4. Характеристика управлінських відносин, як способу впровадження аспектів бізнес-етики у процес діяльності організації.

Втілення аспектів бізнес-етики в життя підприємства або компанії відбувається на основі методів і стилів управління в процес управлінських відносин всередині організації.

До сучасного керівника або менеджера (управляючого справами) суспільство висуває вимоги значно вищі, ніж до його попередників. Відповідно до них управлінець повинен мати талант керівника, бути певною мірою дипломатом, лідером, володіти здібностями педагога, психолога, високими моральними якостями, зрештою, мати високорозвинене чуття нового і вміти це нове застосовувати до конкретної справи.

Управлінські відносини – це відносини верхів і низів, начальників і підлеглих. Методи управління, що є інструментом впливу суб'єкта на об'єкт і одночасно способом їхньої взаємодії. Постановка питання про методи управління – це постановка питання про управлінські взаємини структурних підрозділів системи управління.

Реалізація функцій управління здійснюється шляхом використання різних методів.

Метод управління – це сукупність прийомів і способів впливу на керований об'єкт для досягнення поставлених організацією цілей.

В процесі функціонування організації виділяють такі системи управління її діяльністю, як:

1.Експлуататорсько-авторитарна система.

Стиль управління за цією системою пропагував керівника з різко виявленими вольовими рисами характеру, безкомпромісного і навіть жорстокого до підлеглих. Відомо, що цей стиль формувався в період всебічної залежності маси трудових людей від волі підприємця чи поміщика-латифундиста на селі. Феодальна та кріпацька залежність освячувалася відповідною ідеологією — пануючою в суспільстві християнською релігією та етикою з їх головним постулатом: не противитися злу, насильству і бути в усьому покірним.

2. Патерналістично-авторитарна система.

Стиль управління в межах даної системи найповніше розкривається на прикладі розвитку американського суспільства та способу веденні справ в малому та середньому бізнесі США, в духовному житті якого все більше почала переважати протестантська етика, де утвердилось гасло «рівних можливостей», почав заохочуватися індивідуалізм та нічим не регламентована особиста настирливість: Життя — це океан, твоє народження кидає тебе в нього, як і куди випливеш — то твоя справа. По суті, такий тип менеджера, як людини-супермена, почав утверджуватися усіма засобами преси, мистецтва, способом самого життя. І якщо на певному етапі життєвого розвитку ці якості і властивості проявили себе деякою мірою позитивно, то згодом усе більше стає помітною їх негативність.

3. Консультативна система.

В даній системі стиль управління пропагує виховання в менеджера такого типу характеру де, з одного боку, виділялися такі риси, як спритність, уміння «роздобути» матеріали, «збути» продукцію, «проштовхнути вигідну справу», владнати спірні питання, а з іншого боку, - глибше утверджувалося уміння різними шляхами обдурити конкурента тощо, хоча головним принципом залишалося робити все можливе, аби пом'якшити невдоволення і уладнати справу.

З точки зору окремих психологічних властивостей і якостей, які вимагалися від такого типу управлінця, в нього були і позитивні риси, бо людина, яка виконує функції менеджера-маклера, повинна бути зовні привабливою, контактною, уміти схиляти на свій бік партнера по бізнесу, створювати атмосферу довіри тощо.

Однак функція такого менеджера-маклера — споживацька. Він має справу з уже створеними цінностями. І хоча головним завданням залишається прибуток, він досягає його завдяки перепродажу, маніпулюванню цінами, штучним їх завищенням чи заниженням відповідно до ринкової кон'юнктури. Фактично дія подібного типу менеджера не є утворюючою. За термінологією радянських часів, такий менеджер називався б не маклером, а звичайним спекулянтом.