- •Контрольні питання з навчальної дисципліни «Взаємодія учасників судового процесу»
- •1. Поняття взаємодії як універсальної форми руху
- •6. Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу
- •2. Значення взаємодії сторін під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального)
- •3. Взаємодія в умовах змагального судового процесу
- •10. Поняття і наукові засади комунікативної взаємодії
- •4. Погляди вчених на об’єкт взаємодії учасників судового процесу
- •5. Сутність та значення двох основних поглядів на змагальність в судовій практиці
- •7. Сутність принципу детермінізму та принципу об’єктивності (їх співвідношення)
- •8. Взаємодія учасників судового процесу як процедура доказування
- •9. Особливості доказування під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального) з урахуванням взаємодії сторін
- •11. Вимоги до опису об’єкта у процесуальних документах (адекватність, підтвердження, інформативність). Значення виконання цих вимог
- •12. Засоби встановлення психологічного контакту під час взаємодії суб’єктів судового процесу
- •13. Структура комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів
- •14. Допит та судові дебати як форма комунікативної взаємодії у судовому процесі
- •15. Особливості перехресного допиту. Значення перехресного допиту для встановлення об’єктивної істини
- •16. Комунікативний саботаж під час допиту у судовому процесі як реакція адресата
- •17. Поняття, зміст та значення мінімізації емотивної складової під час судового розгляду
- •18. Поняття та значення істини в судовому процесі.
- •Значення.
- •19. Класифікація видів істини у судовому процесі;
- •20. Діалектичний та позитивістський підходи до встановлення істини. Значення їх використання
- •21. Співвідношення орієнтуючої та доказової інформації у судовому процесі. Значення її розмежування
- •23. Класифікація інформації за призначенням. Значення проміжної інформації
- •24. Внутрішнє переконання як критерій істини у взаємодії учасників судового процесу
- •25. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням в судовому процесі
- •26. Співвідношення понять об’єкта та предмета оцінки в судовому доказуванні
- •27. Поняття та ознаки допустимості доказів у судовому процесі
- •1) Законність джерела.
- •2) Законність способу отримання доказу.
- •3) Процесуальне оформлення доказу.
- •28. Метод експертного дослідження як метод оцінки
- •29. Структура категорії оцінки
- •30. Внутрішнє переконання як підстава оцінки
- •31. Сутність та значення підстав внутрішнього переконання (гносеологічні, світоглядні та моральні)
- •32. Поняття аргументації у взаємодії процесуальних суб’єктів;
- •33. Аргументація як комунікативний процес
- •34. Поняття та значення аргументації оцінкою
- •35. Сутність Фреймової моделі оцінного мовленнєвогого акту в процесуальному документі
- •36. Структура та значення оцінного фрейму у процесуальному документі
- •37. Поняття та значення контекстного аспекту аргументації
- •Тактичні прийоми управління взаємодією процесуальних суб’єктів.
- •44. Прийоми емоційного спрямування. Значення їх використання під час судового розгляду
- •45. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «наведення на хибний хід»
- •46. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «ошарашення»
- •47. Засоби встановлення психологічного контакту у взаємодії суб’єктів
- •48. Використання засобів невербальної техніки під час судового засідання
- •49. Використання невербальних прийомів маніпулювання у взаємодії сторін
- •50. Поняття та значення дистанції спілкування між партнерами в судовому процесі.
15. Особливості перехресного допиту. Значення перехресного допиту для встановлення об’єктивної істини
На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу (підсудні, свідки, потерпілі, цивільні позивачі та цивільні відповідачі, а також експерти), які допитуються у судовому засіданні. Такий допит справляє сильний вплив на психіку допитуваного. Він передбачає одночасний допит кількома учасниками процесу однієї особи відносно одних й тих самих обставин. Особлива роль у перехресному допиті належить суду, який повинен виконувати регулятивну функцію. Допит є перехресним тільки тоді, коли до нього включаються рівноправні учасники кримінально-процесуальної діяльності.
Особливості перехресного допиту – можливе розгублення чи зміна показань завдяки психологічній напруженості цієї процесуальної дії. Від судді потребується вміле керування перебігом перехресного допиту, відхилення запитань, які мають характер навіювання чи тиску, не відповідають суті розглядуваної справи, збивають допитуваного з напрямку його показань. Особливого значення психологічні чинники (інформування, переконання, навіювання) набувають у ході перехресного допиту. В умовах допиту (досудове слідство, в судовому засіданні) діють психологічні чинники обміну повідомленнями. Відбувається емоційний вплив на процесуальну особу з боку інших учасників судового процесу, що накладає відбиток на формування власної позиції.
Головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосується суті кримінального провадження. Якщо свідок висловлюється нечітко чи заперечує певні обставини, суд має право вимагати від цього свідка конкретної відповіді - "так" чи "ні".
Використовуючи можливості перехресного допиту, суд і учасники процесу можуть більш повно дослідити обставини справи, проконтролювати їх, деталізувати та конкретизувати неясні
16. Комунікативний саботаж під час допиту у судовому процесі як реакція адресата
Комунікативний саботаж розглядається вченими як реакція адресата на висловлення адресанта, в якій попередня репліка ігнорується, а у відповідь уводиться новий зміст . Види комунікативного саботажу: 1) нав'язування своєї думки щодо обговорюваної ситуації; 2) ненадання очікуваної відповіді; 3) намагання відійти від обраного аспекту обговорення; 4) намагання образити співрозмовника. Таким чином, комунікативний саботаж — це ігнорування цілеспрямованого висловлення від іншого суб’єкта процесуальної взаємодії та повне або часткове змінення теми. Мета комунікативного саботажу — руйнування кооперативного настрою комунікації.
Причиною комунікативного саботажу є інтенції (наміри) процесуального опонента. Підставою комунікативного саботажу є укрита протидія, внутрішній супротив адресата, що зводиться до порушення принципу кооперації (Г. П. Грайс, відомий лінгвіст і філософ, сформулював т.з. «максими» ділового спілкування — ввічливості, кооперації, способу дії, кількості, якості, кооперації). Таким чином, комунікативний саботаж застосовується задля радикальної зміни напряму та характеру взаємодії процесуальних суб’єктів.