17.3 Моніторинг довкілля

Термін «моніторинг довкілля» вперше був запропонований перед проведенням Стокгольмської конференції ООН з довкілля (Стокгольм, 16 червня 1972р.).

Моніторинг – безперервне стеження за динамікою усіх компонентів Природно-антропогенної геосистеми (ПАГС) – повинен забезпечити охоплення всіх ПАГС: від глобальних і регіональних до локальних. Виділення ПАГС проводиться на базі ландшафтного районування території, тому що базою ПАГС є ПТК. Якщо брати територію України, то розміри ПАГС найвищого порядку є такими, що досліджувати їх треба в масштабі 1 : 1 000 000. Таким чином, система державного (національного) екомоніторингу України повинна забезпечуватися мережею безперервних спосте­режень мільйонного масштабу, у якій точки спостереження (екологічні станції або полігони) розташовані в середньому на відстані 10км одна від одної. Систему національного екомоніторингу розробляють в інститутах географії та кібернетики НАН України разом з Мінприродою України, яка має базу державних інспекцій по охороні навколишнього природного середовища в кожному адміністративному районі, місті або області.

Наступний рівень екологічного моніторингу – регіональний. Він проводиться в масштабі 1 : 500 000. Розробляється для природних регіонів України і в першу чергу, для рекреаційних зон (Українські Карпати, Західне та Східне Полісся, Північне Причорномор'я та Крим). Ця робота доручена Міністерству освіти і науки України (Київський, Львівський, Чернівецький, Ужгородський, Одеський, Таврійський університети, Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу, Львівський лісотехнічний унівкрситет та ін.) і Академії наук технологічної кібернетики України (Інститут екологічного моніторингу). Для Карпатського регіону система екологічного моніторингу була розроблена під керівництвом д.г.-м.н., проф. О.М. Адаменка. Спостереження на регіональному рівні екомоніторингу проводяться в середньому через 5км і повинні охопити всі ПАГС.

Наступний рівень в ієрархії системи екомоніторингу повинен охопити ландшафтні райони і проводитися в кожній адміністративній області сілами Карпатського інженерно-екологічного центру та Інституту екологічної безпеки і природних ресурсів (Івано-Франківськ), Львівського соціально-екологічного центру, Закарпатського науково-виробничого центру «Екологія». Мережа досліджень екомоніторингу обласного рівня відповідає масштабу 1 : 200 000 та забеспечує спостереження не менше ніж через 2 км.

Більш детальніші системи екомоніторингу на рівні ПАГС, які відповідають окремим ландшафтам або урочищам, збігаються з адміністративними районами (масштаб 1 : 50 000, спостереження через 500м), промисловими вузлами або невеликими містами (масштаб 1 : 10 000, спостереження через 100м). І, нарешті, найдетальніший рівень екомоніторингу проводиться на окремих підприємствах від час їх екологічної паспортизації (масштаби 1 : 5000 – 1 : 1000, спостереження через 50-10 м).

Усі ці різномасштабні елементи екомоніторингу повинні бути поєднані в єдину систему, яка забезпечить повну інформацію екологічного стану тієї чи іншої території з метою управління нею і оптимізації на необхідному рівні. Тільки тоді можна визначити науково обґрунтовані, екологічно безпечні межі діяльності підприємств, розрахувати їх плату за забруднення навколишнього середовища і використання природних ресурсів, розробити оперативні заходи щодо покращення екологічної ситуації, виведення тих або інших територій з екологічної кризи, скласти довгострокові державні (національні), обласні, районні та міські програми охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів і програми охорони здоров'я населення.