. Прикладів багато, і вони різноманітні: благодійні організації і церкви, групи, що займаються охороною навколишнього середовища й організовані за принципом сусідства, ділові асоціації і професійні спілки.

В авторитарному суспільстві практично всі подібні організації контролюються урядом, знаходячись під його наглядом і будучи йому підзвітними. У демократичному ж суспільстві прерогативи уряду точно визначені законом, і влада його різко обмежена. У результаті приватні і суспільні об'єднання вільні від урядового контролю. Багато з них, навпаки, мають можливість впливати на уряд і жадати від нього звіту. Суспільні групи й організації, що займаються наукою, мистецтвом, чи релігією об'єднані іншими інтересами, часто намагаються узагалі не мати ніяких зв'язків з урядом.

Стовпи демократії

Народовладдя

Уряд, заснований на згоді керованих

Правління більшості

Права меншостей

Гарантії основних прав людини

Вільні і чесні вибори Рівність перед законом

Справедливе судочинство

Конституційні обмеження уряд

Соціальний, економічний і політичний плюралізм

Цінності терпимості, прагматизму, співробітництва і компромісу