- •Контрольні питання з навчальної дисципліни «Взаємодія учасників судового процесу»
- •1. Поняття взаємодії як універсальної форми руху
- •6. Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу
- •2. Значення взаємодії сторін під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального)
- •3. Взаємодія в умовах змагального судового процесу
- •10. Поняття і наукові засади комунікативної взаємодії
- •4. Погляди вчених на об’єкт взаємодії учасників судового процесу
- •5. Сутність та значення двох основних поглядів на змагальність в судовій практиці
- •7. Сутність принципу детермінізму та принципу об’єктивності (їх співвідношення)
- •8. Взаємодія учасників судового процесу як процедура доказування
- •9. Особливості доказування під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального) з урахуванням взаємодії сторін
- •11. Вимоги до опису об’єкта у процесуальних документах (адекватність, підтвердження, інформативність). Значення виконання цих вимог
- •12. Засоби встановлення психологічного контакту під час взаємодії суб’єктів судового процесу
- •13. Структура комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів
- •14. Допит та судові дебати як форма комунікативної взаємодії у судовому процесі
- •15. Особливості перехресного допиту. Значення перехресного допиту для встановлення об’єктивної істини
- •16. Комунікативний саботаж під час допиту у судовому процесі як реакція адресата
- •17. Поняття, зміст та значення мінімізації емотивної складової під час судового розгляду
- •18. Поняття та значення істини в судовому процесі.
- •Значення.
- •19. Класифікація видів істини у судовому процесі;
- •20. Діалектичний та позитивістський підходи до встановлення істини. Значення їх використання
- •21. Співвідношення орієнтуючої та доказової інформації у судовому процесі. Значення її розмежування
- •23. Класифікація інформації за призначенням. Значення проміжної інформації
- •24. Внутрішнє переконання як критерій істини у взаємодії учасників судового процесу
- •25. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням в судовому процесі
- •26. Співвідношення понять об’єкта та предмета оцінки в судовому доказуванні
- •27. Поняття та ознаки допустимості доказів у судовому процесі
- •1) Законність джерела.
- •2) Законність способу отримання доказу.
- •3) Процесуальне оформлення доказу.
- •28. Метод експертного дослідження як метод оцінки
- •29. Структура категорії оцінки
- •30. Внутрішнє переконання як підстава оцінки
- •31. Сутність та значення підстав внутрішнього переконання (гносеологічні, світоглядні та моральні)
- •32. Поняття аргументації у взаємодії процесуальних суб’єктів;
- •33. Аргументація як комунікативний процес
- •34. Поняття та значення аргументації оцінкою
- •35. Сутність Фреймової моделі оцінного мовленнєвогого акту в процесуальному документі
- •36. Структура та значення оцінного фрейму у процесуальному документі
- •37. Поняття та значення контекстного аспекту аргументації
- •Тактичні прийоми управління взаємодією процесуальних суб’єктів.
- •44. Прийоми емоційного спрямування. Значення їх використання під час судового розгляду
- •45. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «наведення на хибний хід»
- •46. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «ошарашення»
- •47. Засоби встановлення психологічного контакту у взаємодії суб’єктів
- •48. Використання засобів невербальної техніки під час судового засідання
- •49. Використання невербальних прийомів маніпулювання у взаємодії сторін
- •50. Поняття та значення дистанції спілкування між партнерами в судовому процесі.
Тактичні прийоми управління взаємодією процесуальних суб’єктів.
Прийом «відтягування заперечення». Нерідко в ході взаємодії процесуальних суб’єктів виникає така ситуація, коли представник іншої сторони наводить довід, проти якого не одразу можна знайти заперечення. У таких випадках намагаються «відтягнути заперечення», наприклад, ставлячи запитання у зв'язку з наведеним аргументом, немов би для з'ясування якихось деталей, або починають відповідь
здалеку, одночасно намагаючись знайти потрібне заперечення.
