2.3.Закон України "Про питну воду та питне водопостачання"

Цей закон регулює відносини між суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення [5].

2.4. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення»

Дата прийняття: 1994.02.24 № 4004/12

Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні

права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні [6].

2.5. Фасовані питні води та безалкогольні напої у нормативних документах Європи, країн сот та України

До виробництва безалкогольних напоїв та фасованих питних вод у розвинених країнах світу визначені певні вимоги, викладені Комісією Codex

Alimentarius у CODEX STAN 227-2001 («Загальний стандарт Кодексу для

Бутильованих (БПВ)/фасованих питних вод та безалкогольних напоїв (відмінних від мінеральних вод»). В цьому документі вимоги до показників якості зорієнтовані на вимоги, викладені у Рекомендаціях Всесвітньої організаціі з охорони здоров’я (ВООЗ – виданні, останньому у термінах часу /2004-2008р.р./). В Україні до 2010р будь-які нормативні документи щодо виробництва та вимог до якості питних вод та безалкогольних напоїв були відсутні, що певною мірою не сприяло розвитку цього способу оптимізації споживання населенням доброякісних продуктів. Проте, затвердження Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги до води, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4.171-10), в яких регламентовані вимоги до якості, викликало багато питань через їх невідповідність діючим міжнародним документам, на які були зорієнтовані

виробники цієї продукції протягом майже 20 років.

Зокрема, основними з таких спірних питань є наступні:

1. Регламентація особливих вимог до фізико-хімічних показників якості напоїв, що викладена у ДСанПіН 2.2.4.171-10, протирічить вимогам CODEX STAN 227-2001 та ВООЗ, в основному тому, що вимоги ВООЗ зорієнтовані на показники антропогенного забруднення води, тоді як у нормативах України, як і раніше, основні вимоги стосуються мікрохімічного складу питних, у тому числі, природних вод, які мусять буди штучно доведені до нормативу;

2. Безалкогольні напої, згідно міжнародним вимогам, є харчовою продукцією, а тому до їх виробництва повинні застосовуватись усі санітарно-гігієнічні вимоги як до підприємств харчової промисловості. ДСанПіН 2.2.4.171-10 відносить безалкогольні напої до сфери господарсько-питного водопостачання з відповідними вимогами до виробництва. Тобто, він протирічить існуючим державним документам, зокрема Закону про безпечність та якість харчових продуктів, Закону про питну воду та питне водопостачання тощо;

3. ДСанПіН 2.2.4.171-10 дозволяє (на основі вище викладеного) виробництво безалкогольних напоїв без проведення санітарно-гігієнічного нагляду за харчовим виробництвом, без відповідних висновків санітарно-гігієнічної експертизи та контролю установами Держспоживстандарту;

4. Нарешті, ДСанПіН 2.2.4.171-10 не погоджено Національною комісією України з Codex Alimentarius, що перекреслює зобов’зання держави, взяті нею при вступі до СОТ.

Чи стануть безалкогольні напої від цього кращої якості? Чи споживатимуть українці дійсно якісну питну воду? Питання без відповіді (на сьогодні) [7].