9. Особливості доказування під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального) з урахуванням взаємодії сторін

11. Вимоги до опису об’єкта у процесуальних документах (адекватність, підтвердження, інформативність). Значення виконання цих вимог

Метод опису набув поширення в процесуальній практиці, його застосовують на всіх стадіях судового процесу. Сутність цього методу полягає у фіксації мовними засобами ознак досліджуваного об’єкта, а також перебігу та результатів дослідження. Стиль процесуального описання наближається до наукового, характеризуючись важливими ознаками мови юридичного документа - правильністю, логічністю, багатством мови, її точністю, чистотою . Метод опису може бути застосований під час проведення різних процесуальних дій. Так, під час допиту слідчий може представити допитуваному описи, що містяться у висновку експерта з метою викриття помилок, подолання неправди, усунення різних перешкод психологічного характеру. Фрагменти протоколів, у яких зафіксовано зовнішній вигляд речей можуть бути використані в ході пред'явлення для впізнання - зокрема, для підбору пред'явлюваних об'єктів. Опис використовують для проведення упізнавання під час негласних слідчих дій у кримінальному провадженні. *

Вимоги до опису об'єкта у процесуальних документах:

1) адекватність - вірне відображення суттєвих ознак об'єкта. Опис, наданий учасником судового провадження, може підлягати зіставленню з описами в протоколах слідчих дій та іншими матеріалами справи. Тому для учасників процесуальної взаємодії важливо, щоб опис містив суттєві ознаки об’єкта, що сприймаються візуально та не потребують застосування спеціального обладнання;

2) підтвердження належності до розглядуваної справи – полягає у відображенні унікальних ознак об’єкта. Відтак опис уміщує ознаки, що вирізняють наданий об’єкт із кола подібних. Учасники судового провадження прагнуть отримати із юридичною документу обґрунтування відображення конкретного об’єкта, що підданий процесуальному дослідженню;

3) інформативність опису - означає аргументацію обрання мовних засобів. Вони характеризуються специфічністю, тобто актуалізують певні ознаки та властивості досліджуваною об'єкта. Такі ознаки мають бути відображені в тексті процесуального документу. За ними учасники судового провадження можуть переконатися, що наданий об’єкт придатний для процесуального дослідження.

Конкретизуємо рекомендації, яких має дотримуватися процесуальний суб’єкт під час описування досліджуваного об’єкт. В літературі наукового спрямування сформульовано критерії якості надання досліджуваного об’єкта в тексті процесуального документу: достовірність, повнота, об’єктивність та переконливість.

Достовірність - вірне відображення наданих об’єктів у тексті. Він полягає в тому, що процесуальний суб’єкт має застосовувати формалізоване найменування об’єкта, його складових, ознак та властивостей. Застосовується виключно наукова термінологія, відповідно тій галузі знань, до якої належить досліджуваний об’єкт; не вживаються терміни та висловлення, неоднозначні за змістом, а також ті, що містять емоційну складову.

Повнота - відображення повною мірою всіх суттєвих ознак об’єкта. До цього можна додати послідовність описування в напрямку представлення ознак від загальних до конкретних.

Об’єктивність - це наукова обґрунтованість перебігу та результатів дослідження, а також відсутність упередженості суб’єкта під час проведення досліджень і формулювання процесуальних рішень. Об'єктивність опису можна прослідкувати й у реальності ознак та властивостей об’єкта, відображених у процесуальному документі.

Переконливість виявляється в аргументованості опису; щодо відображення досліджуваного об’єкта в процесуальному документі - об'єкт мас переконати інших процесуальних осіб у реальності його існування та адекватності відображення засобами мови. Показником переконливості тексту називаємо підтвердження опису фотоілюстраціями, а також додержання вимог до оформлення тексту, відсутність фактичних, логічних, орфографічних помилок