Контрольні запитання:
Форми руху населення. Категорії населення. Баланс руху населення.
Засоби обчислення середньої чисельності населення.
Угруповання населення за демографічними ознаками.
Угруповання населення за соціальними ознаками.
Принципи побудови графіків гістограми та статево-вікової піраміди.
Тест 3. Статистичне вивчення чисельності та складу населення
1. Яка чисельність населення потрібна при обліку, коли планують міську мережу дошкільних установ?
а) наявне населення.
б) середньорічна чисельність населення.
в) тимчасово відсутнє населення
г) постійне населення.
2. Коефіцієнт дитячої смертності:
а)
;
б)
;
в)
;
г)
.
3. Визначити коефіцієнт механічного приросту (зменшення) населення, якщо чисельність населення району на початок року склала 29,6 тис. чол., на кінець року 32,4 тис. чол., в продовж року народилось 1935 чол., а вмерло 375 чол.
а) 90,32 ‰;
б) 62,41 ‰;
в) 40,0 ‰;
г) 50,32 ‰.
4. Визначити коефіцієнт загальної зміни населення, якщо коефіцієнт народжуваності склав 25 ‰, коефіцієнт смертності 8 ‰, коефіцієнт механічного приросту 3‰.
а) 36,0 ‰;
б) 28,0 ‰;
в) 17,0 ‰;
г) 20,0 ‰.
5. Визначити постійне населення на початок року, якщо відомо, що в місті на початок року чисельність наявного населення 200 тис. чол., тимчасово присутні 4 тис. чол., тимчасово відсутні 2 тис. чол.
а) 204;
б) 198;
в) 196;
г) 202.
6. Яку чисельність населення необхідно врахувати при визначенні коефіцієнтів народження і смертності?
а) на початок року;
б) наявне населення;
в) постійне населення;
г) середньорічну чисельність.
7. Коефіцієнт природного приросту:
а) ;
б)
;
в)
;
г)
.
8. Визначити кількість чоловік на початок наступного року, якщо на початок року в районі було 40 тис. чол., а коефіцієнт дожиття до наступного віку рівнявся 0,98.
а) 40000;
б) 40800;
в) 39200;
г) 800.
9. Визначити чисельність наявного населення міста в млн. осіб, якщо є такі дані про населення області: постійне населення 3,2 млн. чол., тимчасово відсутні 0,08 млн. чол., тимчасово присутні 0,22 млн. чол.
а) 2,672;
б) 3,34;
в) 24,48;
г) 3,06.
10.Визначити. коефіцієнт загального приросту населення, якщо чисельність населення на початок року склала 32200 тис. чол., на кінець 32850 тис. чол.
а) 650;
б) 32525;
в) 19,79;
г) 19,98.
Тема 4. Статистичне вивчення смертності
Смертність є другим після народжуваності важливим демографічним процесом. Предметом вивчення смертності є вплив смерті на населення, на його чисельність і структуру.
У демографії під смертністю розуміють процес вимирання покоління й розглядають її як масовий статистичний процес, який складається з безлічі одиничних смертей, що наступають у різних віках і визначають у своїй сукупності порядок вимирання реального або умовного покоління.
Смерть є первинною вітальною подією, для якого система демографічної статистики збирає й комбінує дані. Статистика смертей, як і взагалі аналіз смертності, необхідні і для цілей демографічних досліджень (чисто пізнавальний аспект), і для практики, насамперед для органів охорони здоров'я та соціальної політики.
Смертність-це частота випадків смерті в соціальному середовищі.
Найбільш важливими й пріоритетними напрямками використання статистики смертей і смертності є:
аналіз існуючої демографічної ситуації й тенденцій її зміни;
задоволення адміністративних і дослідницьких потреб служб охорони здоров'я у зв'язку з розробкою й виконанням програм суспільного здоров'я й оцінкою їхньої ефективності;
визначення політики й дій в інших, крім охорони здоров'я, сферах діяльності;
задоволення потреб в інформації про зміни в населенні у зв'язку з різноманітною професійною й комерційною діяльністю (демогрефікс).
Смертність-масовий процес припинення індивідуальних життів, які протікає в населенні. Поряд з народжуваністю смертність формує природний рух (відтворення) населення.
Дані про смертність необхідні як для аналізу минулих демографічних тенденцій, так і для розробки демографічних прогнозів. Останні, як відомо, використовуються практично у всіх сферах діяльності: для планування розвитку житлових служб, системи освіти, охорони здоров'я, для реалізації програм соціального захисту, для виробництва товарів і послуг для різних груп населення.
Статистика смертності необхідна в аналізі захворюваності як на національному, так і на регіональному рівнях. Органи охорони здоров'я використовують дані статистики смертності для моніторингу й удосконалювання своєї діяльності.
Для вимірювання смертності використовується система показників. Найпершим і простим з них є абсолютне число смертей. Статистичні органи збирають і публікують дані про число смертей за рік, а останнім часом і за більш короткі періоди часу. Однак цей показник, подібно всім абсолютним демографічним показникам, дуже залежить як від загальної чисельності населення, так і від його структури, насамперед віково-статевої.
Загальний коефіцієнт смертності одночасно є і її спеціальним коефіцієнтом, оскільки всі люди смертні. Динаміка загального коефіцієнта за ряд років дозволяє одержати найперше подання про зміни рівня смертності. Однак обмежуватися тільки даними про загальний коефіцієнт смертності було б абсолютно неправильно, оскільки він є досить грубим і приблизним вимірником її рівня. На його величину надзвичайно сильно впливає віково-статева структура населення, тому користуватися ним треба досить обережно, прагнучи усунути або, принаймні, максимально зменшити вплив демографічної структури. Крім того, величина загального коефіцієнта смертності залежить і від рівня народжуваності: за інших рівних умов чим вище народжуваність, тим вище й загальний коефіцієнт смертності, оскільки тим вище частка дітей у віці до року, смертність яких вище, ніж у багатьох інших віках.
