- •Специфічні запальні процеси щлд (актиномікоз, туберкульоз, сифіліс). Снід: класифікація, клінічний перебіг, діагностика, лікування. Пмк. Актиномікоз
- •Туберкульоз.
- •Діагностика первинного сифілісу
- •Диференційна діагностика первинного сифілісу.
- •Діагностика вторинного сифілісу
- •Диференційна діагностика вторинного сифілісу.
- •Третинний сифіліс
- •Шляхи зараження віл.
- •Стадія первинних проявів
- •Стадія інкубації
- •Латентна стадія
- •Стадія вторинних захворювань
- •Препарати для етіотропної терапії віл-інфекції
Діагностика вторинного сифілісу
Порядок обстеження |
Виявлення симптомів |
Патогенетичне обгрунтування симптомів |
Опитування Скарги
|
Відсутні. Безболісні плями на слизовій оболонці рота. Неприємні відчуття і болючість при ковтанні. Больові відчуття при розмові та прийомі їжі. Осиплість голосу (сифілітична дисфонія) |
Висипання при вторинному сифілісі в основному не викликають пошкодження тканин і не супроводжуються суб'єктивними відчуттями. Розеоли і папули в порожнині рота надають слизовій оболонці плямистий вигляд. Сифілітична еритематозна ангіна. При звиразкуванні папул в несанованій порожнині рота при приєднанні вторинної інфекції і хронічної травми виникають больові відчуття. Папульозні сіфіліди нерідко поширюються на гортань, викликаючи осиплість голосу |
Анамнез |
Аналогічний первинному періоду сифіліса |
|
Развиток даного захворювання, тривалість захворювання |
Починається через 6-7 нед. після появи твердого шанкра, коли при симптомах первинного сифілісу (твердий шанкр, склераденіт, поліаденіт) з'являється рясна розеольозно-папульозні висипання. Вторинний сифіліс триває 2-4 роки і супроводжується позитивними серологічними реакціями. Вторинний сифіліс має хвилеподібний перебіг зі зміною активних і прихованих (безсимптомних) періодів. Тривалість кожного з них індивідуальна, в середньому 1,5-2 міс. |
Наростає напруженість інфекційного імунітету. Гуморальний імунітет, який утворився на початку хвороби поступово слабшає, а клітинний імунітет наростає, в результаті чого поступово змінюється клінічна картина захворювання |
Ефективність проведеного лікування |
Лікування не проводилось або було малоефективним. |
|
Зовнішньоротовий огляд. Регіонарні лімфатичні вузли |
Можливий розеолярний і папульозний висип (долоні, підошви, тулуб та ін), пустульозний висип (шкіра обличчя, тулуба та ін), пігментні сіфіліди - сифілітична лейкодерма (на бічних і особливо на задній поверхні шиї) і сифілітичне облисіння (дифузне і дрібновогнищеве ) - гніздова плішивість. На початку вторинного періоду сифілісу (сифіліс вторинний свіжий) зберігаються склераденіт і поліаденіт. У подальшому, під час прихованого періоду сифілісу і його рецидивів лімфатичні вузли приходять в норму і можуть не пальпуватися |
Діагноз не був встановлений вчасно. Клінічна картина захворювання змінюється в результаті послаблення гуморального і нарастання клітинного імунітету |
Огляд порожнини рота огляд слизової оболонки рота сифіліс вторинний свіжий прихований період вторинний рецидивний сифіліс |
Велика кількість розеольозно-папульозних висипаннь, залишки твердого шанкра в порожнині рота. Повна відсутність клінічних проявів. Діагноз в цей період може бути поставлений тільки за допомогою серологічних реакцій. Нечисленні, що групуються в кільця, дуги папули і розеоли на дужках, м'якому піднебінні, язичку, мигдаликах, язику по лінії змикання зубів, яснах та ін У цей період висипання в роті можуть бути єдиним клінічним проявом хвороби |
Відбувається генералізація інфекції. |
Особливості клінічних проявів на слизовій оболонці рота плямистий сіфілід |
Локалізується найчастіше на дужках, м'якому піднебінні, язику і мигдаликах симетрично, утворюється в результаті розеольозних висипань в цій ділянці. Червоні, різко відмежовані плями, які зливаються в еритему, яку називають еритематозною ангіною. Уражена ділянка має застійно-червоний колір, іноді з мідним відтінком, і чіткі межі. Іноді хворі скаржаться на неприємні відчуття і болючість при ковтанні |
При еритематозній ангіні визначається незначний запальний периваскулярний інфільтрат в сосочковому шарі, що складається з лімфоцитів, плазматичних клітин і гістіоцитів. Судини розширені, відзначається гіперплазія ендотелію |
Папульозний сифілід |
