3.1. Корми і технологія їх заготівлі Рослинні корми

Сіно — грубий корм, який одержують зневодненням трави при повітряно-сонячному висушуванні. Останнім часом в господарствах для досушування трави застосовують штучне вентилювання. Вологість сіна не повинна трави застосовують штучне вентилювання. Вологість сіна не повинна перевищувати 17 %. В середньому сіно з трав природних угідь містить 12—15 % вологи, 8—15мг/кг каротину, а сіно з сіяних трав, наприклад з еспарцету,— 10—14 % вологи, 44 мг/кг каротину.

Солому одержують із стебел злакових і бобових культур після їх обмолоту. Як правило, вона містить 35—40 % і більше сирої клітковини й невелику кількість протеїну, каротину, фосфору та інших речовин. Перетравність основного компонента (клітковини) досить низька, тому солома має невисоку поживність тому корм обробляють різними хімічними реагентами. Обробка соломи рідким аміаком підвищує протеїнову поживність у 1,8 рази.

Подрібнені напівсухі стебла кукурудзи і соняшника після обробки стиглого зерна також відносять до соломи.

Технології заготівлі, зберігання та підготовки грубих кормів до згодовування. При виборі технології заготівлі кормів потрібно виходити із забезпечення відповідними машинами та сховищами. Важливим елементом технології є вибір фази розвитку рослин. Найбільший вихід поживних речовин з одиниці площі одержують при скошуванні багаторічних бобових трав у фазі бутонізації, злакових — у фазі колосіння. Однорічні бобові доцільно збирати в фазі цвітіння. При заготівлі сіна з метою скорочення механічних втрат проводять досушування активним вентилюванням. Згодовують сіно і сінаж тваринам без підготовки, в натуральному вигляді

Поживність грубих кормів. Поживність кормів, що їх заготовляють у господарстві, потрібно визначати за фактичними даними їх хімічного складу, для чого середні проби деяких кормів направляють в агро хімлабораторії. Контроль якості кормів у період їх заготівлі та зберігання. Якість кормів, що за­готовляються, залежить також від контролю якості в процесі їх заготівлі та зберігання. При заготівлі сіна і сінажу температура маси не повинна перевищувати 40 °С. При зігріванні кормів вище 40 °С у них з'являється специфічний запах меду або свіжоспеченого хліба, колір стає бурим різних відтінків. Ці корми добре поїдають тварини, але поживність їх низька[2].

Вологі корми. Ця група включає соковиті и водянисті корми. Соковиті — це ті корми, що містять понад 40 % вологи: коренеплоди, трава, силос, сінаж, гичка цукрових буряків, кормові баштанні й овочеві культури.

Зелена трава. Зелені корми залежно від виду рослин і фази вегетації містять 50—80 % води, 20—25 протешу в сухій речовині, 10—18 клітковини, 4—5 жиру, 35—50 БЕР і 9—11 % зольних елементів.

Завдяки ніжності і соковитості, вмісту ароматичних речовин зелені корми охоче поїдають тварини всіх видів. Суха речовина цього корму за вмістом перетравного протеїну й загальною поживністю наближається до зернових, люпин, овес, рапс, сорго, суданська трава, капуста кормова і столова топінамбур, гичка буряків, моркви та ін.