Вплив віково-статевої й інших структур усувається насамперед використанням часткових коефіцієнтів смертності, тобто коефіцієнтів смертності для різних груп населення: для чоловіків і жінок, для міста й села, для різних шлюбних станів та ін.
Як і у випадку вивчення народжуваності, серед часткових коефіцієнтів смертності найважливіше місце належить її повіковим коефіцієнтам, які розраховуються окремо для чоловіків і жінок, як відношення числа смертей у тому чи іншому віці до середньорічної чисельності чоловіків або жінок у цьому віці.
Аналіз повікових коефіцієнтів смертності дозволяє виявити розходження в рівнях смертності за окремими віковими групами. Аналіз смертності повинен починатися саме з виявлення ролі й динаміки повікових коефіцієнтів смертності, а потім вже й інших факторів.
Фахівці вважають повікові коефіцієнти смертності найкращим інструментом аналізу цього демографічного процесу. Недоліком є, мабуть, їх велика (до сотні) кількість, а також деяка прихильність впливу вікової акумуляції. Але ці недоліки усуваються розрахунком коефіцієнтів не для однорічних, а для п'ятирічних вікових інтервалів. П'ятирічні коефіцієнти вільні від недоліків однорічних, а їхня точність цілком достатня для більшості практичних цілей.
Серед повікових коефіцієнтів смертності особливе місце займає коефіцієнт дитячої смертності, тобто показник, який вимірює смертність дітей у віці до року.
Смертність у віці до року, з одного боку, різко перевищує смертність в інших віках, крім самих старших. З іншої ж сторони, величина дитячої смертності служить потужним і досить інформативним показником рівня соціально-економічного розвитку країни.
Коефіцієнт дитячої смертності розраховується не так, як інші повікові коефіцієнти. За своєю природою показник дитячої смертності є, строго говорячи, не коефіцієнтом, а ймовірністю. При його обчисленні число смертей дітей у віці до 1 року ділиться не на їхню середньорічну чисельність, а на число народжених. Справа в тому, що для цієї вікової групи поняття середньорічної чисельності практично невизначене. До того ж імовірності смерті на початку й наприкінці першого року життя дуже відрізняються одна від іншої.
Розрахункова формула для ймовірності (коефіцієнта) смертності на першому році життя повинна, мабуть, ураховувати факт приналежності померлих до різних поколінь. Це робиться за допомогою різних наближень, вибір яких визначається наявністю відповідної статистичної інформації і необхідною точністю обчислень.
Якщо відомі тільки загальні дані про числа народжених й померлих у тому чи іншому році й не потрібна більша точність оцінки величини коефіцієнта дитячої смертності, то оцінка його може бути отримана за допомогою простого ділення числа померлих дітей на число народжених у тому ж році. Однак ця оцінка буде найбільш грубою й приблизною. До того ж робити це можна тільки тоді, коли річні коливання як числа народжених, так і числа померлих невеликі. Якщо ж сусідні роки дуже відрізняються один від одного щодо цього, то величина помилки оцінки може вийти за припустимі межі. У цьому випадку прибігають до так називаної формули Ратса, названої так по імені німецького статистика і демографа, що її запропонував, Йоханнеса Ратса (1854-1933 рр.). Ваги α і β підбираються, виходячи з розподілу померлих дітей за місяцями першого року життя. Якби цей розподіл був рівномірним, тобто якби ймовірність померти була однаковою для будь-якого місяця 1-го року життя, то α = β = 1/2. У дійсності ж це не так: імовірність смерті зменшується з віком. Чим старше дитина, тим менше ймовірність того, що вона помре, не доживши до року. При цьому одночасно зі зменшенням дитячої смертності відбувається її порушення до самих ранніх віків. Тому із часом вагові коефіцієнти у формулі Ратса доводиться міняти. Ратс приймав α = 2/3, β = 1/3. Тепер ці ваги найчастіше приймаються рівними відповідно 3/4 і 1/4. У розвинених країнах, де рівні дитячої смертності малі, як ваги приймаються значення α = 9/10 і β = 1/10.
Формула Ратса призначена для використання в тих випадках, коли відома тільки кількість народжених у даному й попередньому році й померлих на першому році життя, але невідомий розподіл померлих за поколіннями, тобто невідомо, хто з померлих у віці до року народився торік й у даному році. Формула Ратса використовується також і у навчальних цілях, оскільки статистичні дані про дитячу смертність, які опубліковуються, не дають розподілу померлих у віці до року за поколіннями.
У дійсності ж сучасна статистика надає такого роду інформацією, і тому насправді коефіцієнт дитячої смертності розраховується як сума двох незалежних коефіцієнтів, перший з яких дорівнює відношенню числа померлих у даному році із сукупності народжених у минулому році, а другий-відношенню числа померлих у даному році із сукупності народжених також у даному році.
Величина загальних коефіцієнтів смертності, будучи вільною від впливу абсолютної чисельності населення, проте залежить від структурних факторів, тобто від співвідношення кількості чоловічого й жіночого населення, міського й сільського населення, одружених й не одружених та ін. Одним з найбільш сильних факторів, які впливають на величину загальних коефіцієнтів, є вікова структура населення. Сказане тут стосується загальних коефіцієнтів і для інших демографічних процесів.