8. Політична влада

Політична влада є особливим різновидом загального поняття влади. Під політичною владою розуміють спроможність певної групи, особи проводити свою волю і лінію у політиці та суспільних відносинах. Феномен політичної влади наукові теоретики розкривають у двох площинах. Одні оцінюють владу як винятково політичний феномен. Тому влада розуміється як винятково політична сутність і політичне явище. Інші бачать владу такою, яка не обмежується політикою, але складає її значну частину, влада ширша й активно діє за межами політичного. Як приклад першого підходу до влади можна навести цитату X. Лассуела й Е. Кеплена: "У широкому розумінні, - пишуть вони, - всі форми влади є політичними". Отже, політика розповсюджується на всю владу. Прикладом другого підходу є теорія Т. Парсонса та X. Арендт, які з політичної влади виводять міжособистісні відносини, а владу співвідносять переважно з дією великих соціальних систем. Багато теоретиків політичну владу визначають як боротьбу за владу, за володіння нею та її утримання. Політична влада - це влада в політичній сфері або її секторах. Для уточнення використовують різні критерії. Головними критеріями для X. Лассуела і Е. Кеплена є "контроль над політикою володарювання"; для П. Морріса - це контроль над тим, щоб "у процесі прийняття колективних рішень наші індивідуальні влади трансформувалися в інші види влади". Для Дж. Локка таким критерієм виступає "політичне право": "Політичну владу я розглядаю як право прийняття законів". Отже, політична влада є лише різновидністю влади. Вона включає всі види владних відносин у сфері політики. При визначенні політичної влади головну роль відіграє поняття політики. Політична влада може виступати в різних формах, здійснюватися як сила, примус, переконання, легальний авторитет тощо. Політична влада означає здатність суб'єкта забезпечити підпорядкування об'єкта в політичній сфері. Політична влада - це можливість однієї групи людей реалізовувати свої інтереси в боротьбі з іншими групами. Особливості політичної влади: - здатність і готовність суб'єкта влади виявити свою політичну волю; - верховенство влади, обов'язковість виконання її рішень; - охоплення владною дією всього політичного простору; - наявність політичних структур, через які суб'єкт влади здійснює політичну діяльність; - осмислення політичного інтересу й політичних потреб; - моноцентричність влади (наявність єдиного центру прийняття рішень); - володіння і використання комплексу необхідних ресурсів. Осмислюючи сутність і різноманіття концепцій політичної влади, напрацьованих наукою, необхідно класифікувати найголовніші з них: - нормативно-формалістична, згідно з якою джерелом і змістом влади виступає певна система норм; - суб'єктивістсько-психологічна, в основі якої лежить пояснення влади як інстинктивного потягу людини до влади; - реляціоністська, де влада постає як відносини між індивідами й групами при зміні ролевих відносин і впливів; - марксистська концепція спирається на розуміння влади як панування одного класу над іншим, а боротьба йде за економічні інтереси; - системна концепція влади виходить з того, що влада є політична система. У ній виділяють мікро-, мезо- та макропідходи. - біхевіористська концепція зосереджує увагу на мотивах поведінки людей у боротьбі за владу; - інструменталістська концепція розглядає владу як можливість використання певних засобів, у тому числі й насилля; - влада, за теологічною концепцією, є досягненням певних цілей і результатів; - психологічна концепція виводить витоки влади зі свідомості та підсвідомості людей і психологічної хворобливості; - за структурно-функціональною концепцією влада є різновидом функціоналізму, солідаризму та структуралізму, які визначаються функціями влади; - конфліктна концепція розглядає владу як суперечливий розподіл цінностей у конфліктних ситуаціях; - технократичні концепції різноманітних напрямків.