Прийом відтягування заперечення є коректним, іноді його застосування в судовому провадженні визнається необхідним (наприклад, якщо свідок розгубився, або особа перебувала у стресовому стані). Однак дуже часто в перебігу взаємодії цей прийом застосовують у некоректному вигляді. Це стосується тих ситуацій, коли суб'єкт висуває певний довід, і він здається іншому учаснику судового провадження правильним, однак погоджуватися з ним йому не можна. Тоді намагаються цей довід обійти: відхиляються від заперечення, замовчують його або навіть переводять суперечку на іншу тему.
Прийом «зворотний удар» - це прийом, завдяки якому аргумент повертається проти того, хто його висловив. Його сутність така: опонента просять аргументувати якусь важку тезу, шо його дискредитує, як правило, у вигляді запитання. Замість обґрунтування цієї тези він починає критикувати особистість представника протилежної сторони щодо заданого запитання.
Прийом «контрзапитання» - це ефективний прийом нейтралізації процесуального опонента. В результаті його застосування особа не дає чіткої та ясної відповіді на поставлене запитання і кінець-кінцем переадресує його тому, хто це запитання задав. Цей прийом не руйнує тезу адресанта, але перешкоджає розвитку суперечки у неприємному напрямку, виключає на деякий час можливість критики.
44. Прийоми емоційного спрямування. Значення їх використання під час судового розгляду
45. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «наведення на хибний хід»
46. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «ошарашення»
У практиці взаємодії процесуальних суб'єктів зустрічаються випадки застосування некоректних прийомів, перехід на особистості, кривдження, зневажливе ставлення до учасників судового провадження, несправедливого звинувачення тощо. Якщо опонент отримав емоційного враження - справу виграно. Деякі такі особи дуже витончено намагаються довести опонента до бажаного емоційного стану. Наприклад, застосовують так званий «прийом артистів». Цей прийом полягає у тому, що деякі артисти для того, щоб «підрізати» свого супротивника перед виступом, повідомляли йому якусь дуже неприємну новину, чимось засмучували, виводили з рівноваги якоюсь образою. Вони вважали, що у такому стані артист не буде володіти собою і погано зіграє роль. Таким прийомом іноді користуються і деякі учасники судового провадження.
Прийом «ошарашення» - застосовують проти осіб, які мислять повільно, хоча і правильно. Процесуальна особа починає говорити дуже швидко, формулюючи свої думки у складній для розуміння формі, намагаючись «ошарашити» адресата, ввести його у стресовий стан. Потім, не давши йому отямитися, переможно робить висновок, який йому потрібен, і виходить з суперечки переможцем.
Прийом «відволікання уваги»: процесуальний суб'єкт хоче провести якусь думку без критичних зауважень від інших учасників судового провадження. Для цього необхідно відволікти їх увагу від цієї думки. Це можна зробити таким чином: або зовсім не висловлювати цю думку, а тільки мати її на увазі, або висловити, однак дуже коротко, у непримітній формі. Перед нею ж висловити таку думку, яка мимоволі повинна змістом або формою привернути особливу увагу опонента. Якщо це зроблено успішно, то є багато шансів, що адресат пропустить без критики ту думку, заради якої і був застосований цей прийом.
Прийом «наведення на хибний слід» - коли попереду положення, яке хочуть провести без критики, ставлять таку думку, яка повинна здатися процесуальному опоненту явно сумнівною або навіть помилковою. При цьому мається на увазі, що кожний із взаємодіючих осіб намагається знайти у опонента слабкі місця, а знайшовши таке, без особливої уваги буде пропускати положення, які йдуть за ним. Наприклад у виступах у судовому засіданні одним з найсильніших засобів, за допомогою яких відволікають увагу від думок та логічного зв'язку між ними, є пафос, вираження сильного емоційного піднесення. Перевірено на практиці, що зміст саме цих фрагментів висловлення запам'ятовується найгірше.