- •Національний університет харчових технологій
- •Самостійна робота
- •На тему:
- •1.1.Переваги впровадження системи хассп
- •1. 2. Загальні принципи системи хассп
- •2.1. Кодекс Аліментаріус
- •2.2. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»
- •2.5. Фасовані питні води та безалкогольні напої у нормативних документах Європи, країн сот та України
- •2.3.Закон України "Про питну воду та питне водопостачання"
- •2.4. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного
- •Розділ 3. Мікроорганізми-шкідники виробництва. Джерела, ризики інфікування продукту та методи запобігання контамінації.
- •3.1. Слизоутворюючі бактерії.
- •3.2. Оцтовокислі бактерії.
- •3.3 Молочнокислі бактерії
- •3.4. Бактерії кишкової групи.
- •3.6. Міцеліальні гриби.
- •3.7. Дефекти, які виникають у процесі виробництва безалкогольних напоїв
- •3.8. Принципи нормування мікробіологічних показників безалкогольних напоїв.
- •Розділ 4. Мікробіологічні, фізичні, хімічні критерії якості готового продукту і сировини.
- •4.1. Мікробіологічний контроль безалкогольних напоїв у відповідності до системи хассп
- •Державні санітарні норми і правила для підприємств, що виробляють солод, пиво та безалкогольні напої дсПіН 4.4.4.-152-2008
- •1. Загальні положення
- •2. Санітарні вимоги до території
- •3. Водопостачання і каналізування
- •4. Санітарні вимоги до освітлення
- •5. Санітарні вимоги до опалення і вентиляції. Боротьба з шумом та вібрацією
- •6. Санітарні вимоги до виробничих і підсобних приміщень
- •7. Санітарні вимоги до виробничих лабораторій
- •8. Санітарні вимоги до зберігання сировини та готової продукції
- •10. Санітарні вимоги до умов технологічного процесу і випуску безалкогольних напоїв
- •10.3. Підготовка сировини для виробництва безалкогольних напоїв
- •10.4. Обробка устаткування та інвентарю
- •11. Розлив і транспортування напоїв
- •12. Загальна дезінфекція
- •14. Заходи щодо боротьби з мухами, тарганами та гризунами
2.2. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»
Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості
харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються,
експортуються.
Законодавство України про безпечність та якість харчових продуктів складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього; спеціальне законодавство України щодо окремих категорій харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону (Ст.2). Закон «Про безпечність…» визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються. Дія цього Закону не поширюється на тютюн і тютюнові вироби та спеціальні вимоги до харчових продуктів, пов'язані з наявністю у них генетично модифікованих організмів чи їх компонентів, що є предметом регулювання спеціального законодавства, а також на харчові продукти, вироблені для особистого споживання.
Закон України «Про безпечність та якість…» містить загальну вимогу стосовно безпечності продуктів, що виробляються вітчизняними виробниками. У Розділі III Закону, яким визначаються права та обов'язки виробників і продавців (постачальників) зазначено: «Особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти. Введення в обіг об'єктів санітарних заходів виробником та/або продавцем (постачальником) слід розуміти як декларацію про безпечність цього об'єкта та його відповідність вимогам цього Закону та іншим обов'язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами» (Ст.20, пп. 1 та 2).
Щодо власне системи НАССР, у статті 20, п.2, від осіб, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, вимагається застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва, систему HACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу харчових продуктів. Документи про впровадження на виробництві систем НАССР визнаються документальними доказами дійсності декларації виробника, яку виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки зобов'язаний видавати під час введення вказаної продукції в обіг (Ст.21).
Слід зазначити, що Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» є гармонізованим з міжнародними вимогами та встановлює мінімальні вимоги до безпечності харчових продуктів.
Окрім зазначеного, в Україна діє кілька добровільних стандартів, які виробник може застосовувати на додаток до дотримання законодавчих вимог. До них відносяться стандарт ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги», та стандарти ISO серії 22000:
ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчових продуктів – Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга»;
ДСТУ-П ISO/TS 22003:2009 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до органів, що здійснюють аудит та сертифікацію систем управління безпечністю харчових продуктів»;
ДСТУ-Н ISO/TS 22004:2009 «Системи управління безпечністю харчових продуктів – Настанова щодо застосування ISO 22000:2005»;
ДСТУ ISO 22005:2007 «Простежуваність у ланцюгу кормів та харчовому ланцюгу. Загальні принципи та настанова з проектування та розроблення системи».
Законодавство України не вимагає сертифікації систем НАССР. Будь-яка ініціатива з боку виробника отримати сертифікацію системи НАССР на відповідність тому чи іншому національному або міжнародному стандарту є винятково приватним рішенням самого виробника. Оскільки переважна більшість міжнародних стандартів, що містять вимоги, засновані на принципах НАССР, є власністю неурядових міжнародних організацій, асоціацій, об’єднань, їх вважають приватними системами контролю безпечності харчових продуктів. Переважна більшість приватних систем контролю безпечності харчових продуктів в тій чи іншій мірі засновані на документі Codex Alimentarius «Рекомендований міжнародний звід правил «Загальні принципи гігієни харчових продуктів», який прийнято брати за основу для визначення мінімальних законодавчо обов’язкових вимог НАССР. Згідно з угодою СОТ «Про усунення технічних бар’єрів у торгівлі» такі документи як стандарти (в т.ч., стандарти управління безпечністю харчових продуктів) є добровільними [4].