Найчастіша форма ураження порожнини рота при сифілісі. Зазвичай локалізується на мигдаликах, дужках, м'якому піднебінні, язиці, слизовій оболонці щік (особливо по лінії змикання зубів), губі, яснах. Спочатку папула має вигляд різко відмежованої темно-червоної ділянки ураження діаметром 1-2 см з невеликим інфільтратом в основі. З часом папула стає щільним, круглим безболісним елементом розміром 3-10 мм, сірувато-білого кольору, різко відмежованим від оточуючої слизової оболонки гіперемованим та інфільтрованим віночком. Папула може бути плоскою або значно підніматися над рівнем слизової оболонки. При зішкрібанні поверхні таких папул мацерованний епітелій видаляється, оголюючи м'ясо-червону ерозію, у виділеннях якої виявляється бліда трепонема. Часто папули на слизовій оболонці порожнини рота знаходяться на різних стадіях розвитку (помилковий поліморфізм). Іноді папули виразкуються, і тоді з'являється значна болючість. Сифілітична заїда утворюється при локалізації папул в кутах рота. В основі таких папул щільний специфічний інфільтрат. Шкіра і слизова оболонка кутів рота розтягуються, утворюючи глибокі, болючі, кровоточиві, покриті кірками тріщини. Ниткоподібні і грибкові сосочки язика атрофуються, утворюючи гладкі поверхні. Папули на спинці язика мають вигляд великих кільцеподібних дисків. Виникають відполіровані овальні гладкі блискучі поверхні трохи нижче рівня слизової оболонки - «лискучі папули» (симптом «скошеного лугу») |
Сифілітична папула обумовлена запальним інфільтратом з плазматичних клітин, лімфоцитів і гістіоцитів, розташованих дифузно під епітелієм в сосочковому шарі власне слизової оболонки. Судини розширені, їх ендотелій гіперплазований. Ниткоподібні і грибоподібний сосочки язика атрофуються, утворюючи гладкі поверхні |
Пустульозні (виразкові) сифіліди |
Зустрічаються в порожнині рота вкрай рідко, в основному в ослаблених хворих. Інфільтрат, що переходить у болючу виразку з некротичним нальотом. Супроводжується лихоманкою |
Дотримання гігієни порожнини рота, регулярне звернення до стоматолога |
Огляд зубних рядів |
Порожнина рота санована. Несанованна порожнина рота, незадовільний гігієнічний стан ускладнюють перебіг сифілісу |
Хронічна механічна травма, недостатній догляд за порожниною рота призводять до приєднання вторинної інфекції і звиразкування папул - з'являється значна болючість |
Додаткові методи дослідження: бактеріоскопічне та серологічне дослідження |
Взяття тканинної рідини з поверхні папул |
Виявлення блідої трепонеми. У вторинному періоді сифілісу в крові знаходиться велика кількість антитіл до блідої трепонеми. Серологічні реакції на сифіліс позитивні в різні періоди вторинного сифілісу |
Диференціальна діагностика вторинних сифілідів. Розеольозні висипи на СОПР треба відрізняти від медикаментозних. Різні за розмірами і обрисами червоні плями, що з'явилися внаслідок приймання лікарських речовин (наприклад, при так званій фіксованій сульфаніламідній еритемі), можуть нагадувати еритематозні сифіліди. Сифілітичну еритематозну ангіну треба диференціювати від банальної катаральної ангіни, для якої характерні підвищення температури тіла, болючість, набрякання обох мигдаликів, полум'яно-червоний колір еритеми. Катаральний стоматит відрізняється кольором еритеми, відчуттям печіння CO, негативними серологічними реакціями. Для алергічного катарального стоматиту характерні еозинофілія крові, позитивні алергічні проби тощо.
Сифілітичні папули необхідно диференціювати від проявів кератозів. Проте якщо з поверхні сифілітичної папули білястий наліт знімається дуже легко, то при лейкоплакії, ЧПЛ, ЧВ кератоз зняти не вдається. Окрім того, при кератозах відсутні інфільтрація та запальний вінчик; для них не характерна локалізація на м'якому піднебінні і мигдаликах.
Кандидоз СОПР відрізняється від сифілітичних папул тим. що після зняття з ділянок ураження сірувато-білого нальоту оголюється червона «оксамитова», а не ерозивна поверхня.
Сифілітичні папули, на яких утворилися ерозії, потрібно відрізняти від ерозій при БЕЕ, пухирчастій хворобі, простому пухирчастому лишаї, герпетичному та хронічному рецидивному афтозному стоматиті. При цих захворюваннях в основі ерозії немає інфільтрації; поява висипу супроводжується болем, його елементи мають яскраво-червоне забарвлення.
Виразкові сифіліди треба диференціювати від виразково-некротичного стоматиту і ангіни Венсана.
Вилискуючі папули («бляшки скошеної луки») можуть нагадувати прояви десквамативного глоситу (географічний язик). Останній відрізняється від сифілітичного ураження яскраво-червоним кольором ділянок десквамації, білою каймою по їх периферії, фестончастими обрисами, відсутністю ущільнення в основі, частою міграцією малюнку, хронічним перебігом (роки, навіть десятиліття).
Діагноз вторинного сифілісу грунтується на клінічній симптоматиці та результатах лабораторних досліджень (виявлення в елементах ураження блідої трепонеми, позитивні реакції Вассермана, осадові та РІБТ).
